Маленька азійська країна Малайзія, з першого погляду, здається нам, українцям, далекою не лише територіально, але й ментально. Цей стереотип розвіяв на своїй публічній лекції «Азійські рефлексії для України» президент Інституту стратегії Блакитного Океану Малайзії Павло Шеремета. Він мав унікальний досвід консультування малазійського уряду та побував у майже всіх країнах цього регіону.

^{Фото: http://economics.lb.ua}

Що Україна може запозичити з досвіду Малайзії?

ХХІ століття досить часто називають азійським. Причина -  глибока та успішна трансформація країн цієї частини світу, а також швидке економічне зростання, що спостерігається у Південно-Східній Азії. Не стала виключенням й Малайзія. І перше з чого почало керівництво країни – це зміни у менталітеті звичайних людей. 

Як зазначив Павло Шеремета, у Малайзії широко розповсюджена національна філософія (Rukun Negara), яка базується на п’яти основних принципах: віра у Бога, лояльність до короля й країни, віра у Конституцію, віра у права та порядність, взаємна повага та пристойна соціальна поведінка.

Ці догми, як ритуал, малазійці проголошують на своїх зібраннях, каже лектор. До того ж вони пропагуються на державному рівні. Прем'єр-міністр Малайзії Абдула Ахмада Бадаві застосував до країни принцип управління, який використовується у веденні справ великих корпорацій. Було проголошено ідею, окреслено місію, визначено лідера та героїв.

З чого починалось будівництво держави… 

Малайзія була найменш розвиненою серед усіх азійських країн. Титульну націю, свого часу, вигнали у джунглі, дехто осів у сільській місцевості. Люди були відірвані від цивілізації. Вони не мали ані грошей, ані доступу до освіти. Це призвело до того, що корінне населення Малайзії перебувало на досить низькому рівні розвитку. 

За національним складом у країні нараховувалося 45% малайців, 45% китайців, 10% - люди інших національностей, переважно індуси. Та навіть те, що корінного населення було достатньо, не допомагало розвиватись Малайзії,  як повноцінній державі.

Лише завдяки радикальним заходам уряду країни поступово вдалось змінити ситуацію. Оскільки у китайського населення Малайзії була своя країна – Китай, у індусів – Індія, корінні малайці мали збудувати свою власну країну -  Малайзію. На цьому принципі й почали будувати всю систему цінностей.

^{Фото: http://www.bambooclub.ru/}

У людей почали виховувати такі риси як амбітність, відповідальність, привілейованість, працьовитість, оптимізм, бійцівський дух, смиренність, освіченість, ощадливість. У Малайзії пропагується культ праці, мінімальна відпустка, максимальний робочий день.

Поступово усе це стає невід’ємною частиною нації й допомагає країні вийти з бідності. Кількість населення, яке проживає нижче від рівня бідності, зменшилася з 52 до 17%.

До початку здійснення реформ у країні проживало 16 мільйонів населення. Нині – це  25 мільйонів. Тобто кількість працюючого населення поступово збільшується.

«Давайте робити бізнес!»

Уряд проголосив, що до 2020 року Малайзія має стати визнаною у світі країною з розвиненою економікою. ВВП країни має складати 15 тис. дол. на душу населення, наразі цей показник – 4,5 тис. дол.

Сьогодні малайці володіють 3% багатств країни. До цього усю банківську систему країни тривалий час контролювали китайські бізнесмени.

В країні підтримується гасло – «Давайте робити бізнес». Тут можна організовувати будь-який бізнес, окрім протизаконного. Законодавство Малайзії дозволяє зареєструвати підприємство всього за 1 день.

Можливо, ця країна могла б йти до своєї мети скоріше, проте, на відміну від інших азійських країн, Малайзія одночасно будує бізнес та розвиває соціальну інфраструктуру. Завдяки цьому досягається головна мета – економічне зростання, каже Павло Шеремета.

До того ж, малайці – дуже ощадлива нація. Вони заощаджують 43-50% свого прибутку, тоді як американці лише 3-5%.

І як з'ясувалось, Малайзія та Україна мають багато спільного, запевняє лектор.  Це - надзвичайна працьовитість, смиренність та заощадливість. Інші чесноти – потрібно виховувати.

Малайці досягли неабияких результатів у своєму розвитку. Як гадаєте, чого ж не вистачає українцям для економічного зростання?

Довідково: Павло Шеремета - президент Інституту стратегії Блакитного Океану Малайзії та голова правління й генеральний директор регіонального Інституту стратегії Блакитного Океану Східної Європи та Центральної Азії. Партнер Inspira – Інститут стратегій. Обіймав посаду президента і старшого консультанта Інституту стратегії Блакитного Океану Малайзії – консалтингової компанії, заснованої професором Чаном Кімом та урядом Малайзії (2008-2011). У 2006 році був визнаний одним з 15 найкращих менеджерів України за версією журналу "Комп&ньоН". Віце-президент Асоціації розвитку менеджменту Центральної та Східної Європи (CEEMAN), Член дорадчої ради Львівської бізнес-школи УКУ (LvBS). Перший декан Києво-Могилянської бізнес-школи.

Автор: Оксана Зайцева
Редагування: Тетяна Вербіцька