Пропонуємо Вам ознайомитися з наступними п'ятьма з шістнадцяти принципів розвитку, керуючись якими ви зможете уникнути поширених помилок і ефективно впроваджувати зміни в своїй громаді.

6. Процес розвитку повинен ґрунтуватись на культурі людей

Розвиток повинен ґрунтуватись на мудрості, знаннях і культурі. Культура у духовному розумінні — це те, як люди думають, навчаються і розв’язують проблеми, що вони цінять та поважають, що їх приваблює і захоплює, що ображає, їхнє відчуття прийнятного та неприйнятного.

Якою є роль традиції у розвитку людини та громади?

Значення традиції в розвитку людства можна порівняти з роллю пам’яті для окремої людини. Головне призначення пам’яті — збереження досвіду попередніх поколінь, що стає можливим коли особа ідентифікує себе з суспільством, у якому живе і поділяє його досвід.

Якщо людина не опирається на пам’ять попередніх поколінь, її поступ у розвитку припиняється, адже тільки попередній досвід  дає можливість пристосуватись до навколишніх умов і боротися за власне життя. Таке ж значення мають традиції для розвитку громад і народів. Прогрес можливий лише тому, що молодь успадковує від попередніх поколінь культурні надбання. Їм не потрібно починати все спочатку, вони опираються на здобутки своїх предків і розвивають їх.

Традиції відіграють важливу роль у збереженні нації як єдності минулого, теперішнього та майбутнього. Вони зберігають мову, яка є передумовою існування нації, релігію, обряди, мистецтво, світогляд, національні ідеали — все те, що визначає національну ідентичність і робить одну націю відмінною від інших. Відмова від національної традиції означає відмову від своєї національності.

Фундаментальним в концепті традиції є досягнення духовних, культурних і, передусім, національних ідеалів, які пов’язані зі світоглядом, релігією і етикою. Якщо це високі, чисті ідеали, то вони гарантують, що нація витримає найважчі часи внутрішніх проблем та зовнішніх викликів. Це добре доводить історія  ПЛАСТу (українська скаутська організація), яка не лише сприяла збереженню кращих традиції нації, але і також відкрила українцям традиції інших народів, об’єднуючи минуле з теперішнім та майбутнім.

Едельвейс з Карпатських гір  не зустрічається в степах; і прекрасні лілії, що розквітають  на воді, не зможуть жити поза водоймами. Те ж саме з суспільством: коли ви створюєте що-небудь нове, ви не можете залишатись осторонь традицій ваших предків і родини.

Відділити людину від її культурних основ — це те ж саме, що вирвати рослину з ґрунту, в якому вона  зростала.

На превеликий жаль, існуюча культура проектів розвитку, характерна для глобалізованого світу, часто суперечить місцевій культурі, пригнічує її, і тому серед місцевих жителів шириться думка: «Наша мова, наш стиль життя, наші знання, традиції — лише примітивні пережитки минулого. Якщо ми хочемо вижити і процвітати в двадцять першому столітті, нам треба залишити позаду нашу застарілу модель життя і перейняти уклад та життєві пріоритети, які пропонує нам цивілізований Західний світ».

Проблема у тому, що такі думки позбавляють громаду того фундаменту, на якому вона могла б побудувати свій розвиток.  Ми не можемо розвиватись, опираючись на те, чим ми не є, на невідомі, нерідні нам традиції. Ми повинні будувати майбутнє на ґрунті наших реальних особистостей.

Це, безпосередньо, означає, що розвиток повинен бути культурно прийнятним. Ось деякі ключові сфери, як різняться від народу до народу і на які слід звернути увагу:

• процеси консультацій, ухвалення рішень і досягнення взаємної згоди
• аналіз дійсності, існуючих умов та потреб
• інтерпретація того який відбиток наклало минуле та зовнішні впливи на повсякденне життя
• опис бажаного і можливого майбутнього (тобто бачення)
• формулювання цінностей і принципів, на які опиратимуться активісти з розвитку
• визначення мети і пріоритетів розвитку
• вибір програмних стратегій
• створення і опрацювання планів
• яку структуру матиме організація з розвитку, її програмні функції, керівництво, щоденне функціонування, як відбуватиметься підбір персоналу, як організація заохочуватиме людей до участі, як врегульовуватимуться конфлікти, як відбуватиметься фінансування та розподіл коштів між проектами
• відбір показників успішності
• оцінка перебігу і результатів діяльності
• як розуміння отриманого досвіду з розвитку сприятиме новим дослідженням та новим починанням

Дуже важливо допомогти людям, віднайти власні шляхи вирішення цих питань. «Якби Бог хотів, щоб люди були однаковими, ми б народжувались з путами на ногах» (Мати Форест Гампа).

7. Взаємозв’язок: комплексний підхід

Усі складові світу пронизані взаємозв’язками. Тому кожен аспект нашого зростання має вплив на інші виміри людського життя (особистий, соціальний, культурний, політичний, економічний, і т.п.). Коли ми працюємо над будь-якою із складових, це впливає і на все інше.

Уявіть поверхню озера спокійної погожої днини. Вода не сколихнеться. Але несподівано ваш друг кидає камінчик, і ви вже спостерігаєте, як кола розходяться раніше спокійною поверхнею.

Ви повинні пам’ятати, що все пов’язано і нам дано зрозуміти проблему розвитку тільки через її зв'язок з іншими сферами життя.

Наприклад, ви доклали титанічних зусиль для досягнення деякої позитивної зміни в молодіжній групі. Проте ця робота ймовірно була б легшою та більш ефективною, якби ваші особисті зусилля були підсилені підтримкою та глибокою вірою у справу батьків цих дітей.

Особисте зростання, зміцнення сімей, і розвиток громади повинні йти пліч-о-пліч.

8. Біль одного є болем кожного; честь одного є честю усіх

Особисте зростання, удосконалення і щастя або, навпаки, занепад особистості стосується усієї громади. Те, що стається з окремими людьми, насправді трапляється з нами усіма.

Якщо ми отруюємо повітря, яким дихаємо, воду, яку п’ємо і землю, на якій живемо, ми отруюємо наших близьких і коханих. Так само, коли ми нешанобливо ставимося до людей, які живуть поряд,  ми або наші діти рано чи пізно виявлять, що і нас зневажають. «Біль одного є болем кожного; честь одного є честю усіх», — слід взяти за особистий та колективний девіз.

9. Єдність: необхідна передумова розвитку

Єдність — це термін, яким ми називаємо згуртованість, завдяки якій люди тримаються громади. Люди потребують любові, підтримки, турботи та поваги інших у боротьбі за свій розвиток та розвиток громади.

Люди, які відчувають любов, підтримку і піклуються про свою сім’ю, друзів і суспільство мають сильнішу імунну систему, краще протистоять хворобам, ніж ті, хто почуваються самотніми та ізольованими від суспільства.  Єдність в межах громади — індикатор нашої соціальної сили, подібно до того як  відсутність єдності є індикатором слабкості. Чим більшого прогресу ви досягли в розвитку, тим сильнішою стає ваша єдність.

10. Залучення — рушійна сила розвитку

Тільки коли люди роблять свій особистий внесок в загальну справу, відбувається розвиток і досягаються бажані цілі.  У розвитку громад участь — це особистий вклад, переданий через дію. Дія є істотною складовою не лише розвитку громад, але і всієї  іншої діяльності людей. Так само, як танець неможливий без руху або музика без звуку, розвиток неможливий без індивідуальної участі кожного.

Це наче гра у футбол, де поле — наше життя; ми — гравці; команда суперників — перешкоди, які нам треба здолати; сітка — наша мета; і м’яч — те, що ми прагнемо отримати, долаючи перешкоди. Успіх нашої команди залежить від участі кожного гравця, і участь кожного гравця однаково важлива для досягнення результатів. Без індивідуальної участі кожного члена спільноти розвиток і зміни на краще неможливі.

Переклад: Анастасія Фінюк

Редагування: Дарина Стремецька

Джерело: http://ced.org.ua/eng/

Шістнадцять принципів розвитку. Випуск 1 читайте за посиланням.