Місце жінки в суспільстві є одним із показників рівня його розвитку. Якщо розуміння гендерної рівності відсутнє або розвинене слабо, то у суспільстві має місце стереотипне мислення і низька гендерна культура. Керівники вищих органів влади та найбільших компаній країни посідають чільне місце серед тих, хто визначає розвиток суспільства, тому необхідно звернути увагу на гендерний аспект вищого рівня менеджменту усіх сфер людської діяльності.

В Україні відсутнє широке обговорення цього питання, однак в інших країнах світу воно ведеться жваво. Пропонуємо ознайомитися з пропозиціями Єврокомісії та німецьких посадовиць щодо використання інструментів створення квот для жінок при працевлаштуванні.

На кожній четвертій керівній посаді в ЄС повинна бути жінка

Більше керівних посад для жінок — таку ціль поставила Єврокомісія перед країнами ЄС. «Я відстоюю запровадження квот по всій Європі, для прикладу, у керівництві великих підприємств», — повідомив Єврокомісар з питань внутрішнього ринку та послуг Мішель Барньє. Це питання не тільки справедливості, а насамперед паритетного співвідношення.

Пан Барньє, проте, не назвав конкретного кількісного виміру квотування. Однак це зробила Єврокомісар з питань юстиції, фундаментальних прав та громадянства Вів’єн Редінґ: «Тридцяти відсоткове представництво жінок у наглядових радах є завданням до 2015 року. П’ять років потому воно повинно зрости до 40%». Для порівняння: у Німеччині, за даними Єврокомісії, присутність жінок у наглядових радах найбільших 30 підприємств країни складає 13%. Відповідно до результатів дослідження, у майбутньому кожна четверта керівна посада повинна обійматись жінкою. «Ми повинні всіляко сприяти тому, щоб жінки мали можливість досягти того, до чого, власне, мають схильність. Я не вірю, що тільки індивідуальних зобов’язань кожного з учасників буде достатньо», — вважає пані Редінґ.

Ще у вересні 2010 року Єврокомісія затвердила п’ятирічну стратегію, що передбачає встановлення заробітної плати для жінок на рівні з чоловіками та збільшення кількості жінок на вищих рівнях управління. Комісія ще тоді погрожувала великим концернам введенням законодавчого регулювання цього питання, якщо частка жінок на керівних посадах не підвищиться. 

Єврокомісія також має на меті підтримувати жінок, що займаються підприємницькою діяльністю. Крім того, ЄС вирішує проблему існуючого розриву в оплаті праці між жінками та чоловіками. Німеччина, у свою чергу, з показником розриву зарплат 23,2% серед країн ЄС посідає 4 місце. Причинами цього називають неповний робочий день, зайнятість на низькооплачуваній роботі та кар’єрний спад після створення сім’ї.

Дві пані дебатують щодо частки квот

Міністр праці та соціальних питань Урсула фон дер Лайєн, член Християнсько-демократичного союзу Німеччини (ХДС), вважає за необхідне запровадити квотування робочих місць для жінок на рівні 30%, перш за все, для керівних посад на підприємствах.

«Що стосується кількості жінок на керівних посадах, то слід сказати, що ми наздоганяємо Індію, але все ще позаду Російської Федерації, Бразилії та Китаю. Іншими словами, настав час щось змінити», — наголошує пані фон дер Лайєн. Враховуючи велику частку висококваліфікованих жінок, добровільне або примусове впровадження 30%-квотування до 2018 року є, за її оцінкою, цілком можливим.

«Важливо, що ініціатива надходить з самого парламенту. Група жінок з ХДС вже понад півроку наполегливо працює над даним законопроектом і на разі внесла пропозицію про використання поетапного впровадження», — зауважує  пані фон дер Лайєн.

Міністр у справах сім’ї Крістіна Шредер, що також є членом ХДС, не розділяє позицію своєї колеги. Пані Шредер закликає до обов’язкового, але помірного запровадження квот у секторі приватного бізнесу. Її законопроект є економічно виправданим: пані Шредер пропонує підприємцям самим встановлювати квоти для жінок, проте наявність квот контролюватиметься державою. «Моє рішення ґрунтується на конкуренції між компаніями, проте аж ніяк не на державному контролі в усіх галузях промисловості», — підкреслила міністр.

Пані Шредер вважає, що обнародування квот, встановлених підприємцями, одразу викличе жваві дискусії в суспільстві. «Обговорюватиметься, чому, для прикладу, одне підприємство встановлює для себе 10%, а інше — 40% квоти». Пані Шредер підкреслила, що її підлеглі повинні незабаром представити відповідний законопроект. 

Вперед, за квотами

Ситуацію коментує оглядач Карстен Польке-Маєвскі:

Можливо міністру у справах сім’ї пані Крістіні Шредер потрібно нагадати про членське посвідчення якої партії у неї в кишені? Нагадаю, вона з ХДС. Це, власне, консервативна партія, членами якої є Канцлер Німеччини та четверо міністрів. Питання квотування у цій партій вже вирішено: після внутрішньопартійних виборів цей показник становить 33%, а баварське відділення партії нараховує до 40% жінок на вищому рівні управління. За іронією долі, чому ж, власне, міністр, що має позаду таких колег, побоюється введення законодавчо закріплених квот для жінок у виконавчих комітетах компаній?

Норвегія успішно запровадила квотування і є гарним прикладом того, як можна досягти результату. Голландія, Іспанія та Брюссель — усюди є її прихильники. Але що ж пропонує пані Шредер? Вона вкотре хоче економічні питання залишити на плечах суб’єктів господарювання. Однак, це продовжується вже десять років і жодних результатів немає.

Цей факт і не повинен дивувати, оскільки вирішення проблем лягло на плечі таких особистостей, як генеральний директор «Даймлер» Дітер Цетше. Це створило для нього чимало перешкод: «Куди саме я, власне кажучи, повинен направити чоловіків? Всіх примусово на пенсію для того, щоб звільнились робочі місця?». Вагоме зауваження з цього приводу висловила пані Габрієла Сонс, генеральний директор «Гезамтметаль», організації, що представляє інтереси працедавців металургійної та металообробної галузей: «Постає цілком ймовірна загроза того, що ті жінки, котрі обійняли керівні посади шляхом квотування просто не зможуть виконувати свої прямі обов’язки».

Звісно ми можемо також розглядати варіант некомпетентності чоловіка на відповідній посаді. У будь-якому разі завжди існуватимуть жінки, що не можуть виконувати задачі, які постають перед керівником. Настільки ж вірним є твердження про необхідність стимулювання розвитку там, де система прийшла в застій. Можливо, одного разу слід навіть запропонувати Індрі Нуйі, що очолює корпорацію «ПепсіКо», керувати промисловістю Німеччини. Або з тією ж пропозицією звернутись до виконавчого директора «Х’юлет-Пакард» Мег Вайтмен, що зайнята порятунком компанії. Чи до голови «Крафт Фудз» Ірен Розенфельд. Так ми позбудемось балачок щодо незацікавленості жінок у вирішенні управлінських проблем.

Пані Шредер рекомендують нарешті опанувати себе. Міністр, що у розпал свого перебування на посаді стала мамою і продовжила працювати, може стати прикладом не лише для жінок, а й для багатьох чоловіків.

Над матеріалом працювали Дмитро Абрамов та Дарина Стремецька