bg-img bg-img bg-img
Увiйти в ГУРТ
Забули пароль?

Ще не з нами? Зареєструйтесь зараз

Українська дипломатія - гарна міна при поганій грі!
17.12.2008

Рік, що минає, не виявився плідним для Міністерства закордонних справ України. Проте в нинішніх умовах переформатування геополітичної карти світу українська дипломатія просто зобов’язана демонструвати високопрофесійність, заради майбутнього України та українців.

Окрім здобутку цьогорічного набуття Україною членства у СОТ, діяльність вітчизняного зовнішньополітичного відомства на Михайлівській площі викликає подив, а то і занепокоєння. А якщо взяти до уваги, що робота по СОТ велася вже декілька років та що окрім МЗС основну роль у ній грали парламентські комітети, урядові організації та науково-дослідні центри, то цьогорічна ситуація з українською дипломатією видається ще трагічнішою.

Чергові обіцянки ЄС про перспективи набуття Україною повноправного членства у по-дипломатичному розмито сформульованому договорі про асоціацію, традиційно вилились у так звану політику добросусідства та партнерства, жодним чином не обмовившись щодо перспектив членства у ЄС. Грудневе засідання НАТО також мало результатом прийняття цілком прогнозованого у нинішніх умовах рішення щодо відстрочки набуття Україною членства у Північноатлантичному альянсі. При цьому слід зазначити, що Україна єдина держава не член НАТО, яка бере участь у всіх миротворчих операціях цієї структури: у Косово, Афганістані, у Середземному морі, та нині визначається формат участі у антипіратівській операції у Аденській затоці. Проте, вочевидь, це не основний фактор для НАТО.

Не можна минути увагою ціленаправлений вплив Росії на європейські та євроатлантичні вектори України. І цей вплив має свою реалізацію не стільки в Україні, скільки безпосередньо у європейських інституціях. Після трагічних подіях у Грузії перед Росією замайоріла примара чергової залізної завіси, проте грамотна зовнішньополітична стратегія Кремля доволі швидко цю примару розвіяла. Більш того, слід визнати, що нині з боку як ЄС, так і НАТО спостерігається тенденція до налагодження все більш активного діалогу з Росією, і здається, серпневі події після адекватної паузи у Європі стали навіть каталізатором такого діалогу.

Відносини ж вітчизняного МЗС з дипломатами білокам’янної у 2008 році взагалі потребують що називається «дипломатії». Після війни у Грузії мало хто сподівався на те, що Україна одобрить дії північного сусіда. Цього навіть не зробили лояльні до Росії Білорусія та Казахстан – національний інтерес вище за все. Україна ж завдяки діям Гаранта опосередковано стала учасником конфлікту. Тут не був національний інтерес, тут було дещо особисте, з розряду «кумівства» Гаранта з Саакашвілі. Зараз більшість населення Росії вважає нашу державу ворогом №3, після Грузії та США. Свою роль зіграла і пропагандиська робота російських ЗМІ, частенько не нехтувавших фальшуванням чи упередженим оперуванням фактами. Потуги МЗС України щодо спростування такого неподобства викликають лише на думку прислів’я «після бою кулаками не машуть», та факт медіа-програшу на лице. Визнання голодомору геноцидом українського народу, заборона ретрансляції російських каналів, Чорноморський флот та інші гострі у взаємних відносинах України з Росією питання привели сторони у глухий кут.

Україна втратила і останні важелі впливу у пострадянському середовищі нинішньою ситуацією у СНД. Грузія де-юре вийде із складу співдружності з 2009 року.

Статус засновниці Україною ГУАМ та військові дії на території члена об’єднання – Грузії, мали під собою реальний шанс для нас посадити сторін конфлікту за стіл переговорів у Києві, набравши Україною дипломатичний «бонус», проте, як зазначалось, мали місце інші інтереси. Також втрачено можливість потенційного лідерства у питанні розв’язання Придністровського конфлікту. Нині ГУАМ пребуває у стані глибокої стагнації.

Ситуація навколо питання приналежності острова Зміїний має на сьогодні всі перспективи для поступок Україною Румунії. І хоча у діях наших дипломатів з цього питання вбачається адекватний професіоналізм, українська сторона не використовує повного набору можливих доводів, зокрема щодо зловживання використанням Румунією свого статусу члена ЄС та НАТО при розгляді питання щодо приналежності згаданого острова.

У планах МЗС України на 2008 рік взагалі не згадувалось про дипломатичні задачі у Латинській Америці, Африці, Південно-Східній Азії. Проте саме зараз в умовах кризи потрібні ринки збуту української продукції, що вимагає звісно наявність сильних позицій у конкретних регіонах. МЗС України весь час існування нашої незалежності був і залишається під контролем Президента. Вбачається, що 2008 рік пройшов під повним директивним керівництвом Ющенка. Малий інтерес до дипломатії з боку ПР та БЮТ викликано тим, що останні дивляться на міжнародні відносини як на другорядні можливості для їхнього здобуття влади у середині країни.

Таким чином, відверто будучи за бортом геополітичних процесів, Україна ризикує стати не суб’єктом, а об’єктом міжнародних відносин. Подив та невільні посмішки західних політиків щодо молодої української демократії перетворюються на просте роздратування та повну втрату інтересу до України.

 

 

Контакти

  • Денис Свириденко
  • ВГО”Європейська молодь України”
  • [email protected]

Коментарі

  •   Пiдписатися на новi



Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.