Перші симптоми пухлини мозку – періодичні поколювання та оніміння у двох пальцях правої руки – почали проявлятися у Мері, коли їй було 55 років. Огляд у невропатолога підтвердив пухлину. Їй зробили операцію у лікарні Джона Редкліфа у Оксфорді, а за три години в неї виявили тромб. Після тижня інтенсивної терапії Мері перевели у лікарню Делансі, де вона протягом трьох місяців отримувала фізіо- та мовну терапію. Вона могла ходити лише з ціпком і розмовляти з частковою втратою мови. Це був важкий для неї період. Сестра доглядала за Мері, допоки вона не привчилася до самостійного життя, а це – довгі чотири з половиною місяці. Нині Мері 65 років. З паралізованою правою частиною тіла, вона може керувати спеціально пристосованим для неї автомобілем, писати лівою рукою, робити короткі прогулянки без ціпка та користуватися комп’ютером. У Мері широке коло друзів, які допомагають одне одному.

Опиняючись у важкій ситуації, ми часто відчуваємо потребу в спілкуванні з людиною, яка нас вислухає, зрозуміє та дасть корисну пораду. Чи помічали Ви, що найкращим співрозмовником у таких випадках є той, хто подібну ситуацію вже пережив? Відчути підтримку, усвідомити, що ти не опинився сам-на-сам зі своєю проблемою, – люди з однаковими турботами краще зрозуміють одне одного. Адже якщо людина вже пережила і подолала певні труднощі, вона може допомогти й тому, хто зіштовхнувся з ними вперше. Саме можливість об’єднатися для спільного вирішення проблемних питань, обміну інформацією та забезпечення взаємної підтримки, надають групи самодопомоги (ГСД).

ГСД – це об’єднання людей з подібними проблемами з метою надати та отримати практичну й емоційну підтримку у взаємовигідний спосіб. Робота таких груп базується на взаємному обміні досвідом та інформацією, у результаті чого учасники ГСД набувають навички з усвідомлення та подолання своїх труднощів.

Люди приходять до таких груп з багатьох причин. Деякі прагнуть отримати пораду та стимул, щоб рухатися далі. Інші бажають розібратися у тому, що з ними відбувається. З іншого боку, учасники груп самодопомоги не тільки отримують допомогу, але й допомагають іншим – підтримуючи одне одного, люди з однаковими проблемами допомагають і собі. Для третіх відвідування ГСД – це можливість втілити зміни на краще: у результаті певних активних дій повернутися до нормального життя; навчитися долати труднощі; покінчити з нездоровим способом життя чи поганими звичками; розпочати нове, краще життя; по-новому подивитися на стару проблему.

Дебрі, учасниці ГСД хворих на Адісонову хворобу, діагноз поставили у жовтні 2006 року. А у квітні 2010 року, незважаючи на застереження лікарів, вона взяла участь у біговому марафоні, представляючи свою групу. Упродовж усієї дистанції дівчину підтримували рідні та друзі з її групи. Впевненості додавала і підтримка з боку інших людей, які просто прийшли подивитися на її вчинок. Коли ж Дебра перетнула фінішну лінію, вона із подивом дізналася, що побила власний рекорд майже на 10 хвилин! Дебра впевнена, що ніколи б цього не досягла, якби не підтримка сім’ї, друзів та чудової публіки, яка перетворила цей забіг у задоволення.

Багато ГСД забезпечують підтримкою тих, хто переживає переломний період у своєму житті та не може впоратися з обставинами, з якими зіткнувся. Прикладів таких багато: смерть одного з подружжя чи члена родини, розлучення чи розрив відносин, депресія, смертельно небезпечна хвороба, початок довготривалого лікування, втрата службового статусу чи роботи тощо.

Анон вживав наркотики з 18 років, протягом останніх 12 років він неодноразово намагався «зав’язати». У свої 30 років Анон прийняв остаточне рішення позбавитися від наркотичної залежності, і в цьому йому значно допомогла його мама. Вже 3 тижні (а це найдовший період!) Анон не вживає жодних препаратів. Він стверджує, що це дивовижно, – прокидаючись вранці не почувати себе хворим, не хвилюватися про те, де знайти гроші (з єдиною метою – дістати гроші на наркотики – він скоїв багато жахливих речей). «Життя після героїну існує! Варто тільки сильно цього бажати», – впевнений він.

Нині у Великобританії існує понад 1000 ГСД, які розподіляються за багатьма категоріями (СНІД, рак, інвалідність, стрес, алкоголізм тощо): http://www.self-help.org.uk/. ГСД функціонують окремо або як частина більших організацій, вони можуть діяти неофіційно чи згідно з програмою. Такі групи базуються на принципах рівності й вільного поширення знань та інформації. ГСД, зазвичай, збираються компактно: на квартирах, у школах, церквах тощо. З часом, деякі ГСД уподібнюються до великої родини, куди можна звернутися по допомогу незалежно від часу доби та без будь-яких формальностей.

Підготував матеріал: Павло Мальон

Літературне редагування: Анжела Клайзнер