Євро 2012  уже стартувало, проте чимало проблем, пов'язаних з підготовкою чемпіонату, залишаються невирішеними. На реконструкцію Олімпійського стадіону у Києві було витрачено понад 5 млрд. грн., проте багато хто із робітників, задіяних у будівництві головної спортивної арени країни, так і залишився без чесно зароблених грошей. 7 червня 2012 року ошукані будівельники вийшли на акцію протесту.

Зі зрозумілих причин цей протест викликав чималу зацікавленість з боку ЗМІ – о 12:50 біля центрального входу біля станції метро «Хрещатик», де повинна була відбутися подія, зібралися десятки журналістів провідних медіа, самі ж протестувальники з’явилися дещо пізніше, зайнявши вихідну позицію.

Кілька чоловік, як пізніше виявилось, тимчасових будівельників Олімпійського, тримали банер «Хліба, а не видовищ. Ні рабській праці за фасадом Євро» із великим логотипом організації «Боротьба».

^{Акція протесту "Рабський труд на об'єктах ЄВРО"}

Лівіше кілька активістів рекламували незалежну профспілку будівельників «Серп і молот».

^{Акція протесту "Рабський труд на об'єктах ЄВРО"} 

Справа – іще два плакати з вимогами.

^{Акція протесту "Рабський труд на об'єктах ЄВРО"}

А один із учасників протесту тримав над головою ось такий плакат неоднозначного змісту.

^{Акція протесту "Рабський труд на об'єктах ЄВРО"} 

О 13:15 акція нарешті розпочалася. По черзі виступали представники коаліції «Соціальний рух», до якої входять ряд лівих та ліво-ліберальних незалежних профспілок і громадських організацій, а також колишні будівельники Олімпійського. Вони фактично повторювали інформацію, зазначену у прес-анонсі – робітники-мігрантиз інших регіонів країни жили в бараках без води і опалення, зазнавали погроз з боку охоронців, отримували мізерну зарплатню, а то й взагалі залишалися без грошей.

Далі для того, аби якось пожвавити хід протесту, учасники символічно прикували себе до входу у фан-зону.

^{Акція протесту "Рабський труд на об'єктах ЄВРО"}

І вирушили невеликим маршем до Кабінету міністрів передати свої вимоги урядовцям. В останніх є три тижні для того, щоб зреагувати на проблему, інакше організатори погрожують блокувати проведення фіналу Євро-2012, що відбудеться 1 липня.

Незважаючи на те, що вимоги протестувальників є зрозумілими і багато в чому справедливими, сама акція виявилася провальною. З огляду на те, який суспільний резонанс вона могла потенційно викликати, невелика кількість учасників (30-40 чоловік, з яких робітників було не більше десяти) справляє гнітюче враження.

Організатори пояснюють це тим, що більшість робітників роз’їхалися по домівкам, не маючи можливості дочекатися вирішення питання щодо виплати заборгованості по зарплаті.Виглядало на те, що протест був трохи запізнілим – адже про становище будівельників стадіону було відомо щонайменше з кінця квітня, коли на інтернет-порталі «Ліва» з’явилася стаття «Бараки Олімпійського».

Однак найбільшою проблемою є подолання наявної прірви між світоглядами організаторів та робітників. Перші мислять загальними категоріями, їхня участь зумовлена передусім на вирішення стратегічних питань, останні ж просто хочуть повернути чесно зароблені гроші. Дмитро, рядовий учасник протесту родом із Вінниці, працював на об’єкті всього два тижні, потім його просто «попросили» піти – зрозуміло, без жодної грошової компенсації за виконану роботу. Він майже не має жодного уявлення про організації, що допомагали йому та його друзям у проведенні акції, а на питання «Що потрібно робити, аби така ситуація не трапилася знову» відповідає, що потрібно бути уважнішим та менше довіряти людям, які пропонують легкий заробіток. Звісно, про захист своїх прав, про робітничу солідарність чи про потребу створення власних профспілок мова не йде. На жаль, мені чомусь здалося, що така ситуація є типовою.

Матеріал підготовлено в рамках проекту "Назустріч високим стандартам журналістики в громадському секторі України", який здійснюється Ресурсним центром ГУРТ в партнерстві з Центром волонтеріату "Добра Воля" за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.