Хоча поняття «соціальне підприємництво» невідоме багатьом норвежцям, однак це бізнес, який швидко розвивається. Одним з головних завдань соціального підприємництва є застосування принципів підприємництва для досягнення соціальних змін.
Саме це стосується Унні Бет Секесетер, однієї з відданих норвезьких соціальних підприємців. Якось подорожуючи Індією вона зустріла жінку на ім’я Харіян, яка брала тоді участь у програмі мікрофінансування від Організації молодих людей-християн (ОМЛХ).
Незважаючи на те, що Харіян належала до найнижчої касти, їй вдалося із двірнички стати власницею магазину, використовуючи лише власні заощадження та мікропозики від програми ОМЛХ. Крім опанування за допомогою цієї програми бізнес-навичок, вона змогла віддати свого сина до медичного коледжу.
«Я одразу ж вирішила, що це саме те, чим я хочу займатися. Я обрала нове заняття і закінчила курси з розвитку. Я працюю у цій сфері з 1996 року, мій проект став початком ширшого проекту «Мікрофінансування Норвегії» (МФН). Прибутки невеликі, але вони варті того. Винагородою є зміни у людях, з якими ти працював. Світ – це дещо більше, ніж тільки гроші», - каже вона.
МФН забезпечує позиками людей, які не можуть дістати позику деінде. Вартість позики коливається від 300 до 30000 доларів США. Деякі люди беруть кілька позик, виплачуючи почергово одну за одною, допоки зможуть самостійно справлятися.
Але мікропозика є лише однією з тих речей, які необхідні для створення справи. Існують також навчання та тренінги, які дуже важливі. Ось чому усі позичальники повинні пройти загальну програму тренінгів. «Інакше це буде нерозумно», - каже Секесетер.
Протягом вже кількох років вона є ініціатором великої кількості успішних людей, серед яких є навіть колишній злочинець, який розпочав бізнес і невдовзі на нього працювало кілька людей. Сьогодні його бізнес має місячний оборот у 25 000 доларів США. Саме такі історії мотивують і керують Секесетер.
«Люди, які звикли використовувати свої власні ресурси, роблять ті речі, з яких інші виносять користь, надаючи їм можливість відновити свою гідність та зрозуміти, хто вони такі», - пояснює вона.
І хоча те, чим займається Секесетер, не є унікальним явищем у Норвегії, соціальне підприємництво безсумнівно тут розвинуте.
«Ферд ЕС», провідна норвезька компанія, має окремий відділ соціального підприємництва. Його завданням є «визначати та робити інвестиції у компанії з необхідним потенціалом для того, щоб досягти значних соціальних змін та забезпечити тривалу корисність і залишити по собі чіткий слід».
Зацікавлення Андерсена у соціальному підприємництві почалася у Давосі (Швейцарія), де він випадково зустрівся зі Скотсменом, у якого була ідея організації спеціального Світового кубку з футболу, де всі учасники були б бездомними. В той час Андерсен вважав неможливим здійснити цей задум. Сьогодні це вже щорічна подія.
«Ферд» підтримує численні підприємства та організації, які сприяють соціальним змінам у різних формах. Наприклад, програма «Трівіудпрограмет» була спроектована для підвищення фізичної активності на шкільному подвір’і.
Іншим прикладом соціального підприємництва є «Форскерфабрікен» - програма, спроектована для того, щоб залучити школярів до участі у наукових та дослідницьких заняттях у їхній вільний час.
На конференції «Вельфердскоференс» колишній олімпійський бігун на ковзанах Йоганн Олав Косс був нагороджений медаллю Короля Норвегії за його міжнародну підтримку бідних дітей.
Джерело: www.theepochtimes.com/
Переклад: Павло Мальон
Редагування: Надія Самуляк
Коментарі
Цікавий матеріал! Дякую!
Матеріал надзвичайно важливий!!!Бо наявність соціального підприємництва - це рішучий крок вперед, до економічного розвитку на будь-якої території!!Нам залишається мріяти і думати, як це зробити на Україні, в наших селах та містечках.
Зростання кількості успішних практик соціального підприємництва спонукатиме наших громадян розвивати свої ідеї зі створення соціального підприємства. Гарний приклад - найкращий мотиваційний фактор.
Нашим селам потрібні для цього мікрофінансові установи, якими можуть бути і гром. організації (цікавий досвід уже є в Криму, Львівській, Херсонській та деяких інших областях). А то якось асиметрично: в штаті Нью-Йорк, скажімо, якщо ефективна ставка кредиту (комісії, страховки, приховані проценти тощо) перевищують 40% річних, застосовується закон RICO (колективна кримінальна відповідальність усіх осіб, пов'язаних із racketeer influenced corrupted organizations), і років на 15-20 сядуть навіть "прості касири". А в Україні такі ставки - "звичайна ділова практика", і навіть великі підприємства мусять позичати на таких умовах. Інша річ, що повертають ці кредити або ні залежно від міцності політичного "даху" :-)
Дісно, Ви праві! Для розвитку в Україні соціального підприємництва потрібне законодавче підгрунття! Українське суспільство ще осмислює лише свої можливості щодо власної участі у законотворенні, нажаль...
Про закони в Україні можна говорити довго, краще користуватися тими можливостями, які вже є. Наприклад, позики безпроцентні або не вище облікової ставки НБУ (наразі 7,75%) можуть надавати із власних коштів будь-які юридичні особи, це не фінансова послуга і ліцензія для цього не потрібна (Розпорядження Держкомфінпослуг № 5555 від 31.03.2006 р.). Звичайно, є певні ознаки бюрократичної маячні і в цій сфері, давно врегульованій ще римським правом, але я згадував досвід саме тих організацій, які не витрачають сили на нові закони
Скажите, чтобы напечатать этот материал в общественной газете нужно указывать первоисточник или ссылаться на Гурт?
І першоджерело і ГУРТ.
Пані Ірино, Ви можете зробити наступним чином.
У першому реченні згадати першоджерело: Хоча поняття «соціальне підприємництво» невідоме багатьом норвежцям, однак це бізнес, який швидко розвивається, - пише The Epoch Times.
А вкцінці статті вказати: Джерело: РЦ ГУРТ https://gurt.org.ua/