На сайті Інституту економічних досліджень та консультацій оприлюднено главу “Співробітництво з питань громадянського суспільства” із тексту Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС. Йдеться про такі запропоновані зміни у житті громадянського суспільства:

Сторони мають заохочувати співробітництво у сфері громадянського суспільства, спрямоване на вирішення наступних завдань:

• Зміцнення контактів і заохочення взаємного обміну досвідом між усіма секторами громадянського суспільства у країнах-членах ЄС та в Україні
• Залучення організацій громадянського суспільства до реалізації положень цієї Угоди, включаючи її моніторинг, і розвитку двосторонніх відносин Україна – ЄС
• Забезпечення кращої обізнаності і розуміння України, в тому числі її історії та культури, в країнах-членах ЄС
• Забезпечення кращої обізнаності і розуміння Європейського союзу в Україні, в тому числі цінностей, на яких він ґрунтується, механізмів функціонування і політик

Сторони сприяють розвитку діалогу і співпраці між зацікавленими сторонами громадянського суспільства від обох сторін, як невід'ємної частини відносин Україна-ЄС, шляхом:

• Зміцнення контактів і взаємного обміну досвідом між організаціями громадянського суспільства в країнах-членах ЄС і в Україні, зокрема шляхом проведення професійні семінарів, тренінгів тощо
• Сприяння інституційному будівництву і зміцненню організацій громадянського суспільства, в тому числі, серед іншого, шляхом пропаганди, неформального спілкування, візитів, семінарів тощо
• Створення умов для ознайомлення українських представників громадянського суспільства з процесом консультацій і діалогу між соціальними, і цивільними партнерами в ЄС, з метою інтеграції громадянського суспільства в політичний процес в Україні.

Дмитро Крикун, співкоординатор руху “Ми - європейці”, у коментарі ГУРТу розповів про переваги Угоди для громадянського суспільства:



- Хочу сказати, що головна зміна, яка може прийти - це те, що громадянське суспільство стане справді громадянським суспільством. Як людина, яка знає про що говорить, можу сказати, що громадянське суспільство було не досконалим (не буду вживати словосполучення “імітація громадянського суспільства”). Воно було дуже орієнтовано на зовнішніх донорів і зацикленим на вирішенні короткотермінових завдань, які вимірювалися тривалістю локальних грантів чи локальних програм, фінансованих західними фондами чи іншими благодійними інституціями", - переконаний експерт.

- У більшості випадків громадянське суспільство було об'єднане на якихось мікро-питаннях. Грубо кажучи, якщо в тебе руйнують дитячий майданчик у дворі, то меншканці єдналися до того моменту, поки їм вдавалося відбити цю атаку, - говорить Дмитро Крикун, - Так от, наближення до Європи, я переконаний, для нашого громадянського суспільства, для тих людей, які хочуть щось робити разом поза державними або поза комерційними проектами, запропонує нам новий спосіб вирішення проблем у суспільстві, спосіб, орієнтований і на якісь зовнішні джерела ідей і фінансування, і на джерела фінансування, які були б пов'язані із крупними гравцями - владою чи бізнесом. Я дуже сподіваюсь, що Європа запропонує нам правильну модель громадянського суспільства. І ми намагаємось від самого початку в русі “Ми - європейці” будувати роботу саме так, як це мало би бути в Європі”.

На запитання: "Чи існують якісь загрози від підписання Угоди для громадянського суспільства?" пан Дмитро відповів:

- Головна загроза - ніхто нічого не буде робити. Якщо сісти і вирішити, що все окей, що Вільнюс відбувся, що Угода підписана, робити нічого не треба, все добре. Наш рух випустив заяву, спрямовану до української влади і політики вцілому, до суспільства, де ми говоримо, що Вільнюс - не кінець, а лише початок нашого власного вдосконалення, початок справжньої роботи по європеїзації країни. І тут саме йдеться не в останню чергу, якщо не впершу, йдеться про вдосконалення роботи громадянського суспільства".

Катерина Гандзюк, громадська активістка з м. Херсон ділиться своїми міркуваннями:

Після Угоди про Асоціацію громадянське суспільство чекає величезна депресія. Подія, яка має статися у Вільнюсі, занадто ідеалізована. Багато активістів сприймають цю досить формальну угоду як чарівну пігулку від усіх хвороб України. От підпише Україна угоду про асоціацію і одразу зникне корупція, з’явиться прозорість владних рішень, підвищиться самосвідомість і самоорганізованість громадян. На жаль, так не станеться. Який би вектор не обрало політичне керівництво держави, на нас чекають роки роботи над собою і над оточуючим світом.

Сумно також мені від того, що сам текст документу, який має бути підписаний, читало досить мало людей з третього сектору. Навіть ті, що активно коментують перебіг подій, часто на очі його не бачили. Якщо хтось сьогодні планує вже в недалекому майбутньому займатись моніторингом реалізації положень цієї угоди, то варто було б подумати про навчання кадрів. Для подібних моніторингів необхідні комплексні знання з права, економіки, розуміння процесу дерегуляції, базові навички аналізу політики. Сьогодні в Україні таких експертів зовсім мало і звідки вони мають з’явитися - не дуже зрозуміло. Виключно обмінами з ЄС це не вирішити. Є ризик замість громадських активістів отримати політичних туристів.