Уявіть собі: буденний ранок, старе європейське місто з вузенькими вуличками, усі поспішають на роботу, і нема жодних заторів. Чиновники у ділових костюмах, жінки бальзаківського віку і навіть мами з дітьми на спеціальному сидінні – усі крутять педалі, прямуючи на роботу, до магазину, друзів чи додому. Уявіть велосипедний потік, який в рази переважає кількість автомобілів. Так от, якщо побачите все це в реальності, будьте певні – ви у Нідерландах.

_{Джерело: zyalt.livejournal.com}

Велорух Нідерландів став однією з візитівок країни, разом з тюльпанами і легальними легкими наркотиками. Близько 80% дорослих жителів цієї країни регулярно використовують велосипеди, а співвідношення велосипедного та автомобільного пасажиропотоків у  Амстердамі, столиці країни, становить 48% до 18% (решта припадає на громадський транспорт). Навіть у цілому в країні, враховуючи усі міжміські сполучення, частка велосипедного транспорту складає 28% переїздів проти 27% на автомобілях. Це схоже на тріумф велосипеду як екологічного транспорту та здорового способу життя.

Дороги Нідерландів є одними з найбезпечніших: середня кількість смертей від дорожньо-транспортних пригод у країні складає 150 жертв за рік (для прикладу, у 1971 році, коли автомобільний бум досяг свого піку, цей показник складав близько 4 тисяч). При цьому голландські любителі велотранспорту навіть хворіють значно менше, ніж автолюбителі: дослідження показало, що люди, які використовують авто, хворіють 10 днів на рік, а ті, хто регулярно їздить велосипедом – лише 7 днів.

Ще 50 років тому переваги велосипеда над автомобілем – здоровість, екологічність, економність – не здавалися такими очевидними, як нині. Тоді в усьому світі тривала автомобілізація, і кожен, хто міг собі це дозволити, намагався якомога швидше пересісти на чотири колеса. Проте в уряду Нідерландів вистачило кмітливості та уміння прогнозувати ситуацію, щоб поглянути на кілька десятиліть вперед і зайнятись розвитком велотранспорту всупереч тенденції до збільшення кількості авто.

Як гартувалася сталь

Перші велосипеди з’явилися в Нідерландах у середині ХІХ століття, а вже у 1885 році в місті Утрехт проклали першу в країні велосипедну доріжку. Станом на 1926 рік вже кожен третій голландець мав велосипед і активно ним користувався. У середині століття, разом зі збільшенням рівня доходів жителів Нідерландів, а також здешевшанням автомобілів, голландці  частіше почали віддавати перевагу останнім, проте велосипеди все ще залишалися доволі популярним засобом пересування.

Повальна автомобілізація призвела до деяких трагічних наслідків: лише у 1971 році на дорогах країни під колесами автомобілів загинуло понад 400 дітей. Уряд країни, для вирішення проблеми високої смертності на дорогах, вирішив нагадати голландцям про їхню дещо призабуту любов до велосипедів. На щастя, будівельний бум у Нідерландах у 70-80-х роках дозволив будувати нові квартали вже з урахуванням усієї необхідної велоінфраструктури – доріжок, світлофорів, паркувань та навіть підземних переїздів. У правилах дорожнього руху Нідерландів велосипеди отримали пріоритет над автомобілями на більшості розв’язок. Сьогодні, коли перемога велоруху є вже здійсненою справою, дитяча смертність у ДТП складає в середньому 14 осіб у рік, а Нідерланди займають восьме місце у світі за рівнем безпеки для життя під час переїздів. Для прикладу, в Україні цей показник вп’ятеро гірший.

Джерело: zyalt.livejournal.com

Нині в Амстердамі діє понад 400 кілометрів велодоріжок, 110 велопарковок і понад 200 тисяч паркувальних місць. Загальна довжина велодоріжок в країні становить понад 7 тис. км. На 16 мільйонів голландців припадає 18 мільйонів велосипедів. Як вожді називали Радянський Союз  країною переможного соціалізму, так Нідерланди цілком свідомо можна назвати країною переможного велоруху. А разом з велорухом – екологічності, здорового способу життя та ергономічного вирішення проблеми заторів.

Український досвід

Як міг би висловитись з цього приводу Леонід Данилович Кучма, Україна – не Нідерланди. Реалії українських міст, їх температурна крива і специфіка ландшафту навряд чи дозволять коли-небудь велоруху зайняти в Україні ту ж нішу, що він зайняв у країні тюльпанів, польдерів та легальних легких наркотиків.

За великим рахунком, Нідерланди – ідеальний для велоруху край. На руку голландським власникам велосипедів грають, передусім, три фактори: 1) рівнинний ландшафт; 2) сприятливий помірний клімат; 3) густота населення та специфіка розподілу населення.

Перший фактор – рівнинний ландшафт – дозволяє пересуватися містом без надмірних зусиль на підйомах, а тому включає до потенційних велосипедистів людей похилого віку та дітей. Якщо не враховувати невеличкої горбистої ділянки на південному сході країни, Нідерланди – це суцільна рівнина без суттєвих перепадів висот. Підйоми та спуски українських міст можуть просто не дозволити рухатися велосипедом або перетворять велорух у справжню каторгу. Спробуйте проїхатись Андріївським або Володимирським узвозом у Києві – ви зрозумієте, про що йдеться.

Джерело: segoodnia.ua

Другий фактор – приємний помірний клімат – мабуть, ще більше сприяє розвитку велосипедного руху: зима у Нідерландах тепла й практично безсніжна, а літо не буває занадто спекотним. Середня температура взимку складає 3-5 градусів тепла, влітку – 16-17. Для пересування велосипедів такі температури – близькі до оптимальних. Натомість, рух по розпеченому 40-градусною спекою асфальту або закутою в лід вулицею, коли надворі -20°С, менш приємний.

Джерело: sibnovosti.ru

Нарешті, в Голландії переважна частина населення зосереджена у невеликих містечках з населенням від 20 до 40 тисяч осіб. Пересування велосипедами у містах такої величини є раціональним вибором. Навіть найбільші міста, такі як Амстердам, Роттердам чи Антверпен, є в рази меншими за Київ як за кількістю населення, так і за площею. У той самий час, українці живуть переважно у селах, де пересуваються пішки, або у великих містах на кшталт Києва, Харкова чи Донецька, де, через великі відстані, велорух не завжди є оптимальним вибором для того, щоб дістатися, скажімо, до місця роботи.

Джерело: starkiev.com

Нарешті, значно меншу, але все ж важливу роль відіграє вартість проїзду в громадському транспорті України та Нідерландів. Якщо порівняти середню заробітну плату в Києві та Амстердамі, то проїзд у київській маршрутці буде все ще вдвічі, а у метро – втричі дешевшим, ніж аналогічна поїздка в амстердамському автобусі. До речі, майбутнє подорожчання громадського транспорту Києва може також схилити багатьох киян пересісти у літній період на велосипеди.

Повторити голландський досвід розвитку велотранспорту в Україні, швидше за все, неможливо. Однак, це не означає, що ми не повинні запозичувати з Нідерландів того найкращого, що є у них і що можливо імплементувати в Україні: розвинутих мереж велосипедних доріжок та паркувань, введення спеціальних велосипедних світлофорів, планування забудови нових кварталів з урахуванням велоінфраструктури тощо. Хтозна, можливо і українські міста за кілька десятків років стануть безпечнішими, екологічнішими та економнішими, тобто – велосипеднішими.

Матеріал підготував: Олександр Кульчицький

Літературне редагування: Анжеліка Клайзнер