Світ все більше стає схожим на «глобальне місто»: змішуються етноси, культури та релігії, і, без сумніву, вимагається все більше і більше толерантного ставлення та взаємоповаги у ставленні один до одного. Цей модерний процес має дві беззаперечні риси. По-перше, абсолютно неможливо уникнути його впливів, по-друге, існує неймовірно велика кількість шляхів реагування на його прояви. Саме тому й Україні (як претенденту на місце у європейській родині) потрібно відшукати власний механізм успішної взаємодії етнічних груп на її території.

Українська держава вважається країною із полінаціональним складом населення, а це означає, що на законодавчому рівні кожній національній меншині гарантується захист її прав, вільний розвиток культури та мови. Однак поруч із офіційними гарантіями, на теренах України циркулює безліч ксенофобських настроїв. Із відверто презирливим та здебільшого необґрунтовано агресивним ставленням найчастіше зіштовхуються вихідці з країн африканського континенту, які мігрують у пошуку кращої долі та заробітку або втікають від кривавих воєнних буднів.

За даними Державної Міграційної Служби, офіційна кількість осіб, яким надано статус біженця на території України із різних країн світу становить 2334 особи (станом на 2009 рік ).

Майже 20-річна африканська громада є однією із наймолодших в Україні. На відміну від громад поляків, росіянів, євреїв і т.п, які проживають на території нашої країни протягом більшої частини її героїчної історії, ставлення до вихідців із Африки ще не є усталеним і здебільшого є негативно-агресивним.

У 2010 році з метою захисту прав африканців та афроукраїнців в Україні, їх інтеграції в усі сфери суспільного життя, а також налагодження культурного діалогу між африканцями та представниками інших національностей, що проживають в Україні, запобігання проявів ксенофобії та расизму в українському суспільстві була створена Громадська організація « Африканська рада в Україні».

Членами організації є громадяни як африканських країн, так і України , які зацікавлені в налагодженні соціальних, культурних та економічних зв’язків між Україною та Африкою та в популяризації Африканського континенту в Україні .

Як африканській громаді вдається інтегруватися в суспільне життя України , ГУРТу розповів Анікі Джонсон, представник Африканської ради в Україні .

Хоча організація ще досить молода, проте вже успішно проводить країнознавчі фестивалі та культурно-масові заходи у різних містах України , а також співпрацює із організаціями громадянського суспільства, органами державної влади, міжнародними донорськими організаціями.

Так, у 2011- 2012 роках Африканська рада в Україні за підтримки Данської ради у справах біженців реалізувала проект «Ми різні, ми – разом!», направлений на розвиток толерантності та виховання в дітей терпимості до інших національностей. У рамках проекту були проведені уроки толерантності для учнів молодших класів київських шкіл. Метою цього проекту, у якому взяли участь більше ніж 800 учнів, було змінити думку підростаючого покоління про Африку та африканських мігрантів зокрема. Діти знайомились із особливостями традицій, звичаїв, національної кухні країн, ставали учасниками інтерактивних вікторин, і вперше мали змогу ставити відверті запитання. Кожна дитина отримала книгу, в якій у віршованій та максимально зрозумілій дітям формі розповідається про труднощі, з якими зіштовхуються діти-біженці.

30 травня 2012 року у місті Києві в форматі прес-конференції були підведені підсумки проведення Уроків толерантності. Проект, який у декого міг би викликати обурення, байдужість або пасивне схвалення, отримав підтримку як органів державної влади, так і благодійних та громадських організацій, а також привернув увагу соціальних ЗМІ. У майбутні плани Африканської ради в Україні входить продовження цього проекту в тих регіонах України , де присутня велика кількість інтернаціональних громад, а також робота із дітьми старших вікових груп та студентами. Активно співпрацювати із Радою зголосились благодійники, київські освітяни та громадські організації.

Переймаючи національно-культурні особливості інших народів, завжди існує загроза втрати власної ідентичності. Особливо якщо при цьому існує «культ толерантності» та абсолютна байдужість владної верхівки до розвитку власної культури. Однак особливості інтегрування африканських вихідців в українське суспільство, як запевняють представники Африканської ради в Україні , унеможливлюють будь-які трансформації культури та ментальності українців.

Першою причиною, про яку розповіли представники Африканської ради в Україні , є той факт, що африканська громада не є закритою, а орієнтується на тісну співпрацю з українцями. Окрім того, вихідці з африканського континенту є носіями абсолютно відмінної ментальності, яка порівняно із північними та східними нашими сусідами, має інший механізм впливу. Африканська культура здебільшого відіграє роль «екзотичного хобі» для громадян України , тому й не має деструктивного впливу на українську ідентичність. Міжкультурна співпраця не становить загрози й для української мови.

На відміну від мов країн Західної Європи, які були найбільшими власниками африканських колоній, українська є невідомою і досить незвичною для африканського «вуха», а цей факт не дасть змоги представникам африканської громади здійснювати вплив на українців та диктувати свої умови. На додаток до усіх аргументів, африканська громада є недостатньо великою для того, щоб трансформувати українську прадавню культурну традицію.

Представники Африканської ради в Україні переконані, що відмінності мають об’єднувати і не бути перепоною на шляху демократичного розвитку країни.

Публікацію створено в рамках проекту «Рівні можливості для національних меншин та вразливих груп в реалізації культурних прав: багатство у різноманітті», що впроваджується Ресурсним центром ГУРТ за підтримки Європейського Союзу.