Як тільки я переїхав жити із Запоріжжя до селища Любимівка, що на Херсонщині, відразу впала в око відсутність у селищі спортивних та дитячих майданчиків. І це в населеному пункті, в якому проживає майже 6 тисяч людей! Ще я помітив, що люди почали менше спілкуватися між собою. Пам’ятаю, як у дитинстві приїжджав до своїх бабусі та дідуся, як люди ввечері виходили на вулицю, ділилися новинами, спілкувалися, товаришували. Зараз біля багатьох подвір’їв зникли лавки, люди менше спілкуються та довіряють один одному, після роботи намагаються скоріше дістатися до комп’ютера чи телевізора. Так в мене з’явилася ідея створити не просто майданчики для розваг, а майданчики, де люди зможуть збиратися, знайомитися та більше спілкуватися між собою.

Спочатку було важко зібрати команду однодумців. У селищі мене майже ніхто не знав. Тож створив ініціативну групу, до якої увійшли мої знайомі. Ці люди не були активістами, тому відразу вони скептично поставилися до моєї ідеї зі створення майданчиків. Спочатку більшість роботи довелося виконувати саме мені, але коли люди побачили, що процес пішов, почали включатися активіше. Так крок за кроком сформувалася команда дійсно активних мешканців нашої громади. Головні інструменти – це наполегливість, впевненість у своїх силах та дія. Обов’язково треба робити перший крок, бо він є основним. Іноді гарні задуми так і залишаються нездійсненими мріями, бо ми не наважуємося зробити перший крок.

Ми підготували проект зі створення майданчика, розробили інформаційні листівки, щоб максимально ознайомити та залучити до реалізації проекту місцеве населення. Почали збирати кошти, знайшли старі гойдалки, відремонтували та пофарбували їх. Закупили деревоматеріали та створили власноруч дитячу гірку.

Побачивши, що справа рухається вперед, нам почали допомагати місцеві підприємці. Вони підготували та передали залізні опори для гойдалок та гірок. Коли почали облаштування майданчику, до нас прийшли місцеві жителі і запропонували свою допомогу.

При реалізації такого проекту треба максимально залучати місцевих жителів, а не тільки активістів. Як прикладеш до чогось свою руку, то більше цінуватимеш. Варто залучати кошти не тільки спонсорів, донорів, активістів, а й жителів громади. Тоді люди розуміють, що це їхній майданчик, зроблений за їхні гроші. А своє завжди ближче.  

Реалізувавши цю задумку, люди почали більше спілкуватися, проводити час разом, а головне – з’явилася довіра один до одного.

«Я дуже мріяла побудувати дитячий майданчик, щоб діти могли гратися, проявляти себе, спілкуватися. Моя мрія почала стрімко реалізовуватися, я з радістю приєдналася до ініціаторів та активістів, які дружно, активно будували дитячий майданчик. Це було весело і приємно, велика спільна плідна праця об’єднала нас. Завдяки цьому всьому я відчула себе потрібною не тільки своїй родині, але й суспільству, для якого я можу зробити щось корисне», – Ліля Тимошенко.

«Як тільки ми почали втілювати свої ідеї в реальність щодо створення та побудови дитячого майданчика, скажу чесно, спочатку були невеликі сумніви, що зможемо зацікавити населення, що вони повірять в нашу ідею. І все-таки спільними зусиллями ми це зробили, побудували дитячий майданчик, на якому зараз кожного дня бавиться дітвора і радіють батьки», – Ліля Корсун.

Рецепт успіху опублікований в межах конкурсу для представників місцевих громад на кращий рецепт успіху «Успішні приклади залучення громадян до розвитку громади», який триватиме до 22 вересня 2015 року. Ваші коментарі наближують учасників до перемоги!