Ми часто забуваємо про те, що на території нашої держави проживають не лише українці, а й багато інших національних спільнот (євреї, німці, білоруси, росіяни, вірмени, роми та інші), які мають власні потреби, цінності та традиції. Як показує щоденна практика, сьогодні існує проблема виключності національних меншин із процесу розвитку їхніх громад, але її, на жаль, майже не вирішують. Проте створення рівних можливостей для національних і культурних меншин, залучення громади до процесу прийняття рішень, пошук ресурсів, які були б спрямовані на задоволення потреб громади – важливі та необхідні умови для стійкого розвитку сучасного суспільства.

Питання ефективного використання внутрішнього потенціалу національних меншин для розвитку громади обговорили 10 лютого 2012 року під часу круглого столу в Київській обласній державній адміністрації. Захід став офіційним стартом проекту «Рівні можливості для національних меншин та вразливих груп в реалізації культурних прав: багатство у різноманітті», який реалізовуватиме Ресурсний центр ГУРТ протягом 2011-2014 років.

Що може реально допомогти в розкритті потенціалу національних меншин? Які шляхи оборати в напрямку до вирішенні цієї проблеми і віднайти комплексний підхід? Відповіді на ці питання разом шукали учасники круглого столу – місцеві лідери культурних та національних меншин, громадські активісти, керівники партнерських організацій з Вірменії, представники органів держаної влади та місцевого самоврядування Київської області.

Відповідь перша: Інші цінності – не вирок!

За словами Петра Захарченка, начальника управління з питань внутрішньої політики Київської обласної державної адміністрації, спілкування з представниками національних меншин – тонка справа, яка вимагає уважного ставлення до культури, потреб і світогляду інших.

^{Петро Захарченко}

Але разом із тим, як зазначила Людмила Бойко, директорка Бородянського центру «Довір’я», не треба боятися робити кроки назустріч один одному. Часто причиною відмови співпрацювати з національними меншинами є страх нерозуміння цінностей, орієнтирів іншого. «Але навчатися ніколи не пізно. – вважає селищний голова Бородянського району Віктор Трухан. – Виявляється те, що ми різні, в цьому наша сила та перевага, а не слабкість і недосконалість. Потрібно побачити цей потенціал і знати, як його ефективно використовувати».

^{Володимир Чоботарьов, Людмила Бойко, Віктор Трухан}

Відповідь друга: Переймаємо досвід інших

Співпраця з вірменськими колегами – ефективний спосіб зробити проект більш об’єктивним та результативним. На думку Давіда Чітяна, директора Вірменського фонду громадянського розвитку та партнерства, дуже важливо обмінюватися досвідом із країнами, в яких так само існує проблема адаптації та ефективного використання потенціалу національних меншин.

^{Давід Чітян та Маргаріт Піліпосян}

Адже і Україна, і Вірменія – спадкоємиці Радянського Союзу, і обидві країни мають схожі проблеми щодо залучення нацменшин до життя громади. Вірменія здебільшого мононаціональна країна: всього 3 % населення складають національні меншини. Разом із тим Вірменія має одну з найбільших діаспор у світі. «Участь у цьому проекті надасть змогу допомогти нашим співвітчизникам, що проживають в Україні, стати більш ефективними та адаптованими до українських реалій», - вважає Маргаріт Піліпосян, президент Вірменського центру НУО.

Відповідь третя: Орієнтуємось на реальні потреби громади

Віднайти відповіді на поставленні питання може лише громада, тим паче, що в самій громаді є на це ресурси та чималий потенціал. Ніхто не в силі запропонувати дієві практики покращення життя громади, не знаючи його зсередини. «Вивчення реальних потреб громади – це один з перших кроків, який має зробити місцева влада», – наголосила Галина Бабич, Директорка Іваківського центру «Довір’я». Оскільки зміни можливі за умови, якщо реформи та перетворення не будуть насаджуватися владою згори, а ініціатива йтиме «знизу», від громади.

^{Олександр Поліщук, Іванківський селищний голова та Галина Бабич}

Володимир Чоботарьов, громадський активіст, приватний підприємець із с. Дружня Бородянського району Київської області, розповів про проблеми ромів: «Як можна говорити про високі матерії, коли в селищі, де проживають роми, немає елементарних і, на перший погляд, банальних речей: клубу, щоб організовувати свята, лазні, дорослі не вміють читати і писати?».

Відповідь четверта: Прихований лідер – рушійна сила

Одне з важливих завдань на шляху до покращення соціально-економічного життя – пошук лідерів у громаді, які знають в чому полягає проблема і як її ефективно вирішити. За словами Людмили Бойко, директорки Бородянського центру «Довір’я», найчастіше трапляється так, що прихований лідер не є головою сільської ради. Це здебільшого успішний господар, який вдало розвиває своє господарство, і його діяльність – гарний приклад того, як можна вирішити проблеми, що в більшості громади викликають страх. На таких лідерів і потрібно орієнтуватися в прагненні допомогти громаді розкрити свій потенціал.

Відповідь п’ята: Одна мета для всіх – спільний добробут

Спільною метою для всіх перетворень та благих намірів, що спрямовані на покращення життя та задоволення реальних потреб громади, на думку всіх учасників круглого столу, – покращення умов соціально-економічного життя та спільний добробут усіх, незалежно від національності. Всі ми за іронією долі опинилися на спільній території, живемо пліч-о-пліч, маємо схожі людські цінності та орієнтири. То чому б нам не об’єднати наші зусилля? І не треба прагнути до добробуту у всьому всесвіті, достатньо зробити кращим хоча б життя в своїй громаді.

^{Сісей Мохамед Сідік, Президент Африканської ради в Україні}

Коментарі учасників (відео)

Матеріал підготувала Тетяна Гончарук, волонтерка Ресурсного центру ГУРТ

Довідково:

Круглий стіл відбувся в рамках проекту "Рівні можливості для національних меншин та вразливих груп в реалізації культурних прав: багатство у різноманітті", який здійснюється Ресурсним центром ГУРТ за фінансової підтримки Європейської Комісії. Метою проекту є розвиток культурного різноманіття та підтримка культур національних меншин через посилення спроможності органів місцевого самоврядування та державної влади, ОГС, керівників культурних установ у громадах України та Вірменії.