18 посібників, майже 2500 тренінгів для 50 тисяч працівників різних галузей, 3 освітні центри, 5 спеціалізованих кафедр в університетах, створення гендерної карти України - з такими результатами завершив роботу трирічний спільний Проект Програми розвитку ООН та Євросоюзу «Програма рівних можливостей та прав жінок в Україні» (надалі – Проект – Авт.).

У вересні 2008 він стартував з метою підтримати діяльність української влади та громадянського суспільства в утвердженні гендерної рівності. Простіше кажучи, пояснити українцям, чому для них актуальна ця тематика, і показати механізми вирішення гендерних проблем в Україні.

За даними на 2010 рік, Україна займає 63 місце в світі (із 134 країн, включених до рейтингу ) за рівнем дотримання показника оцінки гендерної рівності.
На конференції, що відбулася в Києві 16 грудня з нагоди завершення Проекту, доповідачі визнали, що за три роки неможливо повністю змінити ставлення суспільства до гендерної проблематики.

«Зміна ментальності – це завжди дуже складний процес», - зауважила координатор Проекту в Україні Лариса Кобелянська. Але, на її переконання, зробити таки вдалося багато.

«Суспільство готове, громадська думка сформована, люди чекають цих змін, але багато залежить від того, чи будуть відповідними органами прийняті вольові рішення», - додала вона.

Власне, більше уваги доповідачі звертали на необхідність «ментальної» зміни представників влади. Хосе Роман Леон Лора, Перший секретар, керівник відділу економічної співпраці, регіонального та соціального розвитку Представництва Європейського Союзу в Україні, згадав про чисельні напрацювання на законодавчому рівні, але додав, що цього замало, треба, щоб всі вони виконувалися.

«Діючі механізми не є досі досконалими, тому ми не бачимо суттєвих результатів нашої діяльності», - зауважила національний директор Проекту Галина Жуковська, Голова департаменту сімейної політики Міністерства соціальної політки України. Саме міністерство стало головним партнером Проекту.

Галина Жуковська перелічила кілька десятків посад і структур у державних органах влади, які відповідають за гендерну політику.

«Але якщо ми говоримо про дієвість, то, звичайно, нам є над чим працювати. Ми би хотіли внести зміни до законів і передбачити обов’язкову посаду радника з гендерних питань голів облдержадміністрацій і всіх керівників виконавчої і центральної влади», - зауважила Жуковська.

На сьогодні в тринадцяти голів ОДА вже є такі радники, але без законодавчого зобов’язання це не гарантує, що такі посади збережуться і надалі.

Міністерство соціальної політики після завершення Проекту фактично бере на себе функцію продовжувати реалізацію його напрацювань. Крім радників, департамент Жуковської хоче відкрити регіональні експертні ради, які займатимуться зверненнями громадян з приводу порушень гендерних прав.

Головне завдання влади сьогодні – до кінця першого кварталу 2012 року розробити і прийняти державну програму забезпечення гендерної рівності в Україні на 2013-2016 рр. А як пообіцяла заступник директора Представництва ПРООН в Україні Єлена Панова, саме для підтримки реалізації цієї програми ПРОООН планує започатковувати нові проекти.

Планується також і вдосконалювати законодавство про ґендерну рівність. Експерти Проекту розробили пропозиції, які стали основою законопроекту №8487 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів стосовно забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», який було зареєстровано у Верховній Раді України і наразі проходить обговорення у відповідному парламентському комітеті. Михайло Корюкалов, експерт з ґендерної політики Проекту, зазначив, що основні зміни стосуються того, як зробити ґендерне законодавство більш практичним.

Пропонується внести зміни в 11 законів – від законів про вибори до закону про рекламу. Серед найбільш важливих пропозицій – встановлення 30% квоти для депутатів всіх рівнів і для державних службовців 1-3 категорії.

Беруться за реалізацію набутків Проекту в регіонах. Як розповіла Наталя Батракова, радник голови Чернівецької ОДА з гендерних питань, завдяки створенню гендерної карти України і кожної області зокрема, тепер за іншим принципом формуватимуться соціальні видатки обласного бюджету.

«Наші бюджети розподіляються стихійно, ніхто не враховував різницю між статтями. Хто може сказати достеменно, скільки потрібно грошей на виховання дівчинки і на виховання хлопчика? А потреби у них різні. Або, наприклад, у нас в середньому виділяється 12 гривень на фінансування одного ліжко-місця в лікарнях, воно включає на себе медикаменти і харчування. Але чому не передбачені практичні потреби? Потрібно фінансувати потреби людини, а не ліжко-місце. Навіть від того, які ліки вживає чоловік і жінка, можна проаналізувати, як розподіляються ці кошти в бюджеті на медицину» - пояснює Наталя Батракова.

За її словами, українці нарешті почали розуміти, що в суспільні живуть не просто люди, а чоловіки і жінки, які мають свої потреби і відмінності.

Завдяки реалізації Проекту про ці відмінності заговорили навіть в дитячих садочках. Зокрема, розроблені навчально-методологічні посібники, за якими педагоги виховують у дітях відчуття особистості.

«Дитина наслідує свою сім’ю, а наша сім’я, як правило, носить ще ті стереотипні застарілі соціальні ролі. Наприклад, що жінка-берегиня. Ми погоджуємося, але чоловік так само є оберегом» - розповідає Оксана Кікінежді, доцент кафедри педагогіки і гендерної рівності Тернопільського національного педагогічного університету.

Вона пояснює, що дитина повинна змалку бачити розмаїття своїх майбутніх соціальних ролей, незалежно від статті. Дослідники навіть провели в Тернополі експеримент: коли забрали у дівчаток ляльки, то ті, не цураючись, взялися за машинки та конструктори.

«Тобто коли у нас жінка є прем’єр-міністром, бізнес-леді, водієм, а деякі чоловіки доглядають за дітьми вдома, то ми повинні зробити так, що в дитини, незалежно від статті, було розмаїття життєвих навичок», - каже Оксана Кікінежді.

«Тобто суть гендерного виховання дошкільнят - донести, що ти особистість, ти сам маєш право вибирати, що ти хочеш, згідно з твоїми уподобаннями. Це кредо гендерної педагогіки. Ще в 50-роках Василь Сухомлинський писав, що виховання справжніх чоловіків і справжніх жінок починається з громадянських якостей особистості. Тобто ми виховуємо громадянина», - додає доцент кафедри педагогіки і гендерної рівності в Тернопільському університеті.

Власне саме ця кафедра, як і ще чотири аналогічних кафедр в Україні, заснованих за сприяння Проекту ПРООН і ЄС, займається розробкою навчальної методології та написанням посібників з гендерної проблематики.

Ці кафедри працюють як науково-дослідницькі лабораторії, які відвідують студенти з інших факультетів, що дослідують гендерну тематику.

А от вихованням дорослих планують зайнятися в українському парламенті. Тут 6 грудня створили міжфракційне об’єднання «Рівні можливості». Як розповіла учасниця конференції з нагоди завершення Проекту, народний депутат Юлія Ковалевська, найближчими планами об’єднання є законодавчо посилити відповідальність за насильство в сім’ї.

Так, сьогодні покаранням є попередження або штраф. Адміністративний арешт запроваджується лише після багаторазових звернень постраждалого від насильства. Натомість, депутати пропонують: після першого звернення обійтися попередженням, але вже після другого – арештом. Спочатку на 5 діб, а якщо протягом року знову надійде скарга на кривдника - на 15 діб.

А от штраф депутати хочуть відмінити. «Арешт буде безпосередньо впливати на правопорушника, бо санкції стосуватимуться саме його. А штраф погіршує фінансове становище всієї сім’ї і ми обділяємо ту нещасну жінку і тих дітей», - пояснила ГУРТу Юлія Ковалевська.

Вона переконана , що законопроект підтримає більшість парламенту, бо тут немає жодної політики. Як доказ єдності депутатів довкола гендерних проблем Ковалевська наводить приклад їхнього міжфракційного об’єднання - до нього увійшло 15 депутатів, з них троє - чоловіки.

«Чоловіків ми не просили, вони самі приєдналися, бо добре розуміють, що шлях до Європи лежить через втілення демократичних засад в Україні, у розвитку свобод і прав людини. А одним з таких беззаперечних прав є право бути рівним, це рівність можливостей між чоловіками і жінками», - резюмувала нардеп.

Попередження та реагування на насильство в сім’ї – було одним із головних завдань Проекту. Ця тема зрозуміла і близька усім без зайвий пояснень. Адже, за статистикою, 44% українців коли-небудь потерпали від насильства у сім’ї.
Тобто фізична розправа стала фактично нормою для українських родин. З цієї ж причини, правоохоронні органи не вважають такі справи пріоритетними. Відтак, маємо замкнуте коло: сприймаючи побиття як «норму», не так часто постраждалі звертаються до правоохоронних органів, а навіть, якщо просять допомоги, не отримують необхідного розуміння і передбаченого законом захисту. Тому надалі невбачають за необхідне скаржитись на кривдників.

Саме з цієї причини, в рамках реалізації Проекту, особлива увага зверталась на пропагандистську роботу із правоохоронцями та суддями. У тренінгах взяли участь понад дев’ять тисяч міліціонерів. Що важливо, більшість з них - дільничні інспектори. Тобто ті, що мають прямий контакт із постраждалими.

Для правоохоронців співробітники Проекту також презентували фільм на тему домашнього насильства, який надалі може використовуватися як самостійний відео-тренінг.

Для суддів, у свою чергу, були розроблені практичні посібники та освітній курс «Розгляд судами справ, пов’язаних із насильством у сім’ї». В Україні – це перший посібник такого типу: аналізує не лише українську практику, але і стандарти запобігання насильству в сім’ї у розвинених країнах, наприклад, прецеденти, що були розглянуті у Європейському суді.

І посібник, і освітній курс уже затверджені та рекомендовані для застосування вченою радою Національної школи суддів. Це ще одне підтвердження перспективності результатів Проекту.

Чималу роль відіграли експерти Проекту у розробці майбутніх законів України, що стосуються запобіганню насильству в сім’ї.

Так, експерт з питань запобігання насильству в сім’ї Світлана Павлиш зазначила, що українське законодавство щодо насильства в сім’ї було (і, на жаль, залишається) сповнене лазівками та колізійними нормами, що послаблює національний механізм попередження та протидії домашньому насильству.

Приклади таких суперечностей включають відсутність уніфікованої термінології (наприклад, різне формулювання терміну «насильство»), присутність норм і положень, що вступають у протиріччя між собою, та наявність перехресних посилань між документами, при яких один нормативний акт містить посилання на неіснуючий пункт або абзац іншого документу.

Світлана Павлиш повідомила, що для усунення цих недоліків з 2009 року експерти Проекту працювали у тісній взаємодії з Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту та Міністерством внутрішніх справ України над розробкою нового Закону України «Про попередження домашнього насильства» та внесенням відповідних змін до інших відповідних законів і нормативних положень.

Перше представлення проекту нового закону, разом із поправками до Кримінального, Цивільного та Адміністративного Кодексів України, відбулося 2 червня 2011 року в Комітеті Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнародних відносин. Станом на осінь 2011 року проект знаходився на розгляді у Кабінеті Міністрів України.

Проект закону та запропоновані зміни до відповідних Кодексів ґрунтуються на стандартах ООН та Європи і є орієнтованими на жертву. Експерт впевнена, що запропоновані зміни гармонізують положення українського законодавства з базовими принципами Конвенції Ради Європи 2011 року про попередження та боротьбу з насильством проти жінок та домашнім насильством.

Відео з конференції

Довідка

За час реалізації проекту:

• проведено 23 дослідження та видано 18 посібників, шкільних підручників та навчальних програм .
• 891 тренінг для 17 921 державних службовців, 1142 тренінг для 23 325 освітян та
• 449 тренінг для 9024 районних дільничних інспекторів
• 290 суддів пройшли навчання щодо основних принципів розгляду судових справ, пов'язаних з насильством у сім'ї
• 3 ґендерні освітні центри та 5 кафедр ґендерних досліджень створені в університетах України
• 3 навчальні курси для державних службовців розроблені і включені до програми Національної академії державного управління при Президентові України
  

Конкретні завдання Програми:

1. Підтримувати український уряд на національному, обласному та місцевому рівнях у реалізації та дотриманні законів та інших нормативних документів щодо гендерної рівності з метою зміцнення Національного механізму забезпечення гендерної рівності.
2. Заохочувати розвиток культури та освіти без гендерних упереджень, а також інтегрувати гендерні знання та гендерну чутливість у системі освіти
3. Створювати атмосферу та середовище, які сприятимуть зниженню рівня насильства по відношенню до жінок і дітей.

Авторка: Мар’яна П’єцуx