Загальносвітова тенденція переходу до концепції корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) бере свій початок у дев’яностих роках минулого століття. Україна долучилась до простору КСВ у 2006 році. На сучасному етапі процес становлення даної концепції характеризується низкою проблем. Про це, зокрема, свідчить дослідження Центру «Розвитку корпоративної соціальної відповідальності» здійснене у 2012 році. Аналіз найбільших українських компаній, що ґрунтується на розробленому індексі прозорості та підзвітності, виявив: середній рівень відкритості становить критичні 14%, що підтверджує незацікавленість представників великого бізнесу у сфері КСВ. Даний факт слід розглядати як невідповідність загальній тенденції: у світібільш відповідальні підходи до ведення бізнесу запроваджуються не внаслідок регуляторних вимог, скарг споживачів чи тиску з боку груп інтересів, а після попереднього дослідження корпоративних можливостей щодо вирішення соціальних проблем. Ми пропонуємо розглянути шляхи досягнення чинного рівня розвитку концепції КСВ у Німеччині з метою залучення окремих інструментів для вирішення проблем, що існують у сфері КСВ в Україні.
Все зводиться до корпоративної соціальної відповідальності
Анкетування підприємств щодо їх діяльності в 2012 році, здійснене Асоціацією торгово-промислових палат ФРН, виявило, що готовність німецьких підприємств до активності у соціальній сфері є високою. 98% опитаних підприємців мають установчі вимоги щодо активного залучення своєї діяльності у цю сферу. Чим більше підприємство, тим більша активність: фірми з кількістю працівників понад тисячу долучаються до такої діяльності на всі 100%, малі підприємства більш «помірні»— 87% стоять на позиціях законодавчого регулювання соціальної відповідальності.
Почнімо з себе — з власних працівників
У сучасних умовах більшість підприємств впроваджують зміни, розпочинаючи, насамперед, із самих себе — з шанобливого ставлення до співробітників. Це може бути, до прикладу, оплата курсів підвищення кваліфікації, медичне забезпечення, паритетне співвідношення часу відданого роботі, та часу з сім'єю. Останній фактор є досить актуальним і на нього в першу чергу звертають увагу. Для підприємства КСВ стала однією з найважливіших ознак його функціонування у сучасному світі.
Сталий розвиток як шлях до ощадливого використання ресурсів
Сталий розвиток є другим ключовим аспектом для підприємств. Згідно аналізу Асоціації торгово-промислових палат ФРН, у більшості випадків власники компаній співпрацюють з постачальниками, що дотримуються соціальних та екологічних стандартів. 69% з них зважають на залучення системи менеджменту відповідно до засад сталого розвитку. Ефективність використання електроенергії є другою складовою економіки сталого розвитку, на яку звертають увагу. Дев’ять з десяти підприємств зважають на необхідність забезпечення соціальних стандартів та економії енергії.
Проведене опитування підтверджує: КСВ є не тільки питанням совісті, а й економічною складовою, що функціонально пов’язана з фінансовими результатами діяльності підприємства.
Активність учасників повинна ґрунтуватись на добровільних засадах
Ініціатива Європейського Союзу з встановлення обов’язкової відкритої звітності щодо КСВ-діяльності з боку представників приватного сектору економіки оцінюється як недостатньо ефективна — на їхню думку, вона мало сприятиме активізації діяльності у цій сфері.
Підприємці вказують на інші шляхи досягнення мети: збільшення вільного простору для підприємництва та надання позик. Посилене інформування громадян у питанні споживання відповідно до засад сталого розвитку є також одним з ефективних методів, який підтримують підприємці.
Згадані результати були отримані в ході он-лайн опитування Асоціації торгово-промислових палат ФРН, що проводилось у травні 2012 року. У досліджені взяли участь 2000 підприємців, що працюють у сфері промисловості, будівництва, торгівлі та наданні послуг, по всій Німеччині.
Джерело: http://www.csr-in-deutschland.de/
Переклад із німецької: Дмитро Абрамов
Літературне редагування: Дарина Стремецька
Коментарі
А в Україні, як завжди, свої особливості КСВ:
- про ініціативи з КСВ знають здебільшого топ-менеджмент і департамент зв"язків з громадськістю;
- часто-густо компанії лише декларують свою соціальну відповідальність, а на практиці - нічого (пропозиції звільнятися вагітним працівницям, щоб не платити декретні; виготовляти енергозберігаючі лампи, при цьому не робити нічого для їх утилізації; надавати великі гранти громаді, при цьому не дбаючи про власних працівників тощо);
- за рейтингом журналу "Гвардія" найбільш соціально-відповідальними компаніями стають найбагатші компанії (визначається кількість витрачених на КСВ коштів, а не їх ефект).
Корінь питання з розвитком СВБ в Україні - несформовані взаємовідносини між секторами суспільства - бізнесом, владою, громадським суспільством та медіа. Громадські активісти зазвичай добре вказують на проблеми, але не пропонують комплексних рішень, які враховують не лише їхній прямий інтерес, влада настільки зрослась з великим бізнесом, що сприймає соціальну відповідальність бізнеса виключено в ракурсі додаткових бюджетів, якими ця влада зможе розпоряджатися. Бізнес не відчуває достатнього тиску з боку активістів або влади та не бачить, що медія формує соціальний запит на соціальну відповідальність. Серйозних дебатів про роль бізнеса в суспільстві в країні практично немає (коли готувалась концепція розвитку СВБ в країні - http://www.svb.org.ua/publications/kontseptsiya-natsionalnoi-strategii-sotsialnoi-vidpovidalnosti-biznesu - до роботи фактично долучилось 3-4 людей). СВБ в Україні розвивається, але повільно. Подальша професіоналізація (вкл. збільшення кількості фахівців в цій сфері) допоможе підвищити і рівень СВБ безпосередньо в компаніях. Зараз прозаїчно компанії не можуть знайти фахівців на посади Менеджерів з КСВ (до питання про безробіття).