До Дня Незалежності України ГУРТ запитав фахівців із різних галузей суспільного життя, як, на їхню думку, Україні досягти реальної незалежності в сучасних умовах. Міркування наших респондентів читайте далі.

Олексій Мелещук, Голова правління Ресурсного центру ГУРТ, виконавчий директор «Хелен Марлен Груп»:

- Суспільству потрібна єдність в усвідомленні напрямку руху. Услід за експертами Несторівської групи, бачу вихід у трансформації зі стану патерналізму, в якому українці перебувають зараз, сподіваючись, що хтось інший має вирішувати їхні проблеми і давати відчуття захищеності, до стану відповідальності, в якому головним бажанням є прагнення самовираження і самореалізації, а головними цінностями – свобода і гідність. Така зміна парадигми призведе до повалення влади корупційних зв'язків та появи дієвих суспільних інститутів. Залежність – прояв слабкості. Аби змінити цей стан, «накачавши м'язи», потрібні зусилля кожного з нас. Як каже мій спортивний інструктор, «сила волі плюс характер». І ще – терпіння, адже на глобальні суспільні трансформації потрібен час.

Надія Самуляк, журналіст, почесна голова Суспільної Служби України, екс-член правління Ресурсного центру ГУРТ:

- Ми всі погано працювали протягом 24-х років Незалежності. Коло громадських активістів було занадто вузьким. На початку було дуже важко залучати волонтерів і громадян до будь-яких дій. Страшно від того, що активні люди знайшлися тоді, коли почалася війна, коли пролилася кров. У 2000-х роках, під час студентських протестів, багато літніх людей їх підтримували, бачачи в цьому перспективу. Я все життя пропрацювала в інформаційній сфері. Однак інформаційна просвіта тих часів дуже мало дала. Досі не розумію, як можна було з самого ранку до самого вечора розповідати людям про історію України, а люди досі її  не знають, бо не хочуть.

Утім я не можу сказати, що час втрачений. Треба, щоб волонтерські програми працювали по всій Україні – від Заходу до Сходу, а може, і за межами України. Незалежність дуже пов’язана з волонтерством. Я не вірю в «доброго царя», хоча шаную історію. «Добрий цар» не відбудує Україну. Її треба будувати крок за кроком своїми руками: кожен, чим зможе.

Владислав (Лектор) Зборовський, екс-керівник мед-служби батальйону «Айдар»:

- В сучасній Україні не відбувалося систематичного виховання громадянина та політичної еліти, тому зараз ми не можемо вибрати в органи влади – чи місцеві, чи загальнодержавні – людей із еліти, бо її просто не існує. В той же час маркером «елітності» стали неважливо яким шляхом набуті гроші, матеріальний добробут та перспективи. В Україні художники, кінорежисери, геніальні науковці – люди бідні або з середнім статком, а отже, на думку пересічного українця, елітою бути не можуть. Я погоджуюся з фразою, що той, хто не вкладає гроші в культуру, вкладатиме їх у війну. В нас так і вийшло. Незалежність знаходиться в голові кожного, але для чіткого її усвідомлення громадянин повинен мати уявлення моделі тієї країни, де він живе. Тож, щоб досягти реальної незалежності, по-перше, нам необхідне виховання в аспекті однакових культурних і моральних цінностей та незалежно від віку. По-друге, важливо мати майданчики, на яких громадяни обмінюватимуться думками. Це можуть бути соціальні мережі, цикли передач у ЗМІ, традиційні клуби за інтересами, будь-що, але люди повинні спілкуватися. І третє – зміна еліт. Краще змінити професійні, але корумповані кадри, на непрофесійні та некорумповані, оскільки п’ять років помилок обійдуться дешевше, ніж 50 років саботажу.

Юлія Піменова, волонтер громадської ініціативи з підтримки вимушених переселенців «Станція Харків»:

- Україна – це насамперед люди. Останні півтора роки відкрили силу й сміливість, якими пишалися наші пращури, завойовуючи незалежність для нас. Українці можуть багато чого змінити. Не тільки в країні, але й у світі.

Потрібно дуже сильно захотіти, встати і зробити те, за що найстрашніше взятися. Незалежність в сучасних умовах стане можливою тоді, коли кожен громадянин зрозуміє, що все залежить тільки від нього. Крок за кроком, як би важко не було, потрібно продовжувати шлях і долати всі перешкоди разом.

Олександр Вольф, голова правління Асоціації паліативної та хоспісної допомоги:

- Для того, щоб Україні справді стати незалежною, її громадянам необхідно відчувати себе внутрішньо вільними та самодостатніми. Вільними не як діти, які можуть міняти свої бажання або плани в залежності від ситуації, але вільними з усією відповідальністю та внутрішньою самоповагою, гідністю, самодостатністю. Українцям треба звільнитися від кайданів «совковості» та, відверто кажучи, деяких особливостей національного менталітету.

Для України та українців важливо навчитися впливати на ситуацію, набути самостійного мислення та позбавитися від патерналізму і стереотипів. Звичайно, це пов’язано з розвитком відповідальності за свої думки, слова, вчинки.

Ірина Виртосу, журналістка Центру інформації про права людини:

- Мені дуже подобається твердження «Права не дають – права беруть». Я б його застосувала і до незалежності. Нам ніхто не дасть незалежність, якщо ми самі не відстоюватимемо її. Незалежність проявляється не просто в документах і пафосних святкуваннях на головних площах міст і сіл. Незалежність – це участь кожного з нас у розвитку країни, свого міста чи селища й особиста відповідальність за наші вчинки. Якщо лікар відмовляється лікувати, тому що в нього маленька зарплата і він не любить свою роботу, – це залежність. Якщо в міграційній службі додатково зобов'язують оплатити зайві довідки, щоб отримати паспорт, – це залежність. Якщо вчитель, замість того, щоб заохочувати учнів до творчості та навчання, наполягає на проведенні додаткових уроків за гроші – це залежність. Якщо журналіст пише тільки про те, що вигідно медіа власнику, – це залежність. Кожний та кожна з нас зіштовхувалися так чи інакше з нерівністю та дискримінацією. З того моменту, як ми не проходитимемо повз цього байдуже, настане незалежність нашої країни. Я щораз помічаю незалежність України, коли спілкуюся з волонтерами та волонтерками, які щиро хочуть допомогти іншим. Коли готую статті з людьми, які кажуть: «Ні, ми ніякі не герої, ми просто знаємо, що саме тут моє місце». Я точно знаю, що звідси починається незалежність!

Олександр Ляпін, фотограф, художник, критик, редактор порталу Foto.ua:

- Спочатку потрібно зрозуміти, що таке реальна незалежність. Від кого й від чого? А хіба є реально незалежні держави? Щоб їх не шантажували політично і не могли задавити економічно? Для набуття незалежності потрібно змінювати людей. Культура, освіта, виховання допоможуть у цьому. Але спочатку потрібно підготувати тих, хто буде вчити, виховувати, створювати високу культуру. Коли людина зміниться, вона почне жити та працювати на іншому рівні, обирати до влади людей, котрі зможуть керувати державою так, що вона з часом стане реально сильною і незалежною, як скажімо, Британія. Але це процес на десятки років. Ситуація, що склалася зараз, з одного боку, прискорює його, з іншого – відкидає назад. Вибори стануть індикатором, чи розуміє суспільство, що таке реальна незалежність і як до неї йти. Поки 40-50% виборців у половині областей України за реальну залежність.

Антоніна Бузило, координаторка Благодійної Організації «Благодійний Фонд «КРИЛА ФЕНІКСА»:

- Наша країна перебуває в дуже складному становищі: йде війна, економіка «нижче плінтусу», ми нікому і нічому не віримо, нам важко пережити зраду й образу, отриману від колись дружньої держави.Чи можемо ми зараз намагатися досягти повної незалежності ні від кого і ні від чого? Чи впораємося своїми силами? Чи допоможе нам «залізна завіса»?Коли кожен громадянин, патріот нашої чудової і світлої країни, відповість сам собі на ці запитання, він усвідомить, що це необхідно для нього і для майбутніх поколінь, і тоді нам більше не доведеться запитувати себе про це. Ми просто станемо стіною і захистимо свої права на самостійне життя! Але чи дадуть нам це зробити?

Євген Бадах, генеральний директор міжнародної групи IT компаній БАКОТЕК:

- Особисто я вважаю, що це дуже системне питання і його потрібно вирішувати не тактично, а стратегічно. Маю на увазі, що для здобуття реальної незалежності треба, щоб поняття незалежності було в головах українців. А для цього їх потрібно виховувати на рівні держави.

Що треба зробити ? Все дуже просто! По-перше, українці мають знати свою історію; по-друге,вони мусять бути захищеними державою з правового та соціального боку; по-третє, українці повинні гідно заробляти. Якщо всі три пункти будуть виконані, у свідомості 90%громадян все стане на свої місця – люді почнуть пишатися своєю країною, любити її, поважати і вірити в неї, а це і є Незалежність з великої літери.

Підготували Катерина Полякова та Валерія Омельченко