Дискусія громадських активістів засвідчила, що спроможність неурядових організацій багато в чому залежить від наявної професійної команди, здатності адекватно реагувати на потреби суспільства. Президент Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров’я А.Тютюнник, голова Білозерського районного осередку Молодіжного центру регіонального розвитку Е.Петренко, голова Херсонської молодіжної організації «Нова генерація» О.Жукова презентували власний досвід організаційного становлення та розвитку. Учасники в своїх виступах звернули увагу, що ІГС  сьогодні мають пропонувати  новітні підходи та технології вирішення соціальних проблем. Ця спроможність потребує наявності певних вмінь та навичок, які в свою чергу  набуваються в ході навчань, вивченні успішного досвіду та практик. Досить актуальним залишається для ІГС і питання лідерства в організації. Зміна поколінь, забезпечення наступництва і збереження інституційної пам’яті – ці аспекти організаційного розвитку ІГС не менш важливі, ніж наявність ресурсної бази.

 

Контраверсійний виступ заступника голови обласної державної адміністрації Андрія Яценка спонукав жваве обговорення проблематики взаємодії влади та ІГС, а також джерел фінансування діяльності ІГС. Зокрема, наголошувалося, що залучення організаціями фінансів на реалізацію власних проектів треба розглядати як інвестицію в соціальний розвиток регіону. Влада також має долучатися до підтримки ініціатив ІГС, але застосовуючи при цьому виключно конкурсні механізми надання фінансової підтримки із місцевого бюджету. При цьому необхідно розвивати такі взаємостосунки між органами влади та ІГС, які будувалися на основі партнерства та взаємоповаги, виходячи з потреб вирішення тих проблем, які непокоять громадян.

 

Учасники круглого столу ознайомилися з презентацією менеджера програм організаційного розвитку проекту «Об’єднуємося заради реформ» (UNITER) Антоніни Прудко про можливості, які надає проект українським ІГС для покращення їх власної спроможності.

 

У цілому круглий стіл продемонстрував, що ІГС, будучи різноплановими та несхожими в своїй програмовій діяльності, тим не менше в однаковій мірі мають спільну проблематику в частині, що стосується їх організаційної спроможності.

 

Дбаючи про свою «силу впливу» на здійснення реформування України, вони мають зосередитися на таких напрямках: