Продовження. Початок 

Сьогодні в Італії існує чимало профспілкових союзів. А саме: Загальна італійська конфедерація праці (CGIL), Італійська конфедерація профсоюзів працівників (CISL), Італійський союз праці (UIL), а є й ті, що представляють інтереси роботодавців – Союз промисловців (Confindustria), Союз аграріїв (Confagricoltura), Союз торговців (Confcommercio) тощо.

^{Джузеппе Ді Вітторіо - очільник руху(1944-57)}

Загальна італійська конфедерація праці (Confederazione Generale Italiana del Lavoro (CGIL) –  найстаріша і найбільша італійська профспілка,  до якої входить майже шість мільйонів працівників: теперішніх, колишніх – пенсіонерів, та майбутніх – молоді, яка  тільки вступає на ринок праці. CGIL відіграє важливу роль у захисті праці на вільному і безперешкодному функціонуванні ринку. Вона робить це завдяки невпинній роботі з будівництва та реконструкції солідарності праці між працівниками, і завдяки щоденній практиці досягаються конкретні завдання представництва і ведуться переговори.

Національне представництво CGIL має штаб-квартиру в Римі. CGIL є філією Європейської конфедерації профспілок (Ces) та Міжнародної конфедерації профспілок (Ituc-Csi). Генеральним секретарем наразі є Сусанна Камуссо, яка обіймає посаду з  листопада 2010 року.

Історія профспілки тісно переплітається з історією країни: через асоціації та представництва підписуються трудові договори і в той же час виконується робота, що спрямована захищати, відстоювати і досягати дотримання індивідуальних і колективних прав, починаючи від систем добробуту людини до прав робітника на робочому місці.

Загальна італійська конфедерація праці була офіційно проголошена у 1944 році як продовження Генеральної конфедерації праці(CGdL), заснованої у 1906 році – першої профспілки в Італії. На момент свого заснування – хоча перші Палати праці почали з’являтися в Італії  ще з 1891 року, – у CGdL налічувалось уже двісті тисяч членів. З тих пір у профспілці зберігається подвійна структура: вертикальна, що складається з федерацій за категоріями, і горизонтальна, представлена Палатами праці. Наразі діє 13 національних федерацій за різними категоріями індустрії, а Палат праці по всій країні налічується 134.

_{Плакат 1931 року Генеральної конфедерації праці}

Столітня історія профспілки має чимало яскравих, трагічних і спірних моментів. З самого початку своєї діяльності – ще до Першої світової війни – організація позиціонувала себе як така, що об’єднує працівників усіх галузей, не лише торговельної. Тому вона опікувалась не лише стосунками роботодавців з найманими працівниками, але й добробутом, культурним рівнем та емансипацією трудових класів: організовувались громадські бібліотеки, при Палатах праці діяли курси навчанню грамоти тощо. Таким чином, CGdL одразу сформувалась як централізована структура, і, на відміну від англійських Trade Unions та німецьких профспілок, в італійській організації ідея загальної конфедерації завжди стояла вище над інтересами окремих груп. Завдяки цьому ще у першому десятилітті ХХ століття було прийнято низку важливих законодавчих актів щодо праці – зокрема, про працю жінок та підлітків, про нещасні випадки на виробництві, про щотижневий відпочинок, заборону праці в нічний час у деяких галузях тощо. Під впливом активної діяльності профспілок працівників в Італії у 1910 році утворився і профспілковий союз роботодавців – Генеральна конфедерація індустрії Італії (Confederazione Generale dell'Industria Italiana (Confindustria)), яка і до сьогодні захищає інтереси підприємців та бізнесменів, і зазвичай підтримує дії чинної влади. 

Після Першої світової війни серед італійських працівників поширюються комуністичні ідеї і віра у перемогу робочого класу – до профспілок масово записуються громадяни, і станом на 1920 рік CGdL вже налічувала два мільйони двісті тисяч членів. Під впливом радянських більшовиків італійці влаштовують один за одним страйки і домагаються введення 8-годинного робочого дня, ставлять вимоги підвищення заробітних плат і введення нормативів. Утім, рух розколюється на прибічників і противників революційних дій за прикладом російських комуністів. З приходом до влади у 1922 році фашистського руху Муссоліні, який у 1925 році видав пакт про визнання і можливість існування лише фашистських профспілок, профспілка CGdL була вимушена визнати свою безпорадність: у 1927 році CGdL оголошує про саморозпуск.

_{Під час правління Муссоліні демократичні профспілки були заборонені}

Попри офіційний розпуск, деякі керівники організації продовжували підпільно вести свою діяльність на території країни та в екзилі. Лише з послабленням фашистського режиму  у 1944 році була відновлена діяльність профспілки – за підписом представників тодішніх соціалістичної, комуністичної та християно-демократичної партії. Ще до остаточного завершення війни профспілка розгорнула свою діяльність по всіх уже визволених регіонах з відновлення Палат праці та з підписання договорів про зарплату, в яку вносився пункт про непередбачені розходи(тобто розходи на війну). Заслугами Загальної італійської конфедерації праці у післявоєнний період стало не лише урівнення прав жінок щодо голосування на виборах, а й фіксація мінімальної зарплатні, отримання допомоги на утримання сім’ї, непередбачувані розходи. 

Утім, післявоєнний період запам’ятався також і як час розходження за поглядами. Під впливом тодішніх ідеологічних змін у політиці у цілісній  профспілці відбувається розкол: упродовж 1948-50 рр. з соціалістично налаштованого руху CGIL виокремлюються як дві самостійних організації CISL – на позиціях демократичного християнства та UIL – як соціал-демократична.

Італійська конфедерація профсоюзів працівників (Confederazione Italiana Sindacati Lavoratori (CISL)) – італійська конфедерація працівників, яка була створена 15 вересня 1948  року під назвою Libera(Вільна) CGIL. CISL – організація, незалежна від політики та релігії, проте з світоглядними поглядами католицького християнства. Станом на 2011 рік у ній налічувалось 4,5 мільйона членів. Представлена по всій країні 19 федераціями за категоріями та багатьма організаціями асистенції і допомоги працівникам – т.зв. патронатами. Є засновником унікального «каналу праці» – «LABOR TV - LA TV DEL LAVORO», який працює у режимі інтернет-телебачення.

Італійський союз праці (L'Unione Italiana del Lavoro (UIL)) – профспілковий союз, який був створений 5 березня 1950 року, і наразі нараховує більше двох мільйонів членів. Представлений 15 федераціями за категоріями.

^{Хочу, щоб Італія функціонувала. Плакат до 40-річчя UIL}

Окрім ідеологічних розходжень, які вже залишились у минулому, між профспілками досі існують відмінності в деяких основоположних принципах діяльності. CGIL стоїть на засадах «універсалізму», тобто представництва умовного «цілого світу» робітників, навіть тих, які не є членами профспілки. CISL заявляє про те, що легітимність дій дають саме члени профспілки, тобто можна захищати лише інтереси тих, хто входить до складу організації. Звідси йде також офіційна опозиція CISL до референдумів та представницької демократії, що закріплено 39 Статтею Конституції Італії.

Джерела:
http://www.cgil.it/
http://www.uil.it/
http://www.cisl.it/
Фото з відкритих джерел

Віхи новітньої історії профспілкового руху Італії – у продовженні статті 3 травня 2013 року на порталі ГУРТ.