Микола Герасименко, член Всеукраїнської ГО «Спілка сільських жінок України» Полтавського осередку (м. Зіньків), правозахисник, суддя з 30-річним стажем роботи, менеджер проекту «Правова допомога бідним верствам населення», під час Кримської весни розвитку ГУРТу в форматі PRоГОну розповів про проблеми, з якими зіштовхується Спілка.
Микола Герасименко
Спілка сільських жінок України була створена 1998 року, юридично зареєстрована у 2001 році. Переважно до неї входять сільські товаровиробники не дуже великих фермерських господарств, ті, хто господарює на власній землі, сільські підприємці, сільські вчителі, лікарі. До спілки входять 5467 осіб, із них - 564 - чоловіки. Організація має представництва у 22 областях України та АР Крим та фінансується здебільшого за рахунок донорів. Полтавський осередок Спілки очолює Галина Скарга.
ГУРТ: Пане Миколо, окресліть, будь ласка, основні напрямки діяльності Спілки.
Наша Спілка займається соціальним захистом населення, надаючи переважно правову допомогу у вигляді консультацій, займається проведенням семінарів, лекцій, спрямованих на підвищення правової обізнаності широких верств населення, проводить інформаційно-просвітницькі заходи.
З якими проблемами Ви зіштовхуєтеся?
Знаєте, незважаючи на те, що прийнято закон, що регулює діяльність громадських організацій, на них все одно дивляться, як на хвіст лисиці – красивий, але заважає. «З вами возитися – зайвий головний біль» – так сприймає влада. Це з одного боку. З іншого – не всі люди розуміють необхідність таких організацій. Я чув й таке: «Хто мені пам’ятник поставить за те, що я займаюся громадською діяльністю?» Звісно, легше жити на світі, якщо менше турботи. Є шматок хліба і добре. А щоб масло й ікру на нього покласти, треба трудитися, та не всі хочуть. У громадському секторі потрібно працювати, вкладатися. І важливо, щоб це робилося не під примусом, а було щирим бажанням самої людини приносити користь іншим.
Закидають – це все мало ефективно. А ви хочете 100 % результату?! Такого не буває. На мій погляд, якщо ефективність проробленої роботи складає хоча б 20 %, то її вже варто робити. І особисто ми працюємо. Незважаючи на те, що у нас Спілка жінок України за допомогою можуть звернутися і чоловіки. Консультації для всіх наших клієнтів є безкоштовними. У місяць ми консультуємо близько 100-120 осіб. На жаль, буває і таке, що фізично не встигаємо у день звернення надати консультацію всім – стільки бажаючих.
ГУРТ: З якими питаннями звертаються найчастіше?
Оскільки у нас сільська місцевість, то, відповідно, і більшість звернень (60-70 % від загальних звернень) стосується земельного питання. Оренда землі – це те, що на разі найбільше хвилює людей. Остання справа, яку мені довелося очолювати, стосувалася нераціонального використання земельних ресурсів. Суд задовольнив апеляційну скаргу щодо розірвання укладеного договору про оренду землі через те, що земельний пай було засіяно на 30 % соняшниками. А сіяти дозволяється лише 10 -12 %. Більші площі соняшників призводять до швидкого виснаження землі. Якщо так буде скрізь, Україна невдовзі перетвориться на Сахару. Орендують землю на 3-5 років, максимально використовують її ресурс, не думаючи, що буде далі, кидають й йдуть, залишаючи усі проблеми власнику землі. Добре, коли інвестор місцевий – він працює з перспективою, дбаючи наперед про родючість землі. Проте часто буває навпаки.
Ще частина проблем стосується розрахунків з людьми за оренду земельних ділянок – на жаль, і тут спостерігаємо систематичні порушення строків виплат, видів і якості оплати. Зазвичай, 60 % оплати здійснюється натуральним способом – зерном. При цьому зерно видається низької якості, а ціна ставиться як за продукт високої якості – наприклад, пшеницю видають п’ятого класу, а ставлять ціну третього. З лютого до березень цього року було підготовлено майже 300 позивних заяв до суду з приводу невідповідної оплати оренди землі. Приємно, що суд задовольнив позивні вимоги.
ГУРТ: Від чого залежить успіх справи, що дійшла до суду?
На мою думку, успішна справа та, яка не дійшла до суду, а вирішалася шляхом домовленостей сторін. В житті – краще поганий мир, ніж жорстока війна. В судді – це битва. Це нерви. Це безкомпромісність. Наша Спілка притримується того погляду, що краще справу не доводити до суду. Завжди можна знайти компромісні рішення, які задовольнять й одну, й іншу сторону.
До нашої Спілки звертаються і з сімейними питаннями, інколи приходять з кримінальними справами. Те, що стосується сім’ї краще вирішувати мирним шляхом. Наприклад, у США сімейні справи розв’язуються до 2,5 років. І при цьому не суддя приймає рішення, а адвокати кожної зі сторін намагаються домовитися відповідно до законів відновного правосуддя, які також діють в Західній Європі, Росії. У нас був проект закону, але його зняли з розгляду.
ГУРТ: Вирішувати конфліктні питання мирним шляхом – це мистецтво. На що тут потрібно звертати увагу?
Щоб вирішити конфлікт, перш за все, треба віднайти причину цього конфлікту. Бо якщо вирішувати сам конфлікт, це дуже важко і навряд чи вдасться досягти позитивних результатів. Треба розуміти, що більшість конфліктних ситуацій може бути вирішена без суду. Я знаю випадки, коли подавалися позови до суду, проте, коли з’ясовувалися причини непорозумінь, то сторони йшли на зустріч одна одній і швидко знаходили консенсус.
Життя не може бути безхмарним. Це не солодкий торт. Та й торт, якщо його їсти кожен день, швидко набридне. Інколи потрібен і чорний хліб...
ГУРТ: Що потрібно, щоб бути успішним?
Як на мене, успіх буде тоді, коли ви займаєтесь улюбленою справою. Робота повинна приносити не тільки прибутки, але й задоволення. Тоді є розвиток, динаміка, смисл...
Публікацію створено в рамках проекту «Рівні можливості для національних меншин та вразливих груп в реалізації культурних прав: багатство у різноманітті», що впроваджується Ресурсним центром ГУРТ за підтримки Європейського Союзу.
Читайте також: Єврейська громада Іванкова: наука пам’ятати
Коментарі
З Миколою часто спілкувався під час "Кримської весни розвитку". Мудра й освідчена людина. Досить слушні його поради щодо досудового вирішення конфліктів... Дійсно так, як говорить Микола: "В житті - краще поганий мир, ніж жорстока війна".
Запропоную нашій місцевій громадській організації "Товариство сільських жінок "Акація" вступити у ВГО "Спілка сільських жінок України", якщо нами вони "не погребують".
Бажаю Миколі міцного здоровья та творчої наснаги!
Имела счастье познакомиться и общаться с Николаем во время "Крымской весны". Восхищена этим человеком. Это - личность с большой буквы. Его опыт - бесценен. Было бы расстояние поменьше, я бы ездила перенимать у него опыт. Во время встреч Николай рассказывал о своей работе, о трудностях, которые ему пришлось преоодолевать, поднимать народ (это такая тяжелая работа!!!). Если бы все чиновники или председатели сельсоветов были бы такими, как этот человек,- уверена Украину никто бы уже не догнал.