В липні Ресурсний центр ГУРТ розпочав впровадження проекту "Назустріч високим стандартам журналістики в громадському секторі України", в рамках якого ми плануємо підготувати команду громадських журналістів за технологією навчальних гуртків - соціальною технологією неформального навчання зі Швеції.

Раніше ГУРТ публікував інтерв’ю з експертом з розвитку технології навчальних гуртків Бенгтом Олофом Йохансоном, де він розповів, що таке технологія навчальних гуртків та яку роль ця соціальна технологія грає в суспільному житті країни.

Навчальні гуртки як спосіб неформальної освіти стали поширеними в Швеції протягом ХХ століття. Однією з провідних організацій, яка займається просуванням цієї технології є Studieförbundet Vuxenskolan (SV).

Навчальні гуртки є протилежні за своєю суттю традиційній освіті, яка заснована на ієрархічній моделі, коли викладач поширює знання згори вниз; навчання в гуртках включає в себе взаємодію, коли кожен член робить свій внесок.

Цього разу під час інтерв`ю ми заглибились в деталі та особливості методології навчання в гуртках.

Я пам’ятаю, що сам брав участь в навчальному гуртку ще, коли був молодим. Я був редактором спеціального журналу, який випускала SV. Це були одні з перших моїх навчальних гуртків. Тоді SV організовувало декілька навчальних гуртків для журналістів. Це не була власна ініціатива організації, а скоріше кооперація. Ми проводили це навчання разом з приватною школою для журналістів Poppius journalistskola.

В Швеції прізвище Поппіус досить відоме, Сет Поппіус - легенда шведської журналістики. В 1947 році Поппіус заснував журналістську школу, і вона досі має добру репутацію.

Студенти школи відвідували навчальні гуртки протягом 3-х місяців. Треба зазначити, це доволі довгий «життєвий цикл» начального гуртка. Ми збирались двічі на тиждень, і кожне заняття тривало близько 3-х годин.

Ми обговорювали абсолютно різні теми, які стосуються журналістики. Але це не був просто дискусійний клуб, кожен приносив сюди свій досвід і знання, якими міг поділитись з іншими. Журналістська етика, про що можна писати, а про що – ні, як треба висвітлювати події, як структурувати статтю, як розвивати сюжет, як розкривати тему – все це було предметом вивчення в нашому гуртку.

Тоді я дізнався, як треба писати статтю. Пам’ятаєте, в школі нам всім задавали писати есе. І есе завжди мало свою схему, свій зразок для написання. В есе ти спочатку пишеш вступ, потім обґрунтовуєш свою думку і, врешті-решт, приходиш до результату, до висновку. Так от, писати есе і статті – абсолютно різні речі. В статті ти маєш описати, як все відбувалось до цього, а потім – як ти його отримав.

Це було не тільки цікавим досвідом для нас, це допомогло підвищити якість статей і якість журналістики, відповідно. Окрім того, ми завжди повторювали університету, що тут в гуртку, ми не просто отримаємо знання і читаємо навчальний матеріал, ми знаємо потреби студентів, що вони хочуть дізнатись, і відповідним чином готуємо план занять.

Ми постійно запитували учасників гуртка «Чого Ви тут?», «Що нового хочете дізнатись?», «Чи хочете писати статті на цю тему чи про щось інше?». Це мотивує. Скажу більше, це дає учасникам можливість вибору і розвитку в заздалегідь визначеному напрямку.

Ми всі самостійно обирали теми своїх статей. Після цього ми писали статті, вичитували їх, а потім подавали свої роботи редакції місцевої газети. І їх друкували. Я, пам’ятаю, писав про реформування поліції в місті. Тоді запроваджувалась система патрулів таким чином, що за кожними кварталом мав бути закріплений поліцейський. Він завжди мав бути поблизу, якщо щось трапиться. Тобто, я хочу сказати, що ми не вивчали тільки теорію, ми навчались на практиці.

Під час навчання в гуртку у фасилітатора процеса функції досить схожі з функціями тренера. Він має брати до уваги потреби і побажання всіх учасників групи, враховувати їхні сильні сторони. Він ніколи не має говорити, я навчу вас цьому, він має вивчати самих учасників, щоб бути готовим їм порадити щось. Учасники гуртка навіть самі можуть сказати йому, на чому сфокусуватись, а якій темі, навпаки, приділити менше уваги.

На етапі завершення навчання варто дізнатись в учасників, що вони відчувають в кінці, підсумувати, що нового вони дізналися і чи це те, заради чого вони взяли участь в навчанні. Врешті-решт, в цьому вся суть: вони долучились до гуртка, визначили об’єкт вивчення та за рахунок обміну знаннями та досвідом отримали нову навичку.

Якщо Ви хочете долучитись до навчального гуртка суспільних журналістів, звертайтесь до координатора проекту Пилипа Литвинова за адресою [email protected]

Проект "Назустріч високим стандартам журналістики в громадському секторі України" здійснюється за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні