Незважаючи на те, що на разі в Україні соціальне підприємництво не закрілене на законодавчому рівні, в країні починають створюватися такі підприємства, їхньою основною метою є вирішення екологічних та соціальних проблем. За допомогою них створюються робочі місця, проводяться навчальні тренінги, надаються різні соціальні послуги, а отриманий прибуток соціальні підприємці часто жертвують на діяльність громадських організацій. Також популяризуються в Україні й інші моделі - на базі громадських організацій створюються соціальні підприємства.

Один із прикладів –  громадська організація "Євпаторійській інформаційно-консультаційний центр". Його керівник Тамара Віхарєва розповіла про досвід свого Центру ГУРТу.

Пані Тамара має досвід підприємницької діяльності з 1994 року (туризм, оптова торгівля). За її ініціативи та при допомозі власного приватного підприємства в 1999 році було створено громадську організацію «Євпаторійський інформаційно-консультаційний центр», мета якої - сприяння створенню та впровадженню культурних, соціальних, правових та освітніх програм для громадськості, а також захист соціальних, економічних, юридичних, творчих та інших спільних інтересів своїх членів.

За 12 років діяльності організації неодноразово надавались консультаційні та юридичні послуги соціально незахищеним громадянам, створювались мотивації для підприємців брати участь у соціальних програмах, проведенно всеукраїнські семінари, створено підприємцями громадські організації, налагоджено партнерські відносини між громадськими організаціями та бізнес структурами.

Пані Тамаро, який зміст Ви вкладаєте в поняття «соціальне підприємництво»?
На мою думку, соціальне підприємництво може виконувати дві функції: мати позитивний соціальний вплив і бути фінансово незалежним та прибутковим. Таке підприємництво поєднує соціальну місію і комерційний підхід. Маючи на меті вирішення конкретної соціальної проблеми, підприємці залучають ресурси для досягнення своєї місії, при цьому отримуючи прибутки від такої діяльності.

У 2011 році Ваш Центр переміг у одному з конкурсів по сприянню соціальному підприємництву в Україні. В чому головна ідея запропонованого Вами проекту?
Це розвиток депресивного північно-західного регіону Криму. Було визначено ряд соціальних проблем – недостатній розвиток цієї території, безробіття (особливо - жіноче), зайнятість населення всього один-два місяця на рік (туризм), відсутність доступу до фінансових і інших ресурсів (в тому числі інформаційних), нераціональне використання природних ресурсів – моря, сонця, озер із лікувальними грязями, наявність Національного Космічного Центру України та бідність.

При наявності реального матеріального ресурсу: земельної ділянки і споруди (приватна форма власності), а також громадської організації «Євпаторійський інформаційно-консультаційний центр» виникла ідея створити бізнес структуру ООО «Перспективний центр», частину прибутку від якої направляти на подолання вищезазначених проблем.

Чим займається Перспективний центр?
Найперше - це продаж туристичних послуг, арт терапія, реалізація сувенірної продукції місцевих майстрів.

Соціальна спрямованість цього бізнесу полягає в тому, що частина коштів із прибутку направляється на розвиток громадської організації, а саме: на оплату проведення семінарів, тренінгів, конференцій, підвищення рівня самоосвіти населення, інформаційних компаній, а також на розвиток регіону з додатковим залученням інвестицій в його інфраструктуру, створення нових робочих місць для молоді.

А з якими труднощами доводиться зіштовхуватися?
Труднощі – нестача коштів для реалізації проекту. Маючи досвід роботи з банками з 2003 року, на жаль, не змогла для реалізації проекту скористатися пропозицією одного з банків - партнера проекту, тому що забагато умовностей для видачі кредиту вимагав.

Зараз для впровадження проекту ми використовуємо свої кошти і сподіваємося залучити кошти й з інших джерел.

Як вважаєте, які фактори сприяють розвитку соціального підпрємництва?
На мій погляд, для розвитку соціального підприємництва необхідна фінансова та консультативна допомога, потрібно бути патріотом своєї країни – без цього створити соціальне підприємництво дуже складно.

Я завжди беру за приклад успішний досвід  сільського банку Бангладеш, який у 1976 році видав кредити для 7,4 млн. позичальників на основі системи створення «солідарних груп» - невеликих неформальних об’єднань, які разом подають заяву на кредитування та спільно гарантують повернення коштів, підтримуючи один одного в економічній діяльності.

Що б Ви могли порадити тим, хто хоче займатися соціальним підприємництвом?
Насамперед - здобути необхідні знання та дати самому собі відповідь на запитання: "Чому я хочу займатися таким видом підприємництва?".

Над матеріалом працювала Тетяна Маринченко, учасниця проекту "Назустріч високим стандартам журналістики в громадському секторі України", який здійснюється Ресурсним центром ГУРТ в партнерстві з Центром волонтеріату "Добра Воля" за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.

Від редакції: про соціальне підприємництво в деталях читайте в спеціальних випусках:

Новий погляд на соціальне підприємництво. Випуск 1
Новий погляд на соціальне підприємництво. Випуск 2: Підприємець як агент змін
Новий погляд на соціальне підприємництво. Випуск 3: Сприяння

А також:
Соціальне підприємництво - бізнес із людським обличчям