Публічна відозва ГЕП ГІАЦ “КРОНА”* стосовно нещодавніх висловлювань прем’єр-міністра України Миколи Азарова

*Ґендерна експертна платформа (ГЕП) – це незалежне фахове об’єднання експертів та експерток з питань ґендерної рівності, створена за ініціативи Ґендерного інформаційно-аналітичного центру (ГІАЦ) “КРОНА”, яка займається фаховою оцінкою ґендерних аспектів соціальних, культурних та політичних процесів в Україні, розробкою законодавчих пропозицій та моніторингом усіх проявів сексизму і дискримінації за ознакою статі в Україні.

Реформи – не жіноча справа?

Так вважає прем’єр-міністр України Микола Азаров, який 19 березня 2010 року висловився дослівно:

“Одні кажуть, що наш уряд великий, другі, що в уряді немає жінок, ні на кого подивитися під час засідання Кабінету міністрів. Самі нудні особи. За всієї моєї пошани до жінок – не жіноча справа проводити реформи”. За словами Миколи Азарова, в новий уряд підібрані люди, які можуть працювати по 16 годин на добу, “без вихідних і прохідних”, можуть брати відповідальність і не бояться говорити “ні” начальству.

Цим самим прем’єр-міністр України порушив закон “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, у статті першій якого дається визначення поняття “дискримінація за ознакою статі” – як “дії, що спрямовані на обмеження користування чи здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків”. Таке висловлювання пана Азарова не є випадковим або надто оригінальним: нагадаємо, що Віктор Янукович, тоді ще кандидат у Президенти України, 20 січня 2010 року виголосив, що “місце жінки – на кухні”.

Від імені громадських організацій, громадян та громадянок нашої держави, хочемо повідомити Миколі Азарову, що його висловлювання є сексистським, ґендерно дискримінаційним і таким, що порушує законодавство України, яке всі, і, в першу чергу, вищі державні чиновники, зобов’язані виконувати. Особиста думка чи ставлення до політичних конкурентів у жодному разі не можуть бути підставою для публічного порушення закону та приниження всіх громадянок України з боку державної влади, а особи, винні у порушенні вимог чинного законодавства, несуть юридичну відповідальність згідно закону.

Звертаємо увагу прем’єр-міністра, а також Президента України та всіх новопризначених членів уряду, що відповідно до “Цілей Розвитку Тисячоліття для України”, наша держава взяла на себе зобов’язання до 2015 року досягти певних показників у шести основних напрямах розвитку українського суспільства. Це стосується не лише зменшення рівня бідності, але й досягнення ґендерної рівності, як однієї з шести цілей. Зокрема, йдеться про те, що станом на 2011 рік співвідношення представників обох статей серед вищих державних службовців повинно бути не менше 25 до 75, що наразі є дуже далеким від реальності.

Звертаємо увагу й на те, що Україна визнала ряд міжнародних угод у сфері захисту прав людини та заборони дискримінації за ознакою статі, зокрема: Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок; Конвенцію МОП про дискримінацію в галузі праці і занять; Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права тощо. Досі Україна була прикладом для своїх сусідів в утвердженні ґендерної рівності на законодавчому рівні, у співпраці з міжнародними інституціями щодо вирішення конкрентних ґендерних проблем в Україні, у становленні потужної експертної громади. Новий Уряд і Президент мають унікальний шанс продемонструвати всьому світу відданість ідеям та стандартам демократії, без неухильного дотримання яких перспективи України на шляху євроінтеграції стають примарними.

Серйозною перешкодою для утвердження рівності є вкрай мала представленість жінок у вищих ешелонах влади, на що неодноразово звертали увагу, як на один із найбільших провалів демократизації в Україні, європейські експерти і спостерігачі. Відсутність жінок у складі нинішнього уряду – загрозливий симптом, свідчення небезпечної тенденції до поглиблення ґендерного дисбалансу у владі та посилення дискримінації жінок. Залучення висококваліфікованих фахівців-жінок до роботи в уряді – це не питання смаку чи естетики, а питання справедливості, зрілості, ефективності та легітимності нової влади.

Нагадаємо, що сексизм – це ідеологія і практика дискримінації за ознакою статі, система уявлень, що приписують одній із статей (зазвичай жіночій) неповноцінність, гірші розумові та професійні здібності, надмірну емоційність та нездатність приймати рішення, необхідність опіки, позиціонують жінку як другорядну та залежну особу.

Висловлювання на кшталт “немає жінок – немає на кого дивитись” є сексистським і дискримінаційним, адже базується на стереотипі, що для жінки головне зовнішність, та зводить роль жінки до пасивного об’єкта, який існує виключно для чоловічої візуальної насолоди.

Проявом дискримінації за ознакою статі є й вислів «не жіноча справа проводити реформи», який посилює стереотипні уявлення про жінок як більш консервативних, нездатних до змін, відсталих. Це особливо обурливо з огляду на той факт, що серед держслужбовцiв в Україні жiнок утричі бiльше, нiж чоловiкiв. Так, станом на 31 грудня 2008 року в Українi чисельнiсть жінок-держслужбовців становила 219 200 осiб, чоловiкiв – 71 565 осiб, або вiдповiдно 75,4% жінок i 24,6% чоловіків.

І хоча у складi вищих керiвних органiв та на політичному Олімпі влади зараз переважають чоловiки, саме сотні тисяч українських чиновниць будуть тими людьми, які працюватимуть по 16 годин на добу, «без вихідних і прохідних», щоб зреалізувати рішення уряду, і котрих грубо зневажив керівник уряду своїми заявами.

Прем’єр-міністр повинен публічно вибачитись перед державними чиновницями, членкинями власної партії та всім жіноцтвом України. Нагадуємо прем’єр-міністру України, Президенту України та всій новій команді, що в кожного чоловіка є свій дім, сім’я, за які вони відповідальні разом із жінками, а в кожної жінки – Україна, за яку вони відповідальні разом із чоловіками, тому справді ефективні суспільні реформи можливі лише на основі ґендерно врівноваженого підходу.

Прем'єр-міністру України Азарову М. Я.

ЗАЯВА
про порушення законних прав та інтересів жінок України
щодо дотримання принципів ґендерної рівності

Шановний пане прем’єр-міністре!

Ми, громадяни і громадянки України, які підписалися нижче, звертаємося до Вас як до керівника Уряду України, щоб висловити протест із приводу Ваших нещодавніх висловлювань та інших фактів, які свідчать про порушення гарантованого Конституцією України та чинним законодавством України принципу ґендерної рівності на найвищому державному рівні.

Зокрема, 19 березня 2010 року Ви, Миколе Яновичу, висловилися дослівно так:

“Одні кажуть, що наш уряд великий, другі, що в уряді немає жінок, ні на кого подивитися під час засідання Кабінету Міністрів України. Самі нудні особи. За всієї моєї пошани до жінок – не жіноча справа проводити реформи”. За Вашими словами, в новий уряд підібрані люди, які можуть працювати “по 16 годин на добу, без вихідних і прохідних”, можуть брати відповідальність і не бояться говорити “ні” начальству.

До того ж, цілковита відсутність жінок у нинішньому складі українського уряду є неприпустимим фактом ґендерної дискримінації і недвозначно свідчить про недооцінку кадрового потенціалу жінок-фахівців високого рівня та обмеження їхніх прав у процесі прийняття політичних рішень загальнодержавного значення. Подібна практика неможлива в демократичній державі, яка заявила про свою відданість принципу ґендерної рівності, приєднавшись до міжнародних документів щодо усунення дискримінації жінок на всіх рівнях. Україна закріпила свої зобов’язання в цій сфері і на рівні національного законодавства, зокрема, у Законі України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” вiд 08.09.2005 р. № 2866-IV та Державній програмі з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1834, яку було ухвалено за прем’єрства Януковича В. Ф.

Звертаємо Вашу увагу на те, що, як найвищий державний посадовець, Ви, пане прем’єр-міністре, не лише зобов’язані самі неухильно дотримуватися норм чинного законодавства, але й у своїй діяльності втілювати їх на практиці та вимагати їх дотримання керівниками різних рівнів. Ваші слова є авторитетними, а вчинки слугують взірцем для громадян / громадянок України. Тому допущене у Ваших нещодавніх висловлюваннях зневажливе ставлення до громадянок України (як до “кухарок” чи “прикрас” чоловічого колективу) підриває наші демократичні цінності, ставлячи під сумнів необхідність та здатність жінок до активної участі в суспільно-політичних процесах та державному управлінні. Сучасний склад уряду не лише практично підтверджує Ваші особисті ґендерні упередження, але й вочевидь створює модель для формування місцевих органів влади та управління, що може призвести до поглиблення (у них) ґендерного дисбалансу на місцях та подальшого витіснення жінок із цих структур. Така ситуація є вкрай загрозливою.

Нагадуємо Вам, що жінки є повноправними громадянками України, вони становлять більшість її населення (54%) та майже половину всіх працюючих, мають високий освітній рівень, і своєю щоденною працею в різних галузях економіки, науки, освіти, медицини, державного управління, оборони, мистецтва тощо роблять свій вагомий внесок у зміцнення української держави. Жінки є платниками податків і нарівні з чоловіками не лише мають право вимагати у виконавчої влади неухильного дотримання всіх своїх прав та свобод, але й посідають рівне право брати участь у процесі прийняття рішень на всіх рівнях влади. Своєю професійною працею жінки України давно довели свою здатність бути повноцінними партнерами в усіх без винятку суспільних сферах, то ж Ваші коментарі, які натякають на обмеженість та неповноцінність жінок, є прямою гендерною дискримінацією, за яку передбачено покарання згідно з чинним законодавством України.

З огляду на вищевикладене, вважаємо, що Ваші висловлювання та ухвалений склад уряду прямо порушують законні права й інтереси жінок України, суперечать чинному українському законодавству та міжнародним нормам (відповідні витяги подано нижче). Вимагаємо негайно вжити заходів для забезпечення неухильного дотримання принципів ґендерної рівності в державному управлінні, зокрема, сприяти включенню до складу уряду та місцевих державних адміністрацій не менше 30% жінок, як це передбачено схваленими Україною “Цілями Розвитку Тисячоліття”.

Вимагаємо також, щоб надалі Ви, пане прем’єр-міністре, утримувалися від дискримінаційних висловлювань на адресу жінок у своїх публічних промовах. Переконані, що демократично обрана влада повинна пропагувати ґендерну рівність як одну з фундаментальних цінностей сучасної демократії.

Додаток 1.

Витяги з чинного законодавства та міжнародних норм щодо забезпечення гендерної рівності

Конституція України

Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток особистості.

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї.

Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Закон України № 2536 “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” від 8 вересня 2005 року:

• рівні права жінок і чоловіків - відсутність обмежень чи привілеїв за ознакою статі;

• рівні можливості жінок і чоловіків - рівні умови для реалізації рівних прав жінок і чоловіків;

• дискримінація за ознакою статі - дії чи бездіяльність, що виражають будь-яке розрізнення, виняток або привілеї за ознакою статі, якщо вони спрямовані на обмеження або унеможливлюють визнання, користування чи здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків.

Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (ратифікована Україною 12.03.1981 р.)

Стаття 1. Для цілей цієї Конвенції поняття “дискримінація щодо жінок” означає будь-яку відмінність, виключення чи обмеження за ознакою статі, спрямованих на ослаблення чи зведення нанівець визнання, користування або здійснення жінками, незалежно від їх сімейного стану, на основі рівноправності чоловіків і жінок, прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській або будь-якій іншій галузі.

Конвенція № 111 Про дискримінацію у сфері праці і занять (ратифікована Україною 04.08.1961 р.)

Стаття 1. 1. Для цілей цієї Конвенції поняття “дискримінація” включає:

а) будь-які відмінності, недопущення чи надання переваги за ознакою раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних переконань, іноземного походження, що приводить до приниження чи порушення рівності можливостей чи ставлення у сфері праці та занять

Конвенція Про захист прав і основних свобод людини (ратифікована Україною 17.07.1997 р.)

Стаття 14. Заборона дискримінації

Здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (ратифікована Україною 12.11.1973 р.)

Стаття 3. Країни, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються забезпечити рівне для чоловіків та жінок право користування всіма економічними, соціальними та культурними правами, котрі передбачені у цьому Пакті.

Директива Ради Європи 9780ЕС Про застосування принципу рівного ставлення до чоловіків та жінок стосовно доступу до зайнятості, професійного навчання та кар’єри, і умов праці.

Стаття 2. 1. Принцип рівного ставлення означає, що не повинно бути жодної дискримінації за статтю, прямої чи непрямої, зокрема стосовно шлюбного чи сімейного статусу.

Ґендерна експертна платформа ГІАЦ ”КРОНА”:

Бурейчак Тетяна, Гуслякова Людмила, Даниленко Ігор, Дмитрієва Марія, Злобіна Тамара, Кисельова Оксана, Кісь Оксана, Колос Лариса, Лобанова Людмила, Магдюк Лариса, Маєрчик Марія, Малес Людмила, Марущенко Олег, Марценюк Тамара, Ніколаєнко Ольга, Плахотнік Ольга, Сухомлин Микола, Христова Ганна, Ярош Оксана.

Усі охочі можуть долучитись до цієї Відозви, надіславши своє прізвище, ім’я та посаду (назву організації) на [email protected] та/або використати текст вищенаведеної Заяви для написання звернень до згаданих посадовців і відправити лист із підписами від власного імені чи від імені організації на адресу:

Секретаріат Кабінету Міністрів України, 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2