Безпритульність є актуальною проблемою у часи соціально-економічної нестабільності. За спостереженнями соціологів, з початку 2012 року кількість безхатченків в Україні зросла в півтора рази і до початку зими становитиме близько 35 000 осіб. Проте об’єктивність таких оцінок можна поставити під сумнів, оскільки навіть у Франції, за офіційними даними, їх 100 тисяч. Першочерговою справою для більшості безпритульних є пошук їжі та прихистку, а з настанням холодів нагальною стає проблема виживання. ГУРТ пропонує ознайомитись з тим, як ці актуальні для безхатченків питання вирішуються в Німеччині.

Допомога безхатченкам у Німеччині

Попри те, що з середини 1990-их кількість безхатченків у Німеччині постійно зменшувалась, з початку 2011 року вона зростає і за останньою інформацією склала близько 10%. Федеральна асоціація надання соціальної житла безхатченкам (ФАНСЖ) нещодавно оприлюднила дані, згідно яких два роки тому налічувалось 227 тисяч бездомних осіб. У той же час існує 248 тисяч людей, які не мають власного житла і не укладали договір оренди.

До числа бездомних відносяться люди, що знаходяться у притулках (в тому числі для жінок, що стали жертвами домашнього насилля), перебувають у житлі, наданому місцевою владою без підписання орендного договору, а також 22 тисячі безпритульних, що живуть на вулицях або не мають постійного прихистку. Багато з них опинились без даху над головою через такі життєві негаразди, як розлучення, насильство вдома, втрата роботи або висока орендна плата. Більшість з них не може власноруч вирішити проблему відсутності житла. В цей ж час суспільство нехтує проблемами безхатченків, і їм не приділяється увага у статистичних дослідженнях.

Рольф Йордан, технічний директор ФАНСЖ, коментує: «У Німеччині враховують найменшу деталь, проте аж ніяк не існування безпритульних». Він вимагає офіційного статистичного підрахунку кількості безхатченків, щоб у подальшому звертатись до офіційних даних, а не до оцінок зроблених ФАНСЖ.

Наскільки важко підрахувати кількість безпритульних?

Прес-секретар Міністерства соціальної політики переконаний, що це неважео: «Покращення ресурсної бази та збільшення грошових коштів не має жодного відношення до вирішення проблеми — ресурси в нас є. Власне, це місцева влада  безпосередньо відповідає за боротьбу з безпритульністю, проте вони не мають жодної зацікавленості у підрахунку та занесенні інформації до загальнонаціонального статистичного банку даних». Пан Уве Цімерман, представник Асоціації міст та муніципалітетів Німеччини, заперечує: «Дана заява є цілком помилковою. Ми були раді б оперувати офіційними даними, навіть знаючи наскільки їх важко отримати».

У гостроті проблеми можна переконатись навіть у центральній частині Берліну: безпритульні сплять біля під’їздів або ночують у парках. За останні дві зими понад 20 безхатченків померли через переохолодження. Пан Йордан та його колеги побоюються, що нові холоди матимуть такі ж наслідки. Директор благодійної організації «Карітас» у Франкфурті-на-Майні, пан Хармут Фріц, зазначає: «Люди, що постійно живуть на вулиці знаходяться за межею бідності та не мають достатнього забезпечення предметами першої необхідності. Місцева влада просто зобов’язана надавати їм житло. Звісно нікого не будуть змушувати в ньому жити силою».

Місця для ночівлі та мобільні пункти допомоги

У кожному місті цю проблему вирішують по-різному. У Франкфурті-на-Майні, для прикладу, є достатня кількість притулків, щоб забезпечити дахом над головою безхатченків, а от у Берліні відчутна нестача місць для ночівлі. Пані Венера Розенке, колега пана Йордана, наголошує: «Ми вимагаємо, не дивлячись на наявність деяких успіхів у вирішенні цього питання, все ж створювати більше адекватних притулків». Деякі безпритульні навіть відмовляються від допомоги, що пан Йордан, у свою чергу, пояснює наступним: «Багатьом з них просто надавали неякісну допомогу або серед них наявні люди, що потребують психологічної допомоги». Для них створено також мобільні пункти, у яких працюють соціальні працівники та лікарі, які намагаються налагодити контакт та забезпечити усім необхідним під час холодних ночей.

Справи виселених осіб повинні надходити у відділ з питань безпритульних

Організації, що надають допомогу безпритульним, закликають державу надавати більше підтримки. Пані Розенке пояснює: «Місцева влада повинна оплачувати витрати на покриття нестачі житло-місць. Це більш гуманно та врешті-решт дієвіше, ніж пряма допомога». У випадку надходження повідомлення про виселення, судом повинно регулюватись передання цієї справи у відділ з питань безпритульних осіб.

Пані Розенке вважає, що в соціальному законодавстві існують прогалини: «Занадто багато людей просто не можуть розібратись із сутністю норм соціального забезпечення. Головна мета соціальної допомоги — забезпечення первинних потреб та відповідно зменшення кількості людей, що живуть на милостиню».

Крім того, пані Розенке вимагає також збільшення кількості соціального житла, оскільки, за оцінками ФАНСЖ, невдовзі число безпритульних помітно збільшиться. Пан Хармут Фріц попереджає: «Потреба в такому житлі продовжуватиме зростати пропорційно до числа безпритульних. Тому необхідно вже зараз відповідно реагувати на цю проблему».

Допомога від переохолодження

Берлінський проект допомоги від переохолодження передбачає надання безпритульним теплого житла для ночівлі. Проект заснували християнські благодійні організації, що діють в Берліні, та Червоний хрест. Він діє з початку 1989 року і включає не лише надання ліжко-місць для ночівлі, а й створення так званих нічних кафе. Безкоштовна телефонна лінія інформує про наявність вільних місць у таких притулках. Окрім цього, існує також кілька автобусів із працівниками проекту, що за бажанням безпритульного відвозять його до притулку або надають теплі напої та спальні мішки. У 2010 році, за словами Іни Ціммерманн, працівника з питань безпритульних при соціальній службі Фонду німецької лютеранської церкви, за ніч працівники проекту надавали допомогу в середньому 413 безпритульним.

Однак існують і проблеми. Пані Ціммерманн повідомляє: «У попередньому році через тривалі холоди ми збільшили кількість місць до 50. Причиною значної нестачі ліжко-місць є складна ситуація із забезпечення соціальним житлом». За оцінкою працівників проекту, нестача існує насамперед через те, що приміщення деяких притулків були здані в оренду в той час, як нові притулки не відкриваються.

Карін Рітц, прес-секретар державного управління соціальної політики, коментує ситуацію  наступним чином: «Для багатьох безпритульних людей їх спосіб життя є також частиною особистої філософії». Незначна кількість безхатченків не мають на меті отримати притулок і звертаються за допомогою лише за крайньої необхідності.

Джерело: http://www.taz.de/

Переклад: Дмитро Абрамов

Редагування: Дарина Стремецька