Громадяни України протизаконно позбавлені доступу до генеральних планів більшості міст України. Очікується, що ухвалений Верховною Радою 14 січня 2011 року закон «Про регулювання містобудівної діяльності», але ще не підписаний Президентом, збереже засекречення генпланів і в майбутньому та пов’язані з цим корупційні ризики.

Про це 2 березня 2011 року заявили представники Східнодноукраїнського центру громадських ініціатив (СЦГІ) в ході прес-конференції «Чи законно засекречені генеральні плани міст і кому це вигідно?», що відбулася у конференц-залі УНІАН.

Під час прес-конференції були представлені дані моніторингового дослідження доступності для громадян генеральних планів 196 міст, серед яких всі населенні пункти України із населенням понад 25000 жителів та курортні міста.

СЦГІ проводив дослідження шляхом надсилання офіційних запитів до органів місцевого самоврядування згаданих міст із проханням надати копію картографічної складової генерального плану та інформацію про текстову частину документа . Як показало дослідження жоден із 196 населених пунктів, охоплених моніторингом, не запропонував для ознайомлення якісну та повноцінну копію генерального плану та/або його картографічної складової. Лише п’ять міст (Калуш, Моршин, Хмільник, Щолкіне, Южноукраїнськ) надіслали копії основних креслень власних генеральних планів.

Більшість (115 із 196) рад міських населених пунктів, що були охоплені моніторингом, офіційно або в інший, переважно неправовий спосіб, відмовила у доступі до генеральних планів. Доступ до картографічних складових генеральних планів обмежено насамперед грифом «Для службового користування» (ДСК), меншою мірою – грифом «таємно». Про це офіційно заявили 84 міста та селища міського типу. Водночас, як засвідчили дані отримані СЦГІ від прокуратур кількість міст, доступ до генеральних планів яких обмежено грифами «ДСК» та/або «таємно», є більшою, аніж про це повідомили самі міські ради. 25% населених пунктів, охоплених моніторингом, не надали відповідей на інформаційні запити або надіслали листи, що не містять фактичних відповідей на поставлені запитання.

Подібні відповіді організатори дослідження розцінили як фактичну відмову у доступі до запитуваної містобудівної документації. Також зафіксовані численні випадки, коли органи місцевого самоврядування не надають доступ до генеральних планів без пояснення причин або посилаючись на підстави, відсутні в українському законодавстві (відсутність технічних можливостей для копіювання карт, їх великий обсяг, зношеність генеральних планів, відсутність коштів у міської ради, не передбачення відповідних витрат у міському бюджеті й т.п.).

Певним проявом доступності генеральних планів є розміщення частини карт та планів, а в окремих випадках і пояснювальних записок до генеральних планів, на сайтах міських рад. Таку форму доступу до незначної частини матеріалів генеральних планів практикують насамперед міста – обласні центри. Водночас зображення картографічних матеріалів на більшості веб-сайтів є недостатньо якісними, що не дає можливості повноцінного прочитання карт. Розміщення частини матеріалів генеральних планів в Інтернет не підміняє обов’язку міських та селищних рад надавати відповіді на запит поштовим листом.

Генеральний план населеного пункту є найважливішим документом у сфері містобудування, який затверджується органами місцевого самоврядування та визначає розвиток міста на найближчі 15-20 років. Відповідно до Конституції України органи місцевого самоврядування лише представляють відповідну територіальну громаду, а відтак мають здійснюють свої функції від її імені та виключно в її інтересах.

«Логічно, що генеральні плані, як нормативні документи органів міських рад повинні бути доведені до відома територіальної громади, аби остання, як безпосередній власник містобудівної документації, могла зробити висновок, наскільки доцільно, економно та ефективно рада діє в її інтересах. Важко уявити ситуацію, за якою власник певного майна (у нашому випадку – територіальна громада) добровільно погодиться не знати, яким чином здійснюється розпорядження його майном», - коментує ситуацію із відсутністю у громадян доступу до генеральних планів міст співавтор моніторингового звіту Олександра Матвійчук.

У ході моніторингу також надсилалися інформаційні запити щодо досліджуваної проблеми до 26 управлінь СБУ, 18 проектувальних інститутів (які розробляють генеральні плани) та до профільних міністерств. Крім того, було надіслано скарги до 147 міських, районних, міжрайонних та обласних прокуратур на дії міських рад, які незаконно відмовили СЦГІ у доступі до містобудівної документації.

Як показали отримані відповіді, у своїй абсолютній більшості посадові особи згаданих установ та організацій, вважають практику засекречення генпланів такою, що не суперечить законам України та не вживають дій щодо змін зазначеної ситуації. «Останні півтора роки ми наполегливо інформували про проблему СБУ, органи прокуратури, профільні міністерства, проте з боку державних служб ми так і не побачили реальних дій, які б засвідчили їх бажання змінити ситуацію на краще. Як засвідчує розроблений Кабінетом Міністрів закон «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральні плани і надалі можуть лишитися засекреченими. Новий закон не визначає наскільки великою має бути втаємничена частина генеральних планів та яка інформація буде включена в цю таємну частину. Від так збережеться ціле гроно корупційних ризиків, які породжує приховування від громадян містобудівної документації», - вважає голова Східноукраїнського центру громадських ініціатив, керівник моніторингової групи Володимир Щербаченко.

Презентоване моніторингове дослідження було проведене Східноукраїнським центром громадських ініціатив у 2009-2011 роках у рамках проекту «Через доступ до генеральних планів – до містобудування без корупції» за фінансової підтримки програми «Верховенство права» Міжнародного Фонду «Відродження».

Повний текст дослідження доступний на веб-сайті СЦГІ.  

Мета проекту «Через доступ до генеральних планів – до містобудування без корупції»: стимулювати центральні органи державної влади та органи місцевого самоврядування розробити та впровадити у життя процедуру зняття обмежувальних грифів з генпланів українських міст за активної участі громадськості в цьому процесі та із врахуванням громадських інтересів.