Про те, що таке “сексизм”, які його типові ознаки і форми, що робити, коли реклама відверто принижує людську гідність, які причини і наслідки дискримінаційного контенту, як писати журналістські матеріали, аби вони не викликали несприйняття в жіночої або чоловічої частини суспільства, чи є нормативно-правове регулювання, як розпізнати і не поширювати сексистський контент у медіа й рекламі, з’ясовували в Луцьку журналісти за допомогою експерток. Зустріч у форматі медіа-кав’ярні організували Волинський прес-клуб і Гендерний центр.  

Оголені жіночі тіла, еротичні пози, оречевлення, акцент на окремих частинах тіла – це те, що “промовляє” до нас із телеекранів,біг-бордів і друкованих видань. “У нас уже замилюється око на цю рекламу, ми її не помічаємо, але її дуже легко знайти”, – зауважила голова ВОГО “Гендерний центр” Оксана Ярош.

Експертка Житомирської обласної МГО «Паритет» й Індустріального гендерного комітету з реклами Софія Котова-Олійник радить простий спосіб перевірки реклами на сексизм – спробувати замінити жіночий образ на чоловічий (або навпаки) і подивитися, чи це не викликає незручності, неоднозначності сприйняття, гумору, іронії, чи не змінюється статус людини, тощо.

За словами Софії Котової-Олійник, “оголена” реклама сьогодні “не працює”: вона швидше відштовхує, аніж сприяє продажу товару чи послуги. Більше того, кількість дтп на вулицях, де встановлена відволікаюча реклама, зростає на 50%, сексистські образи є образами-вампірами, І якщо доросла людина може фільтрувати контент, то діти і підлітки потрапляють у групу ризику, сприймаючи побачене однозначно.

Стереотипне сприйняття жінок і чоловіків у суспільстві яскраво відображає мова. Саме на цьому аспекті закцентувала увагу національна гендерна експертка, тренерка Програми рівних можливостей та прав жінок ПРООН в Україні Марія Дмитрієва. За її словами, українська мова дорадянських часів мала чітку диференціацію за ознакою статі в назвах професій. Наприклад, товариш - товаришка, вчитель - вчителька, тощо. Із початком національного відродження в 90-х роках минулого століття знову з’явилася диференціація в мові, проте ненадовго. “Чому це важливо… Коли ми говоримо про щось, фіксуємо для себе, що воно існує. Якщо не чуємо, то нам видається, що воно (явище – авт.) не існує”, – наголосила пані Марія.

Детальніше про захід можна прочитати на офіційній сторінці прес-клубу. Преглянути фото із заходу і зразки дискримінаційної реклами можна за посиланням укінці публікації або на сторінці прес-клубу у мережі Facebook (у рубриці “Альбоми”)

Захід відбувся в рамках проекту ВОГО «Волинський прес-клуб» і ВОГО «Гендерний центр» «Гендерна абетка для волинських медіа», підтриманого “Українським медійним проектом” (У-Медіа), що реалізовується Міжнародною організацією Інтерньюз в Україні за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку.