Представництво Фонду ім. Генріха Бьолля в Україні виступило організатором публічної подіумної дискусії під назвою «Українське громадянське суспільство: досвід Помаранчевої революції та погляд у європейське майбутнє».

Конференція, яка відбулась 1 грудня, складалася з двох частин, кожна з яких мала на меті проаналізувати результати діяльності громадянського суспільства в Україні (якщо таке дійсно існує), націленої на інтеграцію до європейського співтовариства. 

Перший блок дискусії «П‘ята річниця Помаранчевої революції – не привід для святкування?» містив доповіді та спогади пам’ятних подій активістів зі Східної та Південної Україні. Перед слухачами виступила Вікторія Наріжна, письменниця та громадська активістка з Дніпропетровська, активіст ПОРИ Євген Золотарьов, відповідальний секретар часопису «Україна модерна» харків’янин Володимир Маслійчук та Віце – президент ВМГО «Дебатна академія» Олександр Славський з Одеси. Гості зі Східної України запевнили, що ідеєю Майдану переймалися не лише представники Західної та Центральної України, а й тих територій, що традиційно вважаються проросійськими.

Не знаю, чи є річниця Помаранчевої революції приводом для святкування, але її безперечно можна трактувати як мотив для гордості та поваги до українців як до свідомої цивілізованої нації. Сила ідеї та прагнення змін перетворили масу на єдиний народ. Так, люди, які обіцяли втілити в життя суспільно – значущі ідеї не виправдали покладених на них сподівань, проте вектор розвитку країни їм вдалося змінити, взявши орієнтир на шлях вільної Європи.

Другий блок дискусії «Східне партнерство: роль громадянського суспільства та геополітичне протистояння з Росією» видався дещо «натягнутим», певною мірою, напруженим. Іншого годі було й очікувати, адже взаємовідносини між Україною, ЄС, Росією та Грузією ніколи не були простими. Як і на міжурядових конференціях та самітах, кожна зі сторін «тягнула ковдру на себе», переконуючи виключно у своїй правоті та звинувачуючи контрагентів у без діянні, недостатній активності чи навпаки у занадто інтенсивному втручанні. Доповідачами дискусія була Делегація Європейської комісії в особі Давіда Стуліка, Іріс Кемпе – керівниця Представництва Фонду ім. Бьолля на Південному Кавказі, Дмітрій Данілов з Інституту Європи РАН та представник Польського Інституту міжнародних відносин Лукаш Адамскі.

Головним завданням було інформувати громадськість про польсько – шведську ініціативу – Східне Партнерство – нову стратегію ЄС щодо східних сусідів, що офіційно взяла свій початок у травні 2009 року. Нова амбітна ініціатива ЄС прагне підтримати громадянське суспільство в країнах – учасницях та інтегрувати його як до вітчизняного політикуму, так і до європейського співтовариства. Стратегія пропонує поглиблені двосторонні відносини та прагне започаткувати нові багатовекторні напрямки співпраці, відповідно до потреб на прагнень кожного з партнерів. Проте на сьогоднішній день існує ряд «але».

По – перше, хоча дані ініціативи красномовно звучать та чітко написані, механізми їх підтримки та інструменти реалізації до тепер лишаються незрозумілими. По – друге, Росія розцінює Східне Партнерство як втручання у сферу своїх інтересів. По – третє, про плідну співпрацю української влади та ЄС можна лише мріяти, адже якщо Захід окреслює активну підтримку, надану Україні в усіх сферах життя, то вітчизняні урядовці звинувачують їх у марнослів’ї. Хто в даній ситуації має рацію розібратись непросто.