Є в Чернігівській області таке унікальне підприємство як ВАТ “Прилуцький завод “Білкозин”. На весь колишній Радянський Союз було лише два таких заводи, що випускали натуральну оболонку для ковбасних виробів. Здавалося б, є всі передумови для стабільного розвитку і колектив повинен впевнено дивитися у майбутнє.

Так, в принципі, і було до недавнього часу, коли на підприємстві розгорівся конфлікт між адміністрацією і профспілкою. Але про все по черзі. В 2008 році, після призначення на посаду директора Вадима Федорова, діалог між адміністрацією та профспілковим комітетом не склався. Нове керівництво зажадало переглянути колдоговір в бік скорочення соціальних виплат, а вже незабаром на підприємстві виникла кількамісячна заборгованість із заробітної плати. Дійшло до того, що перед новим 2009 роком люди забарикадувалися в кабінеті директора і вимагали повернення хоч якоїсь частини зарплати до свята. Далі гірше: заборгованість із зарплати зростала, без згоди профкому було збільшено терміни видачі спецодягу та ін.

Профспілковий комітет почав звертатися до міського голови м. Прилуки, прокуратури, інспекції праці, головного управління праці і соціального захисту облдержадміністрації, врешті решт Президента, Кабміну, Верховної ради України. Та все марно. Власник пояснював погіршення ситуації на підприємстві лише заборгованістю держави по ПДВ та кризовими явищами в економіці, і це в той час як завод працював без перебоїв, маючи довгострокові замовлення на свою продукцію. Почалися звільнення та масові порушення трудового законодавства, ігноруючи при цьому думку профкому.

Але профспілка в цій ситуації боролася за кожного працівника. Зокрема, після відмови Володимира Мазуренка, одного з працівників заводу, перейти на неповний робочий день адміністрація незаконно звільнила його з роботи без згоди профспілкового комітету. Профспілка надала правову допомогу і захищала його інтереси в судових засіданнях аж до поновлення на роботі та виплати компенсації за вимушений прогул. Після безрезультатних спроб профкому домовитися (в тому числі за допомогою Національної служби посередництва і примирення) в травні 2009 року було прийнято рішення про вступ в колективний трудовий спір з адміністрацією.


Відповідно до процедури були висунуті наступні вимоги: погасити заборгованість із заробітної плати, розрахуватись по виплатах згідно з колективним договором, не допускати переведення працівників на неповний робочий день, своєчасно забезпечувати спецодягом, надати інформацію щодо економічного стану підприємства, привести тарифні ставки і посадових окладів у відповідність до Галузевої угоди. Але відповіді профспілка не дочекалася. Після цього Національна служба посередництва і примирення зареєструвала колективний трудовий спір та зробила подання до прокуратури. Інспекція праці в свою чергу здійснила відповідні перевірки та видала адміністрації підприємства приписи.

9 липня 2009 року на підприємстві відбулася звітно-виборча конференція первинної профорганізації, в роботі якої взяли участь профспілкові лідери області, що також підключилися до вирішення проблем колективу: Микола Богдан – голова Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, Сергій Хоботня – голова обласної організації профспілки працівників агропромислового комплексу та Валентина Ленець – голова Прилуцького міськрайонного комітету профспілки працівників АПК. На зміну Ольги Удод, яка багато років очолювала первинку, принципово захищаючи інтереси спілчан, було обрано Вікторію Коротю. Шукаючи шляхи виходу із складної ситуації, профком взяв на себе непритаманну йому функцію: почав вирішувати питання повернення підприємству заборгованого ПДВ. Після численних звернень до Президента, Кабміну, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Прокуратури, народних депутатів, “Білкозину” було перераховано близько 5 млн. податку на додану вартість.

Завдяки цьому працівникам була виплачена заробітна плата за листопад і грудень. Проте, профспілковий комітет, як і раніше, перебуває у колективно-трудовому спорі з адміністрацією. Зараз профспілка добивається виплати поточної заборгованості та встановлення нових розмірів тарифних ставок для працівників підприємства. Потрібно зазначити, що позитивну роль у вирішенні даного питання зіграла нещодавня зміна керівництва на підприємстві. Мабуть, власники зрозуміли, до чого може докеруватися людина, яка не зважає на думку і потреби найманих працівників, не враховує інтереси трудового колективу. Теперішній директор, Юрій Сергієнко, побачив сильну позицію профкому в колективі і налаштований на конструктивний соціальний діалог.

Після погашення заборгованості по заробітній платі він вже дав усну згоду на її подальше підвищення. Виходить так, що власник поважає і рахується тільки з сильними партнерами! Пройшовши через такі потрясіння, колектив зараз зовсім по-іншому дивиться на діяльність профкому. Вже ні в кого не виникає питань: “Чим займаються профспілки і за що я плачу внески?”. Кожен усвідомив, що сильна профспілка – це реальний захист перед власниками і роботодавцями. І навряд чи працівники “Білкозину” дозволять ще комусь ставитись до себе як до “покірного людського ресурсу”. 22 грудня 2009 року Вікторію Коротю, оцінивши її роботу на посаді голови профкому підприємства, обрали головою Прилуцької міськрайонної організації профспілки працівників АПК.

На жаль, Валентина Ленець, попередній голова районної організації, яка доклала багато зусиль для вирішення проблем на “Білкозині”, передчасно пішла з життя. Новим же головою профкому обрано Володимира Мазуренка, – того самого працівника, права якого профспілка відстояла в суді.
Робота продовжується !