Національна асоціація мотоциклістів України є найбільшою вітчизняною громадською організацією, що займається захистом прав та інтересів власників двоколісного мототранпорту. ГУРТ у форматі PRoГОну поспілкувався із Костянтином Жуком, президентом НАМУ.

ГУРТ: Пане Костянтине, розкажіть, як починався проект НАМУ

НАМУ як всеукраїнська організація існує з  2009 року, але офіційно зареєстрована Міністерством юстиції 2010 р. При цьому багато місцевих осередків мають більш давню історію. Справа в тому, що НАМУ була створена на базі існуючих об’єднань мотоциклістів, які мали спільні цілі та були зацікавлені у співпраці. За час існування асоціації виникло багато нових осередків, але знову ж таки – все починається з місцевих ініціатив.

ГУРТ: Скільки зараз осередків у НАМУ?

Наразі ми охоплюємо 23 області, плюс Київ і Севастополь. Загалом це близько 600 осіб. Точний облік вести непросто, оскільки всі ми волонтери, часто до акцій долучаються люди, які не є членами НАМУ. Централізована командна система тут не діє. Наприклад, силами місцевих осередків спільно з мотоклубом Ritters щороку проводиться мотозліт «Замерзлі колеса» в Черкасах – єдині в Європі змагання на зимовому бездоріжжі, цього року відбувся байк-фест «Вільний байкер» в Харкові. Центр активно долучається до організації таких заходів, але ініциатива має виходити з осередку.

ГУРТ: Отже, фінансування НАМУ відбувається за рахунок членських внесків?

Постійних джерел фінансування НАМУ не має. Деякі партнери підтримують нас у проведенні окремих акцій, наприклад, у соціальному напрямку. Ця підтримка виражається у продуктах чи речах, які ми привозимо дітям, позбавленим батьківського піклування, людям з особливими потребами та особам похилого віку в рамках програми Мотосейв. Також велику підтримку ми отримуємо для функціонування програми Мотохелп.

ГУРТ: Що саме ви робите в цьому напрямку?

Соціальний напрямок у нас очолює Анна Гречішкіна. Робота полягає в тому, що групи мотоциклістів відвідують певні спеціальні заклади (як правило це дитячі будинки) та спілкуються з дітьми. Ми зазвичай привозимо якісь подарунки, але найголовніше – ми даруємо їм себе і ті нематеріальні блага, яких вони, на жаль, позбавлені в таких закладах. З дітьми проводять різні ігри, грають з хлопчиками в футбол, дівчаткам роблять зачіски та макіяж. І звичайно, обов’язковий елемент – катання на мотоциклах. Діти дуже чекають на такі зустрічі і ми періодично відвідуємо ті самі заклади.

ГУРТ: Але основна діяльність НАМУ спрямована на розвиток мотокультури в Україні?

Потрібно розділяти ″місію″ та ″цілі″. Свою місію ми вбачаємо в тому, щоб сприяти таким змінам у суспільстві — законодавчим, ментальним, фінансовим і т.п. - завдяки яким все більша частина українців стане активно використовувати мотоцикли. А з місії випливають конкретні цілі: – зменшення мита на мототранспорт, коригування правил дорожнього руху та поширення мотокультури. Мототранспорт міг би вирішити проблему заторів, особливо актуальну для великих міст. Київська міська влада збирається вирішити це питання за рахунок будівництва транспортних розв’язок та розширення доріг, але кількість автомобілів збільшується швидше, ніж розширюють дороги. В той же час, за дослідженнями, якщо всього 10% (!) учасників дорожнього руху пересядуть з автомобілів на двоколісний транспорт, кількість заторів зменшиться удвічі. Адже в автомобілі зазвичай знаходиться одна, максимум дві людини, а займає вона близько 12 м² площі проїжджої частини, в той час, як мотоцикл займає лише 2 м². Але для того, щоб люди пересідали на мототранспорт, потрібно створити умови. Наприклад, безкоштовні чи дешевші стоянки. У багатьох містах Європи, як-от у Лондоні, перекритий або платний в’їзд до центру міста, а для мотоциклів, скутерів чи велосипедів – ні. Це хороший стимул. Та ще краще те, що там розвинута інфраструктура для двоколісних — стоянки, смуги руху, парковки. Тому, наприклад, в Парижі половина (!) учасників руху – на двоколісному транспорті, і для представників міської і навіть центральної влади вважається нормальним їздити на на роботу мотоциклах та скутерах. Ви можете собі уявити пана Попова на мотоциклі? Чи пана Азарова на скутері?...

ГУРТ: Багато людей все-одно надають перевагу автомобілям…

У мене самого є автомобіль, але в місті він має бути утилітарним засобом – коли потрібно везти когось чи щось. Якщо ж ти їдеш один або вдвох, то їхати на мотоциклі не лише приємно, це доцільніше, оскільки потрапляєш у потрібне місце в запланований час, незалежно від міського трафіку.

Є люди, які не захочуть пересідати на мототранспорт. Це особисте питання. Декому потрібен комфорт, особистий простір, і це нормально. Але велика кількість людей, в тому числі студентів, охоче їздили б на мотоциклі чи скутері, якби не питання грошей. Тому для нас перша тема – це все-таки мито. 100% мототранспорту зараз ввозиться із закордону. Останній вітчизняний завод, що випускав мотоцикли – Київський мотозавод (КМЗ) нещодавно виставлено на продаж. Але якщо за кордоном ціна мототранспорту цілком прийнятна для населення, то в Україні після розмитнення вона збільшується в 1,5 рази а то й більше. Найдешевший надійний мотоцикл у нас коштує більше $ 2 тис., тоді як там, де його виробляють, – менше тисячі. Ще один мінус – акцизний збір. Він зрозумілий, коли ввозять алкоголь чи тютюнові вироби, але мотоцикли?

У принципі, наявний митний збір можна залишити для мототранспорту преміум-класу, але для нижнього сегменту (малокубаторні – до 600-800 см³) його треба звести до мінімуму. Малокубатурний мототранспорт має стати масовим транспортом у мегаполісах, транспортом студентів, робітників, менеджерів нижнього рівня, домогосподарок.

ГУРТ: Серед стратегічних задач НАМУ є також побудова загальнонаціональної системи навчання управлінню мототехнікою. Чому це настільки важливо?

Це важливо тому, що зараз мотошколи приватні і до них немає чітких вимог. Єдина вимога – навчити керувати мотоциклом. Але конкретних критеріїв немає. Водіїв найчастіше вчать елементарним речам і вони виїжджають на дороги абсолютно непідготовленими. Вчитися доводиться на практиці.

В радянський час була така організація ДТСААФ (Добровільне товариство сприяння армії, авіації та флоту), в якій існували технічні клуби, що готували майбутні кадри для радянської армії — водіїв автомобілів, радистів, водолазів, парашутистів, планеристів, пілотів і мотоциклістів. Наразі ця система начебто існує (ДТСОУ), та лише на папері. Пілота не можна відправити в небо зі знанням лише «як злетіти» і «як приземлитися», а підготовка мотоциклістів зведена саме до такого рівня — завести, проїхати ″змійку″, загальмувати і зупинитися. Зараз існують спеціальні мотошколи (наприклад FPS Racing), які розраховані на досвідчених водіїв мототранспорту. Вони навчають діям у критичних ситуаціях. Я б і сам охоче пройшов такий курс, але для більшості водіїв він фінансово недоступний. Тому потрібна загальна обов’язкова програма. Ми вже ведемо переговори з керівниками мотошкіл, з наміром створити в НАМУ спеціальний сектор, який буде вирішувати цю проблему.

Загалом необхідно проводити дуже широку роз’яснювальну роботу з органами влади. Щоб вони зрозуміли, наскільки це потрібно і важливо. Така робота ведеться нами постійно, але це та робота, якої не видно. До того ж, щоб вона принесла свої плоди, потрібна активна участь місцевих осередків. Вони мають взаємодіяти з владою на місцях. Зараз ми вже маємо хороші стосунки з ДАІ, в тому числі в областях.

ГУРТ: А з учасниками дорожнього руху НАМУ проводить якусь роз’яснювальну роботу?

Так, звичайно. Кожної весни з 2009 року ми проводимо акцію «Увага: мотоцикліст!». Подібні акції проводились і до заснування НАМУ, але це відбувалося в різний час, різними методами. Ми перетворили це на єдину потужну акцію, яка відбувається в один день на всій території України і має досить великий розголос. Головна мета акції – закликати водіїв автомобілів бути обережнішими на дорогах, коли навесні на дорогах з’являється багато мототранспорту, а також стає більше автомобілів. Адже багато автомобілістів не їздять взимку і за цей час втрачають навички керування.

Також в навчальному центрі Мотохелп проводяться заняття, на яких розглядаються зміни у правилах дорожнього руху, особливості оформлення ДТП і т. ін. У Києві ці зустрічі проходять регулярно, в місцевих осередках з цим трохи складніше. У березні ми разом із віце-президентом Володимиром Ковальським та ще двома членами асоціації протягом двох днів проводили такі заняття в Харкові.

ГУРТ: Проект Мотохелп – ваша ініціатива?

Власне, Мотохелп з’явився тоді, коли вперше зустрілися двоє мотоциклістів і домовилися про взаємну допомогу. Він існує дуже давно і всі засновники НАМУ прийшли спочатку в Мотохелп. Існувало також багато варіацій – help-листи, карта моторуху України, яку створив і підтримує наш партнер журнал МотоДрайв. Але це не дуже зручно. Якщо ви їдете в якесь конкретне місто, вам знадобиться близько 10 контактів різних людей – тих, хто зможе допомогти з ремонтом, оформленням ДТП, житлом і т.д. А тепер уявіть, що ви мандруєте Україною. Яку кількість контактів вам необхідно мати, якщо плануєте проїхати десятки міст? Що зробили ми? Ввели центрального диспетчера, який має всю базу. Ви можете звернутися до нього за конкретним телефоном 097-900-999-0 і вже він, центральний диспетчер, знайде конкретних людей, які допомогти у вашій конкретній ситуації. Тобто замість десятків або сотень телефонів, достатньо мати в своєму мобільнику один-єдиний телефон: 097-900-999-0!

Диспетчер отримує лише по Києву близько 40 дзвінків на день, і в 99 випадках із 100 мотоциклісти отримують допомогу.

Таким чином, ми ведемо досить активну діяльність, але не ставимо за головну мету рекламувати асоціацію. Ті, до яких ми приїжджаємо, часто навіть не чують слова «НАМУ».

ГУРТ: З якими організаціями ви співпрацюєте?

Нашими партнерами є обидва тематичні мотовидання: МотоДрайв та Байк, мотоімпортери брендів Harley-Davidson та М1NSK, страхові компанії «ФІНЕКС» та «АСКА», асістанська компанія ″Гарант-АСІСТАНС″, громадські організації «Українська служба порятунку» (УСП), «Пласт-НСОУ» та «Народжена бути жінкою». Взагалі, НАМУ завжди є відкритою для співпраці з тими організаціями, які поділяють наші цінності та світогляд.