20 років тому Україна ратифікувала Конвенцію ООН про захист прав дитини. Але й сьогодні майже половина українських дітей стверджує, що їхні права порушують у власній родині - про це заявив міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Юрій Павленко  

Чи виконується цей документ? Яких саме утисків зазнають українські діти? Як можна запобігти психологічним і фізичним тортурам дітей із боку дорослих?

Яких саме утисків зазнають українські діти?

Половина дітей визначили, що право на вільне висловлювання своєї думки, власні погляди та переконання порушується найчастіше, згідно з даними Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту. 23 % дітей зазначили, що порушують їхнє право на якісну медичну допомогу, а 22 % - право на освіту, розповідає очільник відомства Юрій Павленко.

“І ще один факт, який виявило дослідження, - 40 % українських дітей стверджують, що їхні права порушуються в сім’ї, безпосередньо батьками, братами та сестрами. Ще третина дітей (30 %) відзначила, що їхні права порушуються однолітками”, - додає міністр.

Українське законодавство щодо захисту прав дітей на практиці не реалізується, і це найбільша проблема, вважає Марія Алексеєнко, голова Жіночого консорціуму.

“Наші дані показують, що діти зазнають насильства в усіх сферах: у школі, вдома, на вулиці, в інтернатах”, - каже вона. Проте Україна приділяє найбільшу увагу праву дитини на сім’ю, зазначає Марія Алексеєнко.

Одна з проблем - бідність

Представництво дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) відзначило прогрес у захисті прав дітей в Україні. За словами керівника Представництва ЮНІСЕФ в Україні Юкіе Мокуо, в Україні, зокрема, успішно реформують систему опіки над дітьми. “За останні 5 років практично в 6 разів зросла кількість дітей, яких усиновили та взяли під опіку в дитячі будинки сімейного типу”, - відзначила вона.

Але вистачає і проблем - в Україні залишається багато злиденних дітей, зазначає Юкіе Мокуо. “Бідність серед дітей поки що залишається достатньо високою. Необхідно також надавати більший обсяг ресурсів на підтримку дітей та родин, які є соціально вразливими. Наприклад, у 2007 році 18 % ВВП було витрачено на пенсійне забезпечення, однак лише 1,4 % - на виплати сім’ям та дітям. І зараз на тлі економічної кризи ситуація стає ще більш загостреною”, - каже вона.

Торік в Україні за межею бідності перебувала кожна четверта сім’я з однією дитиною, 40 % родин із двома дітьми і три чверті багатодітних сімей.

Жертву пригнічення можна легко визначити

Якщо дитина зазнає фізичних та психологічних утисків із боку батьків, у неї мало шансів на захист. Адже жертва пригнічення рідко наважується поскаржитися стороннім людям, зазначають психологи.

Але якщо вона, наприклад, ходить до дитячого садочка, вихователь легко може визначити, що з нею відбувається. Інша річ, чи захоче вихователь (або вчитель у школі) звертати на це увагу, розповідає психолог Наталя Кухтіна.

“Іще в дитячому садочку виділяються діти, яких батьки не люблять або тримають у дуже суворих умовах - це відслідковується. Якщо дитинка, яка тихесенько-тихесенько сидить, нікого не турбує, дуже до всіх лагідна - треба відразу бити на сполох, бо дитина не може бути такою”, - застерігає фахівець.

Дорослі мають пояснювати дитині її права

Найсильніша зброя - це знання: якщо дорослі пояснюють дитині її права, то неповнолітнім легше буде їх відстояти, вважає правозахисник Марія Алексеєнко, голова громадської організації “Жіночий консорціум”.

“Найкраще таку інформацію розповсюджувати в шкільному середовищі, де діти проводять більше часу, і навіть самі вчителі доволі часто не володіють достатньою інформацією про права дитини”, - каже вона.

Також до цього часу одним із джерел інформації була Всеукраїнська дитяча лінія при Міністерстві у справах сім’ї, молоді та спорту, і дитина могла безкоштовно зателефонувати на цю лінію і отримати певну інформацію щодо проблеми, яка її турбує.

Порушення прав дітей починаються, зокрема, з того, що чимало батьків в Україні розрізняють фізичне покарання і насилля - на це звертають увагу психологи. Такі тата і мами визнають: фізичні знущання - річ погана і недопустима. А от “виховувати ременем” - це, на їхню думку, не тільки прийнятно, а й корисно. Із тим, що подібні “педагогічні” методи теж є насильством та ігноруванням прав дитини, батьки часто не погоджуються.