Волонтерство за кордоном відкриває нові грані життя, допомагає зрозуміти себе та визначитися з майбутньою професією. Своїми враженнями від участі у міжнародних волонтерських проектах з ГУРТом поділилися волонтери, натхненні розвиватися та змінювати Україну й світ на краще.

Тамара Береш, волонтерство в Естонії та Нідерландах

- Я брала участь у двох волонтерських проектах. Першим досвідом було волонтерство у місії спостереження за парламентськими виборами в Естонії від молодіжної організації AEGEE Europe. Місія діяла у Талліні за методологією та принципами Бюро демократичних інститутів та прав людини, яке надало організації AEGEE Europe афілійований дозвіл на проведення спостереження. Отже, міжнародна ініціатива за участю України, Італії, Албанії, Нідерландів та Німеччини спостерігала за виборами в Естонії. Такий досвід є, в першу чергу, можливістю знайти нових друзів. З іншої сторони, це хороший початок будь-якої подальшої професійної діяльності.  На практиці у тестовому режимі можна відчути, що таке робота у міжнародному середовищі в іншій країні.

За міжнародною програмою короткострокового волонтерства Service Civil International я була у Нідерландах, у маленькому містечку Альмело, на сході країни, майже на кордоні з Німеччиною. Там знаходиться один із найбільших таборів для шукачів притулку з Афганістану, Сирії, країн Магрибу, Близького Сходу, Росії і навіть був один українець із Маріуполя. Спільно з нідерладськими громадськими організаціями, одна з яких називається «НЕМО», волонтери проводили майстер-класи та тренінги для дітей. Мета занять - донесення до дітей інформацію про протидію насильству. Оскільки діти потрапляють у світ культур, які відрізняються одна від одної, вони мають усвідомлювати це і вчитися бути толерантними. Цей проект поєднав усі передумови успішного волонтерського проекту: міжнародний компонент і внесок  у вирішення суспільних проблем. Завдяки цьому досвіду я зрозуміла, чим професійно хочу займатися. Власне тоді я почала стажуватися в Агентстві ООН у справах біженців, що підкріпило мою мотивацію, і я продовжила працювати у сфері гуманітарної допомоги в Україні. Зараз працюю асистентом відділу публічної інформації Представництва ООН в Україні.

Оля Макар, волонтерство у Мозамбіку

- Протягом трьох тижнів я працювала у центрі харчування для дітей у Мапуто, столиці Мозамбіку. Щодня до нас приходило на обід 500-600 дітей - зазвичай рис і риба, які ми їм давали, були їхньою єдиною їжею за день. У п'ятницю було найбільше дітей - давали курку! Час від часу ми влаштовували з дітьми свята, грали в ігри. Частину дня проводили в садочку, який діє в межах цього центру. Перше завдання, яке я отримала у Мапуто, звучало так: вивчи імена всіх цих дітей з садочка. 50 імен 50-ти дітей, які спершу здавалися мені однаковими і я часто не могла відрізнити хлопчика від дівчинки. Насправді це завдання виявилося найважливішим: ці діти ввійшли в моє життя зі своїми іменами і історіями, і вони досі зі мною, хоч минуло вже три роки.

Це, мабуть, один із найважливіших досвідів у моєму житті. Після нього Африка стала для мене чимось дуже близьким і рідним, і я постійно думаю, що можу зробити для неї і для мого улюбленого Мозамбіку.

Змінилися мої уявлення про світ, про багатство і бідність. Фраза «в Африці діти вмирають від голоду» для мене дуже конкретна: я бачила цих дітей. Коли я згадую Мозамбік, то розумію, що ніколи не можу скаржитися. А ще - що все можливо.

Катерина Луцкова, волонтерство у Німеччині

- Як зараз пам'ятаю, як з великим нетерпінням чекала на свої 18 років, бо для мене це означало можливість поїхати закордон у волонтерський табір. Отже, у 2007 році навесні разом із організацією «Альтернатива В» я вибрала табір у Німеччині. 

З власної кишені я заплатила лише за квитки туди і назад, а також організаційний внесок. Все інше, а саме: проживання, харчування і навіть екскурсії - оплачувалися стороною, що мене приймала. 

У мальовничому містечку Кветцдьольсдорф, між Берліном та Лейпцигом, я провела  три незабутніх та найщасливіших тижні в моєму житті. Завдання нашого табору полягало, в першу чергу, у допомозі з будівництвом дерев'янних будиночків у  невеличкому лісі біля замку. Також потрібно було робити дрібну роботу на кухні, в саду та в замку, в якому ми і жили. За ці три тижні я багато чому навчилася. Під одним дахом жили інші 15 волонтерів, з якими півдня ми працювали, а інші півдня розповідали один одному про наші країни, культуру та традиції. Ми по черзі готували страви наших країн, а також вчили один одного жонглюванню, малюванню, орігамі тощо. Після закінчення табору ми були як одна дружня родина. Я й досі підтримую зв'язки з багатьма друзями з табору, незважаючи на відстань.

Анна Устинова, волонтерство у Польщі

Містом мого волонтерського EVS-проекту став Щецин, Польща. За 9 місяців проектної діяльності я вивчила польську мову, попрактикувала англійську, а також мала можливість викладати українську мову. Вперше в житті працювала із дітьми, для яких організовувала різноманітні заходи та воркшопи. Працюючи з дітьми з аутизмом я дізналась основи спеціальної програми Son-Rise. Такий професійний розвиток посприяв моєму подальшому працевлаштуванню. Мене запросили на посаду PR-менеджера у польському терапевтичному готелі - першому у Європі, засновником якого є українець. Серед можливостей, які відкриває волонтерство, – подорожі, адже за півроку я об’їздила 8 країн та всю Польщу. 

Редагувала Юлія Макаренко