Як вихід із стагнації державної молодіжної політики лідер НДЛМ і Студреспубліки Павло Вікнянський запропонував створити окремо від питань спорту Міністерство сім’ї та молоді України. Вчора, 16 жовтня у приміщенні Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту (по вул. Десятинній) відбулося засідання Громадської колегії з питань молодіжної політики під головуванням не так давно призначеного заступника Міністра, представника громадського припартійного середовища Івана Крулька.

Зі сторони громади у засіданні взяли участь біля 40 представників всеукраїнських молодіжних і дитячих громадських організацій. Обговорювалися питання про перелік пріоритетних завдань для фінансування наступного року проектів через міністерський конкурс, хід реалізації проектів молодіжних організацій за фінансової підтримки Мінсім’ямолодьспорту цього року та про реалізацію Року молоді в Україні. До речі, це поточний рік, якщо хтось не знає…

Вразила пасивність лідерів молодіжного руху, які із кожним зібранням в Міністерстві беруть участь в його зустрічах все менше й менше. Лунала думка, що можливо, справа в тому, що дана колегія в цій політичній ситуації фактично нічого не вирішує…

Думки багатьох озвучив один із яскравих лідерів дитячого руху України, головний отаман ВДГО “Січ” Борис Скребцов, який зазначив, що зараз ми всі бачимо здрібніння молодіжного руху, його реальну стагнацію, і тому постає питання: а чи не стоїть у держави завдання знищити молодіжний рух?

Практично всі присутні підкреслили, що ідея Року молоді провалена: із фінансової точки зору (асигнування на молодіжні програми в бюджеті з року в рік зменшуються, хоча сумарно бюджет в абсолютних цифрах збільшується), також не створено Будинок молоді, активізації молодіжного руху, збільшення кількості та якості програм для молоді також не відбулося.

Лідер НДЛМ і Студреспубліки Павло Вікнянський наголосив, що, справді, ідея Року молоді в Україні профонована, а фінансування молодіжних програм зменшується, а значить, дійсно, Мінсім’ямолодьспорт не зміг стати ефективним лобістом інтересів організованої молоді. У якості виходу Павло Вікнянський запропонував створити окремий від питань спорту, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, який буде забезпечувати реалізацію та нести відповідальність за виконання лише державної молодіжної політики та дотичних до неї питань. Як варіант - Міністерство сім’ї та молоді України. Тоді, як він вважає, можна ефективно, в режимі синергії поєднати зусилля активної громадськості, політиків і влади.

Свої коментарі дав Голова Контрольно-ревізійної комісії Народно-демократичної ліги молоді, кандидат наук із державного управління Олександр Безуглий:

“Ситуація, в цілому, типова для більшості регіонів України. Охарактеризувати її можна як втрату партнерства державної влади з громадянським суспільством. Молодіжні організації, що функціонували до 2004-2005 років, через партійно-політичні важелі були мотивовані “тримати високу планку”, адже конкурентне середовище поміж ними вимагало також й прозорості у стосунках з органами державної влади. Втім, молодіжна державна політика “нового часу” виявилася неспроможною виробити нові механізми зміцнення молодіжного громадського руху. Нежиттєздатність організацій, існуючих за рахунок лише іноземних грантів, руйнація політичної системи країни (як механізму доступу молоді до публічної політики та виховання нових управлінських кадрів) та відсутність державної підтримки молодіжних громадських проектів на регіональному та місцевому рівнях - знищили систему самореалізації суспільно-активної молоді в Україні.

Останній захід Міністерства (засідання Громадської колегії з питань молодіжної політики) в даному контексті, виглядає лише як симуляція діяльності виконавчої влади, що не підкріплена дієвим управлінськими механізмом.

Натомість, складові такого механізму давно відомі та неодноразово озвучені молодіжними організаціями, це, насамперед:

• прозорий (на засадах електронного урядування) онлайн-конкурс проектів молодіжних організацій, з оновленням у реальному часі інформації про етапи реалізації проекту та кошторисних витрат;

• регіональні конкурси проектів мають відбуватись одночасно з національним, у термінах узгоджених з бюджетним процесом в країні;

• молодіжні громадські організації, що декларують симпатії політичним партіям мають, брати участь у молодіжній політиці на рівних прозорих засадах;

• необхідно терміново розпочати процес створення концепції та стратегії державної молодіжної політики до 2050 року. Стратегію державної молодіжної політики мають розробити науково-дослідницькі інститути та організації на засадах державного замовлення (розробляються кілька альтернативних варіантів, з яких громадський форум з числа молодіжних лідерів країни визначає пріоритетний).

Таким чином, реанімацію молодіжного руху в Україні необхідно розпочати з докорінної зміни стилю роботи державної виконавчої влади, ставши лідером інновацій в розвитку громадянського суспільства країни.”