27 серпня 2009 року в приміщенні Інтерфакс-Україна відбулася прес-конференція на тему «Тортури в міліції – норма життя? Кого звинувачувати і що робити?»

У обговоренні цих питань взяли участь:

• Володимир Гречанівський – адвокат;
• Дмитро Гройсман – правозахисник;
• Олег Веремієнко – адвокат;
• Володимир Колійчук – батько потерпілого Валентина Колійчука.

Олег Веремієнко розповів: «Тортури стали щоденною практикою. Тортури – це ритуал. Ніхто не застрахований від можливості стати жертвою нашої міліції. Недавно було проведено одне соціологічне дослідження, результати якого сповіщають нас про те, що Україна займає друге місце в світі (після Росії) по рівню розкриття злочинів, це 79%! Наші показники випереджають, навіть, середній показник Європи (30%) та США (25%). Невже українські правоохоронці справді «попереду всієї планети»?». Відповідь абсолютно проста: «Розкриття» злочинів шляхом тортур стало звичайним ділом для наших правоохоронних органів.

Володимир Гречанівський додав до цього реальні факти, розповівши одну з тисячі подібних ситуацій. Декілька років назад у дарницькому районі було вбито людину, правоохоронці швидко знайшли «цапа відбувайла», затримали молодого розумово відсталого хлопця, що жив неподалік. Привізши його до відділку правоохоронці влаштували кількадобові тортури, били його так, що повибивали майже всі зуби, вибили колінну чашечку. Потім, коли «злочинець» був доведений до потрібної «кондиції» і готовий був зізнатися у будь-чому,  міліціонери написали лист-зізнання, а йому залишилось тільки підписати його. В суді побої середньої тяжкості (які згодом було перейменовано на «легкі») навіть не бралися до уваги, і нікого не зацікавило, як розумово відсталий хлопець міг написати лист-зізнання, коли він навіть читає по складах.

«Причина в тому, що багато суддів знаходяться на «гачку» у міліції, - пояснює Олег Веремієнко, - міліція має компромат на багатьох з них, на який погоджується закривати очі, у тому випадку, якщо судді теж закриватимуть очі у той момент, коли міліція про це попросить.» От як злагоджено працюють у нас правоохоронні органи! Вони постійно залишаються безнаказанними, а невинні люди сидять роками за гратами.

Власну історію розповів і Володимир Колійчук, батько потерпілого від тортур правоохоронців Валентина Колійчука. Побої Валентина назвали автомобільною катастрофою, для цього і автомобіль привели у потрібний стан і хлопця облили горілкою і завезли у наркодиспансер, проте, коли він нарешті у важкому стані був доставлений у лікарню, алкоголю в його крові знайдено не було.

Батько показав фотографії Валентина після побоїв, і це справді зовсім схоже на ушкодження під час автокатастрофи, проте довести, як завжди, нічого не вдається. Після цих та мільйонів інших прикладів стає зрозуміло, що нам потрібно вирішувати це питання негайно.

А потрібно в першу чергу: встановити часову норму слідства; судова реформа; незалежний суд присяжних; створити спеціальний суд по кримінальних справах.

Адже страшно жити в суспільстві, де вбивці гуляють по вулицях, а невинні люди сидять за гратами, де ті, що покликані захищати нас та наші права, порушують їх на стільки, що часто, це закінчується фатально…