У 1997 році з ініціативи вчителів-керівників дебатних клубів та студентських дебатних об’єднань з’явився  Донецький молодіжний дебатний центр (ДМДЦ) як навчально-методичний центр програми «Дебати», яка широко підтримувалася на той час. Йшли роки, змінювалися та розширювалися напрямки діяльності організації, з’являлися нові ініціативи, але метод «Дебати» й досі залишається «візитівкою» Дебатного центру. Детальніше про діяльність Центру, співпрацю з волонтерами та труднощі у роботі розповіла ГУРТу в форматі PRоГОну Ольга Собченко, координатор проектів.

ГУРТ: Ольго, розкажіть, будь ласка, про місію Дебатного центру та його команду.

Місією Дебатного центру є сприяння розвитку громадянського суспільства шляхом розробки та реалізації освітніх та соціальних проектів і програм. Організація є інформаційно-методичним центром для школярів, студентів, викладачів освітніх закладів різного рівня та широкого кола молоді, лідерів громадських організацій та інших структур Донецької та Луганської області.

Команда центру — це, перш за все, професіонали своєї справи — співробітники організації, для яких це основне місце роботи, і які окрім диплому про вищу освіту мають за плечима кілька десятків тренінгових курсів, стажувань, і безмежну кількість проведених заходів та реалізованих проектів. Але, звичайно ж, цього «мозку» організації не досить. Потрібне ще й «натхнення»,  в ролі якого виступає, як правило, молодь, що приходить до нашого центру, сповнена ентузіазму й ідей. Дуже часто такі молоді люди зі звичайних відвідувачів Центру перетворюються в надійних помічників і залучаються до нашої діяльності в якості волонтерів. В останні роки, візерунок Дебатного центру не є повним без наших волонтерів ЄВС (Європейська Волонтерська Служба), які є водночас і помічниками, генераторами нових ідей, і виконавцями цікавих задумів.

ГУРТ: На жаль,  дебати переживають не найкращі часи. Які переваги можуть отримати  пересічні юнаки та дівчата, активно беручи участь у дебатному клубі?

Всі наші дебатери, яких ми пам’ятаємо ще маленькими, незграбними школярами, сьогодні є успішними людьми в професійному та особистому житті, що вміють нестандартно та критично мислити й аргументувати власну позицію.

Щодо того, що дебати переживають не найкращі часи… Просто змінюються умови для їх розвитку. Наприкінці 90-их, коли Дебатний центр починав свою діяльність, завдяки всебічній підтримці існували чудові умови для розвитку дебатного руху. Зараз же дебати розвиваються своїм природнім шляхом. Сьогодні існують дебатні клуби в школах та університетах, де підлітки й молоді люди регулярно збираються аби відточувати свою майстерність.

ГУРТ: Що потрібно аби створити дебатний клуб у школі?

Насправді, найголовнішим для цього є бажання. Існує безліч методичної літератури, яка підкаже, що саме робити й на що звернути увагу на початку, а далі – терпіння, практика, обмін досвідом, регулярні тренування, тощо. Тобто все те саме, що необхідно для створення й розвитку будь-якої ініціативної групи або клубу.

ГУРТ: Чим саме займаються міжнародні волонтери у ДМДЦ?

Зараз у нас багато волонтерів з Польщі, Швеції, Австрії, Франції. У кожного з них є власні ідеї, енергія та запал, щоб ці ідеї реалізувати. Тому щосуботи у нас проходять культурні заходи: чи то презентація країни, з якої приїхав волонтер, чи то воркшопи на різні теми. Кіновечори проходять кожного четверга завдяки надзвичайній любові наших волонтерів до кінематографу. Коли тобі щось подобається, то ти хочеш поділитися цим з іншими. Так і наші волонтери хочуть долучити нас до шедеврів світового кінематографу.

ГУРТ: Як відбувається процес «зміни поколінь» серед волонтерів з-за кордону? Чи змінюють щось новачки?

Чесно кажучи, кожен привносить щось своє. Діяльність може бути одна й та сама, але виконується по-різному. Наприклад, той же кіноклуб був заснований ще восени 2010 року волонтеркою з Румунії Марією. Цей клуб передавався з рук в руки і завжди мав різне звучання та наповнення, в залежності від того, хто його організовував.

Крім того, кожне покоління волонтерів — це ще й нова хвиля ідей. Останнє тріо з Польщі — Моніка, Каміль і Войтек — вигадали для своєї команди назву «Порив та досвід» і планують працювати не тільки з дітьми та молоддю, але також звернути увагу на бабусь і дідусів та спонукати дітей, молодь та осіб старшого віку до діалогу між поколіннями, співпраці та взаємодії.

ГУРТ: Чи вдалося сформувати стійке середовище місцевих волонтерів?

Так, авжеж. Є кістяк з місцевих волонтерів. І не зважаючи на те, що всі вже працюють і зайняті повсякденними турботами, вони не забувають Дебатний центр і намагаються допомагати, брати участь у нових заходах та промо-кампаніях для молодого покоління. А ми, в свою чергу, не забуваємо про них. Місцеві волонтери — невід’ємна частина дебатного центру.

Ми відкрита організація і раді всім, у кого є бажання до нас долучитися. Дізнатись більше про заходи, які ми проводимо, можна на нашому сайті, а також у соціальних мережах.

ГУРТ: Як ДМДЦ вдається знаходити фінансування для своїх проектів?

Дебатний центр завжди радий співпрацювати з найрізноманітнішими структурами і організаціями. Стратегія дуже проста — відкритість і максимальна готовність до співпраці, ми відкриті до будь-якої допомоги, якщо вона не заважатиме неупередженій реалізації цілей та завдань організації.

Як правило, допомога надходить від міжнародних донорських структур: європейських та американських. Але звертаємося до міжнародних донорів ми не тому, що нехтуємо українськими, а тому, що українськи, які б надавали фінансування на реалізацію наших цілей та завдань, майже не існує. Не можу оминути також підтримку з боку місцевої влади: Донецької міської ради та Донецької обласної адміністрації, — вона теж є дуже важливою та сприяє реалізації проектів.

ГУРТ: З якими труднощами доводиться стикатись команді ДМДЦ?

Труднощі я поділила б на повсякденні й глобальні. З числа повсякденних, тобто таких, які виникають під час реалізації тих чи інших заходів, головним є те, що українське законодавство на сьогодні ставить під загрозу можливість впровадження в Україні довгострокових волонтерських проектів. Згідно закону для цього Дебатний центр має отримати від держави певне «посвідчення» того, що він є волонтерською організацією, а процес отримання такого посвідчення на сьогодні є неврегульованим. Єдиною можливістю вирішення цієї проблеми є лобіювання внесення поправок до законодавства, чим ми зараз і переймаємося.

Серед глобальних труднощів, на які, мені здається, може поскаржитися будь-яка громадська організація — це відсутність постійного довготермінового фінансування, яке б дало можливість протягом тривалого часу працювати над вирішенням певної проблеми, не відволікаючись на пошуки фінансування. Хоча, можливо, не варто загострювати на цьому увагу, бо така ситуація, знаєте, як дощ — можна звертати на неї увагу й сидіти-чекати вдома, а можна, незважаючи на все, йти уперед задля досягнення своєї мети, що й робить Дебатний центр.

ГУРТ: У чому ДМДЦ вбачає свій найбільший успіх? І що було ключовими факторами його досягнення?

На мою думку, це постійний безперервний рух і розвиток організації. А далі вже можна казати про окремі фактори, що сприяли цьому — це і професійна натхненна команда, і багаторічний досвід, і велика мета, і ефективне партнерство, і вміння не зупинятися перед труднощами й долати перешкоди.

Спілкувався: Олександр Кисельов

Редагування: Надія Самуляк, Дарина Стремецька

Читайте також:

Кооперативи – основа добробуту сільських громад