Жінки на Майдані проявили себе не менш активно, ніж чоловіки. Вони волонтерували і на кухні, і у шпиталях, інформували громадськість про потреби революції, носили дрова та шини, патрулювали райони Києва та безліч іншого. ГУРТ пропонує Вашій увазі матеріал про роль жіноцтва в сучасній українській революції.

 _{Один із центральних плакатів Євроялинки}

 

З перших днів протесту, жінки почали об`єднуватись у окремі групи та створювати свої ініціативи. Зокрема, на початку революції утворився рух «Жіноча половина Майдану», який займався інформуванням громадськості щодо гендерних питань. Надалі, в Тернополі, Івано-Франківську, Рівному створювалися місцеві жіночі сотні, які підхоплювали ініціативу.

 

«Жіноча сотня Майдану» сформувалася 23 січня 2014-ого року. Як розповідають фундатори, це не військове утворення, а ініціатива, яка займається мирним спротивом і освітніми заходами. До сотні входять близько двохсот активісток-правозахисниці, журналістки, громадські діячки. Дівчата переконують, що однієї лідерки у них немає. 

 

 

Жіноча сотня на Майдані надавала правову допомогу, проводила відкриті лекції на різні теми, в тому числі, про жіночий рух від відомих українських феміністок (Марія Дмитрієва, Марія Берлінська). Жінки також організовували заняття із самооборони та надання першої медичної допомоги, влаштовували кінопокази. Сотня провела марш протестуючих жінок. У рамках ініціативи, працював юридично-правовий напрямок-адвокатки вели судові справи затриманих майданівців.

 

У Жіночій сотні впевнені: жінки не допомагають робити революцію, вони її роблять: власною волею, щирими діями, ненасильницьким спротивом. Жінки Майдану говорять про цінність прав людини, повагу до кожної особистості, про те, за що, власне, й бореться Євромайдан. 

 

 

 

 

- Якщо визначати роль жінки в революції, то це те саме, що запитувати «яку роль відіграли чоловіки на Майдані». І жінки, і чоловіки – це Майдан, усі ми пліч-о-пліч виборювали свою свободу і можливість жити в демократичній правовій державі.

 

Ми бачимо, що жінки працювали в усіх сферах на Майдані, починаючи від віддаленої роботи перекладачок та організаторок, закінчуючи вартою на барикадах та роботою «в полі». Не слід цього забувати та применшувати роль кожної та кожного.

 

У спеціальному механізмі залучення активісток до сотні не було необхідності. Ми не очікували такого ажіотажу та зацікавленості. З нами контактували жінки різного віку та професії, з різними доходами та баченням свого місця в Жіночій сотні. І це мене радує, адже така зацікавленість показує важливість питання рівності прав жінок та чоловіків та формування жіночої солідарності як політичного феномену.

 

 

Наразі, зважаючи на складну ситуацію в країні, Жіноча сотня відновила курси самооборони для жінок. Також ми працюємо над концепцією переформатування сотні та аналізуємо її місце в суспільному житті країни. Незабаром 8 березня, тому наша сотня планує провести низку заходів, покликаних деконструювати це свято із «кожній жінці по квіточці», «свята весни і краси» в першопочаткове значення цього дня – дня боротьби жінок за свої права.
 

 

 

Ми боремось зі стереотипами. Жіноча сотня їх спростовує, адже показує, що жінки можуть творити революцію разом із чоловіками. Власний приклад-найкращий вчитель. І, звичайно, просвітницька робота. Слід розвіювати стереотипи не суперечками, а, навпаки,-пояснювати, що усі ми рівні в своїх правах та можливостях, усі ми маємо право на вибір (як чоловіки, так і жінки): йти на кухню, йти на барикади чи ще кудись. Революція саме й боролася за свободу і демократичні цінності. Зараз чи не найкращий момент показати, наскільки ми їх поважаємо і як реалізовуємо!