Після повернення з війни учасники АТО потребують спеціальних програм соціально-психологічної адаптації. Однак часто психологічної допомоги потребують не лише військові, які беруть участь у бойових діях, але й члени їхніх родин. Адже ветеран може повернутися дещо іншою людиною. Про те, як методика самодопомоги може стати в нагоді членам родин учасників АТО, розповіла дружина ветерана війни на сході України – Любов Алієва.

***

Я – дружина учасника АТО. Разом із чоловіком пережила поранення, полон, звільнення, довготривале лікування, отримання статусу учасника бойових дій, критику й нерозуміння оточуючих, конфлікти з рідними. Але разом із тим відчувала страх (за себе і за нього), відчай, безсилля, провину, злість. Після повернення чоловіка з полону проблем не стало менше: конфлікти в сім'ї, агресія, неприйняття один одного. А звернутися за підтримкою було майже ні до кого. Війна вплинула не тільки на бійців, але й на їхні родини.

Коли в Полтаві БО «Команда небайдужих» розпочали новий проект «Ветеранський центр соціально-психологічної адаптації учасників АТО», то в мене з'явилися ідея створити групу самодопомоги для дружин АТОвців, де можна поділитися один із одним своїм досвідом, проблемними ситуаціями та їх як позитивним, так і негативним вирішенням. Набагато легше говорити про свої проблеми з тими, хто має схожі й зрозуміє тебе. Мотивацією було допомогти, в першу чергу, собі, потім – іншим.

Поговорила з дружинами бійців, яких знала особисто, й запропонувала зібратися та поспілкуватися. Для того, щоб залучити більше коло людей, розмістила інформацію про створення групи на сторінці Центру, також про створення групи написали місцеві ЗМІ. Але зараз розумію, що ефективнішим є шлях залучення, коли один учасник запрошує іншого.

Перша група була ознайомчою. Ми обговорили очікування, визначилися з правилами проведення групи, озвучили теми, які б хотіли зачепити. Після проведеної групи виявилося, що є багато схожих ситуацій, а також різні наболілі теми: «Як адаптувати чоловіка після АТО в мирному житті?, «Яка реакція та відношення оточуючих і як на них реагувати», «Взаємовідносини дітей і батька після повернення з АТО», «Як відновити себе та де брати ресурс», «Взаємовідносини з родиною чоловіка», «Як прийняти, що твій чоловік змінився?» та багато іншого.

Щоб отримати позитивний досвід вирішення ситуацій, ми запросили психолога. Група з психологом, на мій погляд, виявилася досить ефективною. На сьогодні учасники групи визначилися, в які дні їм зручно приходити. Ми зустрічаємося двічі на тиждень. Одна зустріч – це група самодопомоги, інша – із залученням психолога.

Зараз група налічує 6-8 учасниць. Вони активно запрошують своїх знайомих приєднатися до нас. Тому маю надію, що наша група продовжуватиме свою діяльність, накопичуватиме досвід, ростиме і розвиватиметься.

Найголовнішим для мене є схвальні коментарі створеної групи в соціальних мережах: «Два рази приходила, послуха, сама розповіла про те, що відчуваю. Дуже сподобалося, хочу ще. Запрошую всіх небайдужих».

Матеріал підготовлений у рамках спеціального медіа-проекту «Інформація для свідомих дій: почуй голос постраждалих внаслідок конфлікту на сході України», що  впроваджується Ресурсним центром ГУРТ за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.