Обласна ГО «Зелений фронт» демонструє небувалу для Харківщини активність у боротьбі з екологічними проблемами в залах судів, на пікетах, суботниках та інших акціях. Учасниками організації є пересічні харків’яни різних політичних поглядів, яких об’єднує прагнення захистити зелені зони рідного міста. Детальніше про успіхи та труднощі боротьби за збереження природи ГУРТу в форматі PRоГОну розповів голова організації Олег Перегон.

ГУРТ: Пане Олеже, розкажіть, будь ласка, історію створення «Зеленого фронту».

Громадський рух виник у місті Харкові 20 травня 2010 року, коли активні харків’яни вийшли на протест проти незаконної вирубки дерев у парку Горького. Коли протистояння закінчилося, люди не схотіли втрачати зв’язок між собою, а також знову починати все спочатку під час наступної вирубки. Так було прийнято рішення про створення громадської організації. Зараз ми зареєстровані методом повідомлення. До Нового року організація планує стати юридичною особою.

Наша головна ідея — захист довкілля, зелених насаджень, створення природоохоронних територій, боротьба за екологічні та пов’язані з ними соціальні права громадян, екопросвітництво тощо.

ГУРТ: Як ініціатива отримала свою назву?

Коли в парку Горького існував цілодобовий табір і постійно знаходилося багато людей, це створювало певні незручності — можна було довго шукати когось серед наметів, орієнтири було важко підібрати. Часто по табору ходили ті чи інші люди та питали, скажімо, де активіст М. Їм казали, що, наприклад, у зеленому наметі. А таких наметів було п’ять–шість. Отже, учасники спротиву вирішили за кожним наметом закріпити якусь назву чи індивідуальне гасло, щоб за цією «адресою» було просто знайти ту чи іншу особу. Один з наших найактивніших членів — правозахисник Євген Соловйов — на своєму наметі, що стояв першим, навісив таку назву: «Зелений Форт». На інших наметах вивісили інші написи (іноді жартівливі): «Завхоз», «Гіркий парк» тощо.

Журналісти одного зі ЗМІ, які побували біля наметів, чомусь вирішили, що «Зелений форт» — то назва не одного намету, а всього наметового містечка (мабуть, вони не помітили інші написи). А при передруці (новини з нашого табору облетіли весь світ) «Зелений форт» перетворився на «Зелений фронт». Назва нам сподобалася. Невдовзі ми й справді назвали так своє наметове містечко, а згодом — і всю організацію.

ГУРТ: Яка є мета діяльності «Зеленого Фронту»?

Зробити наш край «зеленішим» — більш комфортним для життя, більш екологічно свідомим, зберегти природу, яка, як відомо, нам не належить, бо її наші пращури через нас передають нашим нащадкам.

Тому ми також співпрацюємо з низкою екологічних організацій держави (увійшли в Хортицький форум, який об’єднує багато організацій екологічного спрямування по всій країні), з органами самоорганізації населення (наприклад, Громадська Рада П’ятихаток), з небайдужими до екології організаціями (ГО «Поступ», ГО «Альтернатива») та ін.

ГУРТ: На разі питання парку Горького уже не стоїть так актуально як два роки тому. Якими проблемами Ваші активісти займаються зараз?

Намагаємося унеможливити у місті Харкові незаконні вирубки зелених насаджень, крадіжки чорнозему з полів Харківщини, захоплення лісових масивів з метою забудови, видобуток газу ущільнених пісковиків за застарілою, небезпечною для життя людей та довкілля технологією. Детальнішу інформацію можна знайти на нашому сайті.

ГУРТ: Яких результатів досягнув «Зелений фронт» за час свого існування?

Наша організація за два роки свого існування стала однією з поважних експертних організацій не тільки в масштабах Харківщини, але й в світі. Вона неодноразово була запрошена на міжнародні заходи (конференції, семінари, акції тощо), а кілька разів навіть проводила міжнародні екологічні заходи. Нами створені наукові обґрунтування для організації чотирьох природоохоронних територій, захищено сотні скверів, парків, захисних зелених смуг по місту Харкову та Харківській області. Ми надали методичну, інформаційну, консультативну та іншу допомогу сотням харків’ян та мешканців області, які хотіли захистити свої зелені насадження, ділянки степу, береги річок та інші природні зони.

Фахівці «Зеленого фронту» брали активну участь у створенні «Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища України (НПД) на 2011–2015 роки», низці громадських слухань, обговорень законопроектів тощо. Цілий ряд пропозицій членів «Зеленого фронту» було враховано і вони стали частиною нормативних актів нашої держави, щоправда, сьогодні при тій анархії, яка є в країні, більшість нормативних актів не виконуються, бо немає влади, яка б слідкувала за виконанням законів, постанов та рішень.

Тому найголовнішим результатом, який є, можна вважати зростання у «Зеленому фронті» цілої низки громадських активістів-екологів, які за ці два роки перетворилися на експертів з охорони довкілля, організації природоохоронної роботи, проведення масових акцій екологічного спрямування тощо.

ГУРТ: Яка команда стоїть за такими вагомими здобутками?

У «Зеленому фронті» більше 100 активних членів, які за статутом організації обирають Координаційну Раду, що складається з 20 найбільш активних членів організації. Координаційна Рада є рушієм нашої команди. В ній є фахівці з різних галузей: вчені і лікарі, природоохоронці та викладачі вузів, професори та письменники, журналісти і студенти. По кожному напрямку роботи створюються робочі групи, які очолюють найбільш активні члени організації. Кожна робоча група займається плануванням акцій, веде переписку з органами влади та місцевого самоврядування, проводить розслідування причин та наслідків тих чи інших екологічних проблем.

Ми пишаємося кожним нашим членом та активістом, тому буде неправильно виділяти лише когось. Нам пощастило мати в своїй команді блискучого ботаніка, дендролога та флориста Олену Головко, чудового правозахисника Євгена Соловйова, видатного філософа та неперевершеного спікера Ігора Рассоху, завзятого організатора та захисника зелених зон Андрія Цуканова, нашого журналіста-літописця Ігора Гуденко, чудову людину, яка навчає нас усіх системності роботи, героя ліквідації аварії на ЧАЕС Павла Нетесу, нашого головного «рушія» по виконанню намічених планів секретаря організації Олену Новицьку, найталановитішого «будильника» організації Світлану Шкурат, яка здатна швидко підняти «в атаку» не тільки весь «Зелений фронт», але й, мабуть, все місто в цілому, нашу письменницю та невтомного пропагандиста екологічних знать Євгенію Левінштейн, справжнього лицаря природоохорони Василя Рудакова, «Жанну Д’Арк» нашої організації Олександру Кірочкіну, яка одна вартує цілої робочої групи завдяки своїй працьовитості та наполегливості, нашого експерта, знавця законодавства та практики природоохоронної роботи Олексія Ведмідського, наших комп’ютерних геніїв Сергія Мельника, Ольгу Климовську та багатьох-багатьох інших, про кожного з яких варто писати окремі статті та навіть цілі книги! Головне — в нас немає байдужих, нецікавих та нудних людей.

ГУРТ: Всі члени команди працюють на волонтерських засадах? Чи для когось це основне місце роботи?

Всі члени команди працюють у вільний від роботи час, на волонтерських засадах. Всі члени «Зеленого фронту» є успішними людьми, які мають достатньо вільного часу для того, щоб допомогти суспільству зберегти довкілля. Головна мотивація — зробити наш світ більш екологічним, захистити наші природні багатства та їхню красу для майбутніх поколінь.

ГУРТ: Свого часу ваша діяльність мала певний міжнародний розголос — наскільки активно ви зараз співпрацюєте з міжнародними ЗМІ і з якими саме?

Ми співпрацюємо зі ЗМІ усього світу, які цікавляться екологічною проблематикою. Оскільки серед членів «Зеленого фронту» є фахівці з різним досвідом (наприклад, ліквідатори-чорнобільці), нас нерідко запрошують у якості експертів на зйомки документальних фільмів зарубіжні кінематографісти. «Вашингтон пост», «Німецька хвиля», багато інших видань проявляють зацікавленість у висвітлені проблем, пов’язаних з радіаційним забрудненням території України, знищення ареалів рідкісних тварин та рослин, крадіжки чорноземів з полів, багато інших.

ГУРТ: Насправді, небагатьом громадським організаціям вдається потрапити на сторінки, в ефір хоча б українських ЗМІ. А Вам вдалося достукатись до міжнародних. Що Ви порадите іншим громадським організаціям?

1.   Першою має бути справа, а не «стукання до ефіру». Якщо ви займаєтеся справді важливою та цікавою тематикою — вони самі будуть стукати до вас. Якщо ж ні — стукай-не стукай — нічого не вийде.

2.   Потрібно займатися своєю справою на серйозному професійному рівні. Якщо ви невпевнені, «плаваєте» в матеріалі, не маєте експертів — вам ніхто не повірить. Ви маєте не емоційно, а прагматично доводити кожне слово, що вами сказане/написане, ви маєте знати відповідь на кожне можливе запитання, або мати зв’язок з тим, хто знає. У вас має бути досьє, де буде відображено попередню роботу.

Прийшов-побачив-покликав журналістів — це для програми місцевих новин, і то не факт.

Прийшов-побачив-зібрав фахівців найвищого можливого рівня-провів півроку/рік дослідження-зібрав всю можливу інформацію-покликав журналістів — оце шлях до виходу на міжнародні ефіри.

3.   У ваших ідей та досягнень немає бути авторства. Є організації, які можуть колективно повіситись, аби тільки їхня назва прозвучала в газеті/журналі/на телебаченні. Стає очевидно, що вони більше уболівають за власну популярність, ніж за екологію чи ті ідеї, які вони декларують. Але для захисту природи більш важливо, щоб тиражувалися ідеї, а не назви конкретних організацій, або прізвища осіб. Ви маєте дарувати ідеї світу, і тоді в них є більший шанс на розповсюдження. Нехай «зірки на крилах» малюють собі інші — але ж кінець-кінцем перемога буде ваша! Ось чому важливо ділитися інформацією з усіма колегами, поширювати її всіма можливими способами: вести сайт, блог, сторінки в соціальних мережах тощо.

4.   Дружити з журналістами. Допомагати їм, незважаючи ні на що.

5.   Співпрацювати з тими організаціями, які вже успішно співпрацюють зі ЗМІ (далі див. пункт 3).

6.   Залучить до своєї роботи професійних журналістів. Я працюю в журналістиці з 1992 року, в нашій організації серед активістів є декілька талановитих журналістів та письменників. Цей напрямок роботи потребує не меншого професіоналізму, ніж будь-який інший.

ГУРТ: Як місцева влада реагує на Вашу діяльність?

З місцевою владою ми співпрацюємо. Кожного разу, помітивши екологічну проблему, або порушення екологічного законодавства, ми в першу чергу повідомляємо про це владу. На жаль, дуже часто її приходиться спонукати до співпраці скаргами в вищі органи влади або навіть через суд. Відповідно, ті органи місцевої влади, які працюють сумлінно, самі закликають нас до співпраці, а ті, що нехтують своїми обов’язками — відверто ненавидять.

ГУРТ: З якими питаннями/проблемами харків’яни найчастіше звертаються до «Зеленого фронту»? Як у місті ставляться до Вашої діяльності?

Найчастіше до нас звертаються з приводу вирубки зелених насаджень, порушення Оргуської конвенції, нахабного ігнорування екологічних прав громадян при розробці та реалізації проектів будівництва, несанкціонованих звалищ, екологічних злочинів, таких як незаконний видобуток чорнозему або піску.

Дуже багато людей за період існування «Зеленого фронту» стали нашими прихильниками по всьому місту та в багатьох районах області.

ГУРТ: Чи співпрацюєте Ви з бізнесом? В яких напрямках?

Висуваємо бізнесменам вимоги не порушувати екологічне законодавство, попереджаємо про відповідальність, передбачену законом. Інколи допомагаємо бізнесменам захистити свої екологічні права, але на тих саме засадах, що й будь-яким громадянам, що звернулися за допомогою.

ГУРТ: З якими труднощами Вам доводиться зіштовхуватися?

Байдужість посадовців та відповідальних осіб, низький фаховий рівень тих, хто мав би захищати екологічні права громадян та цілісність природних багатств, ігнорування екологічного законодавства на різних рівнях державного, регіонального управління, низькій рівень екологічної свідомості в суспільстві.

ГУРТ: Які найближчі плани «Зеленого Фронту»?

Попереду — боротьба за заборону в Україні фосфіду цинку, втілення у життя розроблених фахівцями та вченими критеріїв екологічної та техногенної безпеки при видобутку газу методом фрекінгу тощо. 5 листопада в Харкові відкривається виставка шведських карикатуристів-екологів, яка готується за участі «Зеленого фронту». 6-7 листопада ми розпочнемо просвітницьку кампанію «Замість ялини — букет», десь з середини грудня — кампанію «Ялина», коли потепліє у Криму — кампанію «Першоцвіт».

Літературний редактор: Дарина Стремецька

Читайте також:

Біржа Соціальної Реклами: Не всі проблеми можна вирішити завдяки соціальній рекламі