16 жовтня в м. Київ відбувся круглий стіл “Ефективність національної антикорупційної політики, роль громадянського суспільства і приватного сектору”.

На думку пана Йохані Гроссманна, корупція в Україні розвивається швидше, ніж ринкові механізми, тому ставитись до цього явище потрібно не лише з позиції моралі, а й з комерційної точки зору - підвищувати плату за ризик, коли наслідки корпційних дій будуть нееквівалетні фінансовим витратам на цю "послугу".

Ігор Коліушко, керівник Центру політико-правових реформ, зробив висновок, що поки в Україні немає Кодексу адміністративних процедур, боротись з корупцією в державних структурах немає сенсу, бо корупція - це спосіб боротьби з бюрократією.

Михайло Буроменський, президент Інституту прикладних гуманітарних досліджень, який представляє Україну в GRECO, піддав сумніву нинішні можливості та здатності українських ОГС лобіювати рішення в антикорупційній сфері на національному рівні - всі ініціативи губляться в стінах ВРУ та інших відповідних інституціях. Тим часом суспільство перебуває дезорієнтованому стані, вважаючи, що “всі політики і партії - корупціонери”. Сьогодні потрібна мобілізація ОГС для чіткої артикуляції простій людині зрозумілої позиції і процедур щодо боротьби з корупцією.

Тим часом, приватний сектор України вже навчився жити в корупційній системі координат, однак така ситуація сприяє конкуренції в сфері впливу на конкретну державну інституцію чи чиновника, а не на систему менеджменту чи сферу впровадження інновації.

Судячи з висловлених тез учасників круглого столу, названих тарифів та відповідних наявних корупційних процедур, можливо є сенс  легалізувати в Україні корупцію як послугу і обкладати її відповідним податком.