Цього разу Ресурсний центр ГУРТ поспілкувався з жінками, які масово виховують маленьких українців. Вони – психологи, волонтерки, фахівці й просто хороші люди – відповіли на наше запитання, що ми маємо зробити для дітей сьогодні, щоб перемогти завтра.

Тамара Желобицька, куратор ВО «Маленький Ельф»:

- Вважаю, що необхідно реформувати систему освіти й особливу увагу при цьому приділити дошкільним навчальним та освітнім закладам, оскільки там відбувається базовий етап фізичного, психологічного та соціального становлення особистості. Треба  збільшити кількість садочків, щоб їхні групи не були переповнені. Також необхідно спростити систему ліцензування юридичних і фізичних осіб на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти. Так ми дозволимо тим, хто хоче працювати з дітьми, робити це, але вже за міжнародними стандартами. Якщо ти їх не досяг, то не маєш права бути в цій сфері. Саме тоді, коли буде конкуренція, поступово з'явиться висока якість.

Варто підвищувати престиж професії вчителя та соціальну захищеність її представників. Зараз багато випускників педагогічних вишів не йдуть працювати в сферу освіти, тож, можливо, під час свого навчання вони просто займали чиєсь місце. Так не повинно бути. В цій сфері мусять бути лише ті, хто володіє належними знаннями, а також хистом застосовувати ці знання на практиці, навчати колег та молодь. З дітьми повинні працювати тільки ті, хто цим живе, а не кожен, хто закінчив педагогічний вуз (повністю коментар читайте тут - авт.).

Яна Сасіна, керівник інтеграційного театру для дітей з особливими потребами «Покажи»:

На мою думку, аби виховати дітей, які зможуть розбудовувати громадянське суспільство, потрібно дати школярам можливість вже сьогодні бути активними членами соціального життя країни. Так, у польських школах активно впроваджується програма «Public Achievement». Діти під керівництвом викладачів створюють ініціативні групи, обирають проблему (від  встановлення гойдалки до допомоги безпритульним тваринам), складають план її вирішення (звернення до комунальників, фандрайзинг тощо) – і вперед. Така практика могла б стати надзвичайно корисною для підлітків з особливими потребами, які б відчули власну вагу в суспільстві та набагато швидше інтегрувалися в нього.

Вікторія Дорошенко , психолог, керівник проекту «Лікарняні клоуни м. Черкаси», волонтер:

- Діти – це наша копія. Маленькі папужки, які повторюють за нами всі життєві сценарії. Як зробити так, щоб наші діти жили в щасливому середовищі? Стати щасливим самому, радіти життю –  такому, яке воно є.

Нам, батькам, потрібно навчитися любити себе, довіряти собі, цінувати своє життя і життя тих, хто живе поряд з нами, навчитися прощати, в першу чергу, себе та інших, навіть якщо хтось зробив нам дуже боляче. Те, як сприйняти ту чи іншу ситуацію, залежить тільки від нас самих. Гнів, образи, негативні емоції, накопичені нами протягом життя, дитячі страхи,  залишені десь у потаємних куточках душі, сьогодні переросли в неврози, хронічні захворювання, серцеві недуги, рак та інші складні та невиліковні хвороби. Ми прагнемо змінити життя для наших нащадків, але починати потрібно з себе.  Перестаньте чекати від когось змін, змінюйтеся самі!

Наша нація успішна вже сьогодні! Бо ми почали змінювати реальність. Складно, з втратами, але ж почали! Війна зовні –  то війна в наших душах, наша внутрішня криза перетворилася у зовнішню катастрофу. І вихід з цієї ситуації теж залежить від нас. І на щастя – багато хто з нас це розуміє.