Влада України активно шукає шляхи наповнення бюджету та «латання дір» у фінансуванні держустанов. Спробували ввести і деякі платні послуги у вищій освіті, постало питання про підвищення розмірів єдиного податку та відрахувань. Наступним стало правосуддя… Більше місяця діють нові розміри витрат на інформаційно-технічне забезпечення у цивільних та господарських справах. Зміни внесено Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року №361, якою здійснено прив’язку до мінімальної заробітної плати.

Для господарських справ розмір витрат становитиме 50% однієї мінімальної заробітної плати, встановленої ВРУ у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік. Відповідно до нового роз’яснення Вищого господарського суду, це розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у 2009 році: - з дати набрання чинності постановою до 30.06.2009 р. – 312,50 грн., - з 01.07 по 30.09.2009 – 315 грн., - з 01.10 по 30.11.2009 – 325 грн., - з 01.12.2009 – 334,50 грн.

Для цивільних справ встановлені коефіцієнти множення в залежності від категорії справи. За розгляд справи позовного характеру з розгляду майнового спору доведеться викласти 625*0,4=250 гривень. У справах немайнового характеру – 125 гривень, інші справи цивільного характеру - від 30 гривень в залежності від коефіцієнту. Ця сума буде збільшуватись разом із зростом мінімальної заробітної плати. Як вказують правники, Постанова не містить пояснення різкого підняття розміру цих витрат. Конституція України, Закон України «Про судоустрій», Цивільний процесуальний кодекс закріплюють право кожного громадянина звернутися до суду за захистом свого порушеного права або інтересу. Порядок звернення визначається Цивільним процесуальним кодексом України. При поданні позову до суду позивач обов’язково сплачує судові витрати (судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу). Несплата вищезазначених витрат є підставою для залишення позовної заяви без руху і в подальшому (в разі не усунення цих недоліків) для повернення позовної заяви. Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України до витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відносяться витрати, пов’язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов’язані з виготовленням та видачею копій судових рішень.

Коли вводились в Україні витрати на інформаційно-технічне забезпечення, їх назвали «податком на правосуддя», яке окрім державного мита, мають оплачувати фізичні та юридичні особи для звернення до суду. Проте це обґрунтовувалось тим, що суди не мають належного матеріального забезпечення, комп`ютерів, копіювально-розмножувальної техніки тощо. Та й кошти на сплату інформаційно-технічних витрат становили максимум 30 гривень в справах позовного характеру з розгляду майнових спорів, у господарських справах – 118 гривень.

4 гривні 67 копійок – так підрахували кошти, які виділені із держбюджету на розгляд однієї справи у суді у 2009 році. Уже у березні цього року судді почали говорити про значні проблеми із фінансуванням витрат на повістки, папір та інше забезпечення у судах.

З іншої сторони, громадянам тепер за захист своїх порушених прав у суді доведеться сплачувати одразу чималу суму коштів, і якщо підрахувати загальну вартість супроводу судового процесу, користуватись «послугами правосуддя» стає елементом «розкоші», а не засобом вирішення конфліктів та захисту свого права. Адже вони включають витрати на складання позовної заяви, сплату судового збору, витрати на інформаційно-технічне забезпечення, супровід представника, то доведеться «вкласти» немалу суму коштів. При цьому сплатити їх одразу, а судовий процес не завжди триває «у розумний строк», та і з виконанням рішення, як правило, зазвичай не складається. Також за всі інстанції (апеляційну та касаційну) потрібно платити такі ж суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Самі парламентарі під час слухань “Про стан правосуддя в Україні” від 18 березня 2009 року «за результатами обговорення визнали стан правосуддя в Україні таким, що не забезпечує належного захисту прав та законних інтересів громадян, права людини на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тощо».

Флюгерами, які реагують на зміни у правовому захисті соціально вразливих категорій населення, є громадські правові приймальні. Думки правозахисників з цього приводу є різними: одні стверджують, що цей крок гальмуватиме використання механізмів судового захисту громадянами, перш за все тими, які є соціально вразливими, тому що вони не будуть спроможні таку суму сплатити, а суди неохоче ідуть на розстрочення платежів, інші вказують, що це покращить діяльність та забезпечення судів, розгляд справ швидше та ефективніше.

Коментарі експертів:

Яцков Микола, Карпатське Агентство Прав Людини «Вестед»

Давно уже назріла потреба переглянути ставки судового збору, які зберігають свою величину ще з архаїчних часів. Однак Уряд має обмежені ресурси для перегляду ставок (відсутність реальної більшості у парламенті) і використовує інструменти, які в його компетенції. Саме таким інструментом є встановлення величини інформаційно-технічного забезпечення. ІТЗ за природою є послугою, однак Уряд застосовує його як податок.

На нашу думку, збільшення витрат на ІТЗ у приватноправових спорах є невдалою спробою латати бюджетні дірки. Прихованим позитивом від «реформи» є стимулювання громадян використовувати позасудові засоби вирішення спорів. Для цілеспрямованих громадян і для яких судовий розгляд залишається єдиним правовим засобом вирішення спору підвищення розміру не буде значною перешкодою у доступі до правосуддя.

Щодо осіб, які через скрутне матеріальне становище не матимуть змоги оплатити судові витрати відповідно до ЦПК існує можливість звільнення від сплати, розстрочки, відстрочки, та зменшення суми витрат. Однак з практики можемо зазначити, що суди не охоче застосовують таку можливість на вимогу громадян. Саме тому громадянам прийдеться надавати реальні докази своєї неплатоспроможності і, можливо, навіть доводити своє право на правосуддя у вищих судових інстанціях.

Щодо якості послуг суду. Тут хочеться промовчати… Наголосимо ще раз, що Уряд використовує ІТЗ як податок, а не плату за послуги. Ми досі не знаємо, за що конкретно платимо: в яких об’ємах, за яку структуру послуги. І якщо замовляємо послугу, то які індикатори нам дадуть право звертатись до компетентних органів щодо захисту порушених споживчих прав?

Бурий Андрій, РГБФ «Право і Демократія»

Інновації Кабінету Міністрів України у постанові № 361 “Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ” призвели до того, що з кожним підняттям розміру мінімальної заробітної плати, буде зростати і розмір інформаційно-технічного забезпечення.

На мою думку, така позиція Уряду суттєво вплине на доступ громадян до суду, особливо проблеми у доступі до суду виникнуть у малозабезпечених громадян України. Звичайно цивільно- процесуальне законодавство передбачає певні можливості щодо відстрочення, розтрочення, зменшення судових витрат, однак не всі громадяни можуть скористатись таким правом.

Вважаю, що дані «нововведення» негативним чином повпливають на економічний аспект доступності громадян до суду, а судова система України не повинна стати інструментом «збирання» коштів для виконання популіських заяв уряду.

Тарасенко Леонід, Центр громадської адвокатури

Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення у більшості справах є вищим за розмір судового збору. Наприклад, судовий збір у майнових справах сплачується в розмірі 1 % від суми позову. Натомість витрати у цій же категорії справ становлять близько 250 грн. Витрати повинні бути обґрунтовані, натомість, якщо врахувати видатки, передбачені у ст.81 ЦПК України, то їх розмір зовсім не сягатиме 250 грн. (а становитиме в середньому 30 грн. залежно від складності справи). Тому що відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України до витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відносяться витрати, пов’язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов’язані з виготовленням та видачею копій судових рішень.

Більше того, недоречним є прив’язка витрат на інформаційно-технічне забезпечення до розміру мінімальної заробітної плати, яка не має жодного відношення до обрахування витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу. Крім того, значне збільшення (у понад вісім разів) розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу негативно позначиться на доступності суду для громадян, оскільки далеко не кожен громадянин може одразу сплатити 250 грн. і додатково ще сплатити судовий збір. Це є перешкода для громадян щодо звернення до суду, при чому ця перешкода створюється самою державою, яка повинна забезпечити громадянам можливість звернення до суду. Але замість цього держава позбавляє громадян можливості звернутися за судовим захистом. Проблеми із недофінансуванням судової системи також є актуальними, і їх потрібно вирішувати, однак не ціною доступу громадян до правосуддя, а також активності у захисті порушених прав.

Підготувала Тетяна Яцків http://www.lawngo.net/index.php?itemid=939