Вчора в «Урядовому кур’єрі» було опубліковано Постанову Кабінету Міністрів України № 1033 «Про внесення змін до Положення про загальноосвітній навчальний заклад». Ці зміни до Положення були затверджені КМУ 30 вересня 2009 року. От тоді і почалося… Всі, хто турбується про електорат, спонсорські чи грантові гроші, а може, дехто і з переконань, один поперед одного стали «занепокоюватися». Чого тільки не можна було прочитати в ці дні: «міністр порушує права», «прем’єрка зрадила інтереси громадян», «рішення Кабінету Міністрів – неконституційне», «почалася насильницька українізація», «порушуються права меншин» і багато іншого в цьому ж дусі. Виглядає так, що відбулася мало не якась змова проти українського народу. Тож пропоную розібратися в цій ситуації і з’ясувати для себе, що несуть із собою зміни, передбачені Постановою КМУ №1033 від 30 вересня 2009 року.

У 2000 році Кабінетом Міністрів України було затверджено «Положення про загальноосвітній навчальний заклад» (Постанова КМУ від 14 червня 2000 року № 964). Документ було затверджено на виконання Закону України «Про загальну середню освіту». Метою Положення є визначення навчального закладу як закладу освіти, затвердження переліку типів навчальних закладів, організація навчально-виховного процесу тощо. Іншими словами – Положення «Про загальноосвітній навчальний заклад» регламентує та конкретизує діяльність навчальних закладів в Україні. При цьому варто зауважити, що норми, які конкретизують діяльність, випливають з чинного законодавства України, а саме з Конституції України та Законів України.

Отже, саме до згадуваного Положення і було внесено зміни, які стали приводом для висловлювань, публікацій, інтерв’ю «занепокоєних», а як наслідок – і для цієї статті.

Відповідно до нової Постанови КМУ № 1033 «Про внесення змін до Положення про загальноосвітній навчальний заклад», у державному і комунальному загальноосвітньому навчальному закладі мовою навчання є українська мова. Поряд з українською мовою в навчально-виховному процесі в державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладах можуть застосовуватися та вивчатися мови національних меншин. Також даною Постановою передбачається педагогічним працівникам, в робочий час у державному і комунальному загальноосвітньому навчальному закладі постійно застосовувати українську мову, а у державному і комунальному загальноосвітньому навчальному закладі з навчанням мовою національної меншини поряд з українською мовою - також мову, якою здійснюється навчально-виховний процес в цьому закладі.

Нагадуємо собі, що ці норми Постанови не взяті з повітря, а природно витікають з положень Конституції України та Законів України.

Закони України «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», внормовуючи питання мови навчання і виховання в навчальних закладах, «мовне питання» перекладають на Конституцію України та Закон України «Про мови в Українській РСР». Згідно з ч.1 ст. 27 Закону України «Про мови в Українській РСР», навчальна і виховна робота в загальноосвітніх школах ведеться українською мовою. Що ж до Основного Закону країни, то ч.1 ст. 10 Конституції України чітко дає визначення, що державною мовою в Україні є українська мова. Свого часу (14 грудня 1999 року) Конституційний Суд України вже виносив рішення стосовно офіційного тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України. Своїм рішенням в цій справі Конституційний Суд установив, що виходячи з положень статті 10 Конституції України та законів України щодо гарантування застосування мов в Україні, в тому числі у навчальному процесі, мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних та вищих державних і комунальних навчальних закладах України є українська мова. Водночас чинне законодавство України гарантує вільний розвиток, використання і захист мов національних меншин. Так, відповідно до ч. 5 ст. 53 Конституції України громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах. Подібні норми передбачені і в інших законах та підзаконних нормативно-правових актах, зокрема і в Положенні «Про загальноосвітній навчальний заклад».

Отже, своєю Постановою «Про внесення змін до Положення про загальноосвітній навчальний заклад» Кабінет Міністрів України не вигадав щось нове, а лише деталізував норми українського законодавства в Положенні «Про загальноосвітній навчальний заклад», в такий спосіб акцентуючи увагу педагогічних працівників на неухильному виконанні законів, з одного боку та недопущені дискримінації національних меншин в частині гарантування законного права на навчання на рідній мові, з іншого.

Тоді навіщо всі ці спекулятивні розмови навколо Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Положення про загальноосвітній навчальний заклад»

Петро Галущак, юрист