Цього тижня відомий правозахисник, колишній дисидент Семен Глузман порушив тему створення Меморіального центру в Бабиному Яру. В українському експертному середовищі роками тривають дискусії щодо облаштування цієї території як місця пам’яті. Проект BYHMC, який наразі планують реалізувати, викликає опір у частини українських істориків та  громадських діячів.

^{Джерело: фото}

В жовтні 2016 р. було створено фонд «Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» (BYHMC), а вже в березні 2017 р. оголошено про проект «Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр», який планують завершити до 2021 р. Представники BYHMC зазначають, що місія Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» – це, перш за все, увічнити пам’ять про всіх жертв трагедії. Указом Президента України № 331/2017 від 20 жовтня керівництво Центру входить до організаційного комітету, що відповідає за створення музею історії Бабиного Яру.

Ще в березні в українських ЗМІ з’явилися повідомлення з негативною реакцією на проект створення BYHMC, а ряд відомих українських істориків опублікував відкритого листа-застереження з критикою, мовляв, підхід ініціаторів загострить конфлікт навколо обговорення місця Бабиного Яру в історії Україні та Голокосту.

«Головне питання: навіщо нам потрібно облаштовувати місце пам’яті у Бабиному Яру, - коментує історик і етнополітолог, провідний науковий співробітник Музею історії Києва Віталій Нахманович. - Меморіал чи музей має бути інструментом створення української національної пам’яті, працювати з народом України, насамперед з молоддю, передавати певні цінності та розуміння історичних процесів. Тому такий комплекс має створюватися на державному рівні».

^{Джерело: фото} 

«До цього часу держава не опікувалася цими питаннями комплексно, все зводилося до урочистих заходів до чергової річниці, - вважає історик. - За таких умов приходили і приходять організації, і не лише з України, які намагалися на свій розсуд розв’язати проблему меморіалізації Бабиного Яру. Але питання стоїть не в тому, що там поставити і як воно буде виглядати. Головне – який зміст, яке ідейне навантаження воно має нести. Це не може вирішуватися у Європі, Росії чи Ізраїлі, оскільки це питання української історичної пам’яті, і таку концепцію мають створювати українські історики та музейники. Адже у іноземних фахівців своє бачення історії. Це не претензія до них, у кожній країні є своя інтерпретація важливих історичних подій».

Серед противників були і єврейські громадські діячі, зокрема президент Асоціації єврейських організацій та общин України (Ваад) Йосиф Зісельс та дисидент і правозахисник Семен Глузман. Вони застерігали, що «будувати на кістках» не можна, та нагадували про те, що серед жертв були не тільки євреї, а й роми, українці, навіть пацієнти психіатричної лікарні, розташованої поряд з Бабиним Яром. Також в експертів викликали занепокоєння особи, що реалізують проект, а саме «російські олігархи українсько-єврейського походження», які входять до складу наглядової ради Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр»: Михайло Фрідман, Герман Хан та Павло Фукс.

Семен Глузман  пише: «Не можу зрозуміти і прийняти, чому незалежна держава Україна, втративши в результаті зовнішньої агресії частину своєї території, байдуже спостерігає, як російські олігархи з близького оточення Путіна наполегливо готуються до побудови в Києві музею Голокосту».

^{Джерело: фото}

Зі свого боку представники BYHMC заявляють: «Наразі проект фінансують приватні особи, кожний з яких народився в Україні. Ми певні, що після початку фандрайзингової кампанії більше представників українського бізнес середовища, філантропів та організацій України буде залучено до проекту. До того ж, маємо бачення Центру, який в майбутньому також набуває міжнародності через закордонне фінансування та всесвітнє визнання».

Сторони сперечаються навколо обговорення концепції місця пам’яті у Бабиному Яру. Представники фонду «Меморіальний комплекс Голокосту «Бабин Яр» (BYHMC) наголошують, що вони завжди відкриті до співпраці і готові вислухати іншу думку.

«Противники комплексу, прихильники «сучасної української концепції», стверджують, що Бабин Яр - це не тільки про євреїв. З цим ніхто не сперечається. І, якби автори цієї концепції (як автор цих рядків) були присутні на засіданнях наукового комітету BYHMC, вони б знали, що ніхто там і не збирається обмежуватися тільки євреями. Однак, деякі українські історики не хочуть брати участь в проекті. Хоча Карел Беркгоф (ред. – нідерландський дослідник Голокосту в Україні) , керівник наукової групи, неодноразово закликав їх до співпраці», - стверджує вчений, дослідник історії Києва, член наукової програми BYHMC Стефан Машкевич.

^{Джерело: фото}

Однак історик Віталій Нахманович зазначає: «Представники Меморіального центру начебто запрошують до дискусій, але усі вони закриті, не публікується хід обговорення. Їм пропонували організувати публічні засідання, з публікацією в інтернеті та взяттям зобов’язань щодо імплементації результатів обговорень. Вони відмовилися».

Стефан Машкевич дорікає певним представникам української історичної науки в упередженості: «У Бабиному Яру вже є стенд присвячений Івану Рогачу - головному редактору газети «Українське слово», в якій «остаточне вирішення єврейського питання» цілком активно рекламувалася - це вже, вибачте, плювок в обличчя всім нащадкам загиблих там. Я не сумніваюся, що в рамках «сучасної української концепції» таких плювків буде ще чимало. Вчені, які беруть участь у проекті BYHMC, на щастя, не особливо заражені радянською історієографією. Це, в основному, західні вчені з солідною репутацією, яких не доводиться підозрювати у підігруванні радянським ідеям. Саме це (те, що основну групу складають західні науковці, а не українські) так і не подобається українським опонентам проекту. Бо в них самих із заідеологізованістю все у великому порядку».

«Усі концепції нашої пам’яті мають створюватися в Україні, - вважає Віталій Нахманович. - А ініціатори Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» наперед визначили його концепцію і зараз просто намагаються її оформити в науковий спосіб. Під готову концепцію пишуть наукове обґрунтування. Підкреслюю, я не заперечую саму ідею створення музею чи меморіального комплексу, присвяченого Голокосту, я виступаю проти такого способу її реалізації».

Суперечки викликає і потенційне місце розташування майбутнього меморіального комплексу, що пов’язано з розташуванням єврейського цвинтаря у районі Бабиного Яру. «Є зведення релігійних законів – Галаха, що забороняє будувати на кладовище, порпатися у кістках, переносити пам’ятні камені. Ми не можемо через це переступити», - каже Йосиф Зісельс.

^{Джерело: фото}

«За ініціативою Меморіального центру Голокосту проведені незалежні дослідження такими авторитетними організаціями зі збереження єврейських традицій у питаннях поховань та вшанування пам'яті загиблих, як «Атра Кадіша» та Комітет зі збереження єврейських кладовищ. Вони допомогли встановити точні межі колишнього Лук'янівського єврейського кладовища, які ми ні в якому разі не будемо перетинати при спорудженні Центру», - повідомляють представники BYHMC.

Однак з цим погоджуються не всі експерти. «Вибране місце для будівництва – це єврейський цвинтар, і будь-які фальсифіковані мапи, які представляють ініціатори Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр», не змінюють цього факту», - наголосив Віталій Нахманович.

Актуальним є питання створення музею на території історико-меморіального заповідника «Бабин Яр».

«Важко показати в одному музеї різні сторони історії Бабиного Яру. Потрібно створити два музеї: один би розповідав про всю історію Бабиного Яру, від дореволюційних часів аж до сьогодення, інший про всю історію Голокосту як світового явища, а не лише на теренах України чи у колишньому СРСР», - вважає Віталій Нахманович.

«Звичайно, можна створити два музеї. Але, як мені здається, є ризик, що це скінчиться великою диспропорцією у відображенні єврейських жертв, - коментує Стефан Машкевич.

Паралельно з BYHMC існують інші проекти з облаштування Бабиного Яру як місця пам’яті. Є державний проект, від Міністерства культури, і ще конкурсний проект.

«Минулого року проведено Міжнародний архітектурний конкурс ідей комплексної організації історико-меморіальної зони «Бабин Яр – Дорогожицький некрополь», є низка гарних пропозицій. І хоча фінансувала конкурс канадська благодійна фундація, але його програму писали в Україні, наші історики та архітектори. Там не передбачається створення нових об’єктів, лише облаштування цілісного простору, щоб люди поводили себе як в меморіалі, а не як у занедбаному міському парку», - зазначає Віталій Нахманович.

21 листопада 2017 року будуть презентовані перші обриси наукового комплексу майбутньої експозиції BYHMC, що дозволить перенести розмову на більш предметний рівень.