Процес розробки статуту територіальної громади Тернополя триває уже роки. Причина такого затягування з ухваленням механізму впливу громади на життя в місті полягає у тому, що верхам - це нецікаво, а низам - не під силу.  

Епопея з процесом написання проекту статуту Тернополя розпочалась ще в 2007 році, коли міський очільник зібрав представників громадських організацій для ініціації даного процесу. За місяць потому відбулось перше засідання робочої групи, яку очолив депутат міської ради Григорія Бурбеза. Усі члени групи – Ольга Похиляк, Юрій Вересюк, Анатолій Куриляк – були депутатами міської ради. На зустрічі міський голова Роман Заставний говорив про те, що статут територіальної громади Тернополя – це «своєрідна концепція цивілізованого злагодженого життя тернополян, тісної співпраці органів місцевого самоврядування з громадянами задля всебічного поступу нашого міста».

Тим часом, дивним є те, що, говорячи про співпрацю декількох сторін, правила розробляє лише одна – влада. Після цієї оказії дану тему не чіпали більше року. Заново актуальною вона стали лише після того, як під відповідний проект з’явились грантові гроші Міжнародного фонду “Відродження” та Фонду Східна Європа, які залучила тернопільська міська організація “Нівроку”.

Так, під час зустрічі міського голови та його заступника з експертом проекту, що підтримується фондом «Відродження», Андрієм Крупником Заставний, зокрема, висловив надію про плідну співпрацю міської влади та неурядових організацій.

Виникає логічне запитання – а що ж робила робоча група з 2007 року та яку роль в ній було відведено для громади? А проте, розробка статуту Тернополя не є ноу-хау Заставного. Це питання розпочинав вивчати ще покійний Віталій Поліщук, який займав посаду секретаря виконкому ще при Анатолієві Кучеренку. За весь цей час жодна міськрада чи жоден міський голова не надавав вирішенню цього питання серйозного значення. На думку наших поінформованих співбесідників, причиною такого ставлення є те, що в статут мали бути виписані низка положень, які надавали громаді право контролю за владою, а владу зобов’язували відповідати перед громадою. Скажімо, публічного звіту тернопільського міського голови Романа Заставного громада Тернополя так і не почула. Іншою причиною, за словами людей, які цим займались, є пасивність самої громади, яка не вірить ані владі, ані власним можливостям щось змінити, зважаючи на корумпованість влади на всіх рівнів.

Приклад останнього – результати роботи слідчої комісії Верховної Ради щодо порушення Тернопільською міською радою і міським головою земельного законодавства (Постанова ВРУ № 331-VI від 05.06.2008). Урешті-решт, за словами наших поінформованих джерел, перспективи ухвалення статуту міста Тернополя невеликі. Як розповів нам один із колишніх високопосадовців міської ради, для такого невеселого прогнозу є принаймні дві причини – відсутність політичної волі депутатського корпусу міськради та брак спеціалістів, які можуть це зробити.

Чим хороший статут? Навіщо ж взагалі громаді міста свій статут та чи є він реальним механізмом впливу громади на владу?
«Важливість статуту як механізму забезпечення участі громадян у вирішенні питань місцевого значення обумовлена тим, що Закон „Про місцеве самоврядування в Україні” лише загально регулює відносини, які пов’язані зі здійсненням місцевого самоврядування», - пояснив нам експерт Лабораторії законодавчих ініціатив Денис Ковриженко. Зараз же у нашому місті даний механізм відсутній. Тому влада лукавить, коли згадує про необхідність «запитати у громади» - механізму ж цієї комунікації нема. Тобто такі собі бажання без правил. А дарма. Адже, за словами Ковриженка, якщо даний статут буде ухвалено, громада матиме більше можливостей впливати на роботу можновладців. Тут і безпосередня участь у вирішенні питань місцевого значення, і контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування на предмет відповідності їхньої діяльності інтересам громади.

Проте, не будемо себе обманювати. З досвіду інших областей простежується одне правило – орган при ухваленні правил гри робить їх максимально комфортними в першу чергу для себе. Тому марно надіятись, що у нашому статуті (якщо такий нарешті з’явиться) ми побачимо, наприклад, чіткий механізм відкликання депутата міської ради, який не виконує обіцянок, які давав перед виборами. Адже ухвалення статуту територіальної громади – це компетенція депутатського корпусу міськради. Надіятись на лояльність до цього членів міськради не менш наївно, аніж вважати, що недавній намір нардепів з фракції ПР позбавити себе недоторканності – щирий.