«So does Ukraine become a case study of what happens when civil society gets to have some siloviki too?» - написав на своїй сторінці у Twitter Олександр Кларксон, зарубіжний політолог, викладач Королівського коледжу в Лондоні. Цей твіт, на тему затримання НАБУ Олександра Авакова, сина міністра Авакова, за «справою рюкзаків», одразу ж привернув увагу українських ЗМІ. ГУРТ з’ясовував: чи має наше громадянське суспільство своїх силовиків, що думають з цього приводу українські експерти та що мав на увазі пан Кларксон.

Нагадаємо, Олександр Кларксон написав: «Чи стане Україна прикладом того, що відбувається, коли громадянське суспільство отримує власних силовиків?».

— Alexander Clarkson (@APHClarkson) 31 жовтня 2017 р.

Цілком зрозуміло, що експерт висловився з приводу «справи рюкзаків»: «В межах оборудки заробляли на продажу рюкзаків державі. Здається, що він мого дядька винайняв консультантом».

— Alexander Clarkson (@APHClarkson) 31 жовтня 2017 р.

Після уточнюючих запитань пан Кларксон порадив звернути увагу на відносини керівництва НАБУ та лідерів громадянського суспільства.

— Alexander Clarkson (@APHClarkson) 6 листопада 2017 р.

В НАБУ інформаційний шум навколо ситуації не коментують, а експерти категорично відмітають думку, що громадянське суспільство використовує НАБУ як «ручних силовиків». 

Оксана Мітніцька, керівниця прес-служби Національного антикорупційного бюро:

«Ми не надаємо трактування суб’єктивних оцінювань. Це не наша компетенція – коментувати чиїсь думки та оцінки діяльності НАБУ. У нас інше завдання – працювати і говорити про результати. Вчасно та об’єктивно інформувати, надавати інформацію, на яку є запит у суспільстві.

Ми працюємо з фактами. На сайті подаємо вичерпну інформацію, аби громадяни могли робити висновки, говоримо про результати. Про «справу рюкзаків» можна почитати на сайті та на сторінці в мережі Фейсбук – про хід розслідування, судовий процес щодо обрання запобіжного заходу, усі ключові моменти є публічними».

Максим Лациба, керівник програм УНЦПД:

«Спочатку треба зрозуміти, що пан Кларксон мав на увазі під словосполученням «громадянське суспільство» (в оригіналі civil society). В Україні так найчастіше називають «третій сектор»: сукупність громадських чи благодійних організацій, волонтерів, громадських активістів. А в Америці та Європі під цим терміном розуміють суспільство, громаду загалом.

Якщо говорити, що НАБУ має бути зброєю українського народу у боротьбі з корупцією, то я з цим цілком згоден, для цього воно і створювалося.

Чи можна сказати, що НАБУ - інструмент громадських організацій? Звичайно, ні. НАБУ – цілком незалежний та автономний орган, що висуває звинувачення до політиків і депутатів різних політичних таборів: і правлячої коаліції, і опозиції. Українські антикорупційні громадські організації позитивно оцінюють роботу НАБУ, є високий рівень довіри, вони активно співпрацюють, пишуть звернення, передають матеріали. І часто ці дані беруться до роботи детективами, використовуються в розслідуваннях антикорупційних злочинів. Така співпраця є, але сказати, що НАБУ - інструмент громадських організацій – не можна. Це незалежна інституція, яка орієнтується на закон та запити всього суспільства». 

Гліб Канєвський, керівник відділу з протидії корупції Центру «Ейдос»:

«Я відразу відкидаю таку тезу іноземного експерта з двох причин, які бачу всередині країни. Перша причина: громадянське суспільство – це досить широка категорія. Йдеться не про якусь одну організацію чи групу осіб, які могли б напряму нав’язати свою волю директору антикорупційного бюро. Тому теза про те, що громадянське суспільство має якийсь підконтрольний орган, вже є абсурдною.

Друга: зі сторони дійсно може скластися таке враження, що нібито НАБУ намагається підігрувати очікуванням антикорупційних організацій та найбільш незалежних ЗМІ, які регулярно пишуть і говорять про корупцію - як у середовищі Президента, так і в середовищі народного фронту. Але так лише здається. Корупція дійсно є, і антикорупційне бюро просто виконує свої прямі обов’язки, а саме розслідує справи до суду.

Отже, очікування громадянського суспільства повністю співпадають з реальними діями правоохоронного органу – антикорупційного бюро. Тому, мабуть, через це і зробив такі висновки іноземний експерт – нібито хтось з громадського середовища має вплив на директора НАБУ.

Ми маємо розуміти, що зараз іде війна, Україна воює з Росією. Міжнародні експерти роблять отакі гучні заяви без якогось ідеологічного підґрунтя. Є багато випадків, коли іноземні журналісти чи експерти робили заяви тільки щоб накапостити Україні, у тому числі й за російські гроші». 

То що ж відбулося? Чи дійсно є підстави говорити, що НАБУ працює за замовленням? Чи то проукраїнський іноземний експерт, який перебуває поза українськими реаліями та спостерігає з-за кордону, знаходячись між різними потоками інформації, просто помилився? Бо дійсно, існує певна тенденція поганого розуміння процесів в Україні західними оглядачами і політиками. Певною мірою це проблема громадянського суспільства України, що навіть великі західні медіа не мають представництва в Україні, репортажі з України роблять кореспонденти, що працюють в Росії, в кращому випадку, в Польщі. Тому до західного глядача і читача приходить спотворена картина наших подій.

Фото - 1, 2, 3