Восени цього року стартує волонтерський проект ВБО Даун Синдром «Подаруй один день людям з Синдромом Дауна». Планами щодо проекту поділилась його координатор - Уляна Челюскіна.

Як виникла ідея проекту?

Ідея проекту «Подаруй один день людям з синдромом Дауна» виникла під час обговорення ролі волонтерів в організації, що ми можемо їм дати, і чого очікуємо від них. Виявилося, що жодних рамок перед волонтерами ставити нема потреби, оскільки ця справа добровільна, значить і їхній внесок може бути абсолютно різноманітним, можливо навіть сюрпризом-подарунком. Приємно, якщо це буде подарований час, який сучасні люди цінують понад усе.

Які основні напрямки проекту? На чому ви плануєте зосередитись?

Основні сили зараз ми хочемо направити на молодь та підлітків з синдромом Дауна (16+). Так склалося, що бажаючих побавитись з дітками завжди вистачає, для них існують спеціальні програми в школах і дитячих садках. А по завершені шкіл чи ПТУ люди з синдромом Дауна залишаються непідготовленими до нормального життя, їм не вистачає спілкування. Отак виникла ідея розробити тренінгову програму, де кожен із молодих людей із синдромом Дауна матиме волонтера-наставника, свого ровесника й товариша по інтересам. Програма стартує вже цієї осені, і поки залишається сюрпризом для учасників.

Що буде входити до обов’язків волонтерів?

Як люди з СД, так і волонтери матимуть змогу розвиватися, відвідувати цікаві заходи, бути організаторами свят, виставок та спортивних змагань. Важливим елементом волонтерської роботи є робота з громадськістю, зміна думки оточуючих про синдром. Адже досі в суспільстві панує хибна думка про недієздатність та розумову відсталість людей з СД. Більшість людей готові тільки співчувати, тому наші волонтери покликані показати людям позитивний приклад, показати що дружба та підтримка здатні зробити більше, ніж співчуття.

Що надихнуло Вас займатися волонтерською діяльністю?

Декілька років тому мені пощастило потрапити за волонтерською програмою до Латвії, де я брала участь у будівництві містечка для людей з особливими потребами, та працювала рік у спеціальній школі. Коли повернулася хотіла використати досвід у нашій країні. Згодом познайомилась з ВБО Даун Синдром. Допомагала в родині чотирирічної Каріни, виділивши частину свого вихідного. Побачивши реакцію родини та їхню вдячність, я зрозуміла, що найкращим подарунком може стати просто увага й виділений час.

Що Ви можете порадити людям, які хочуть бути волонтерами?

Розказати що таке синдром Дауна і як він проявляється - практично неможливо, адже незважаючи на певні характерні риси, всі люди з синдромом дуже різні за характером та розумовим складом. Такі люди загалом дуже позитивні, але з іншого боку - сором’язливі. Я не можу і не хочу агітувати стати волонтером, це має бути усвідомлений зважений крок. Виділені кілька годин для допомоги організації та участі в якомусь заході, можуть стати гарним початком. Почавши спілкуватися з людьми з синдромом Дауна, волонтери спершу дуже дивуються, оскільки їхній страх зовсім не виправдовується. А страшно спочатку всім. Це побоювання чогось нового та невідомого. Зізнаюсь, у мене теж спочатку так було. Але вже після першої зустрічі з людьми з СД, відношення до них міняється, стає соромно за наше суспільство, яке зверхньо відноситься до всіх, хто відрізняється. Ми пропонуємо волонтерам просто запрошувати молодих людей з СД погуляти, посидіти в кафе, відчути себе звичайною молоддю і весело провести час.

Цього літа ми організовували спільну поїздки для молодих людей з СД, їхніх родин та наших волонтерів в дендропарк Александрія в Білій Церкві. Це було з одного боку відпочинком, екскурсією до одного з найгарніших місць України, з іншого - дозволило ближче познайомитися та закріпити стосунки.

 Спілкувалася Вікторія Хренова