bg-img bg-img bg-img
Увiйти в ГУРТ
Забули пароль?

Ще не з нами? Зареєструйтесь зараз

Новий звіт ПРООН закликає активізувати соціальну інтеграцію людей, що живуть з ВІЛ
16.12.2008

Звіт базується на даних новаторського дослідження, проведеного ПРООН в шести країнах регіону спільно з вченими з Оксфордського університету, місцевими соціологічними інститутами та об'єднаннями ЛЖВ. Основна тема дослідження - це проблеми соціальної ізоляції, що існують в сфері охорони здоров'я, освіти та зайнятості, з точки зору людей, що живуть з ВІЛ.

Східна Європа та СНД - один з декількох регіонів світу, де поширеність ВІЛ продовжує зростати: якщо в 2001 році чисельність людей, що живуть з ВІЛ в країнах регіону, складала приблизно 630 000, то в 2007 році їх нараховувалося уже 1,5 мільйони (тобто приріст склав 140%). Майже 90% нових випадків ВІЛ-інфекції в регіоні приходиться на долю Російської Федерації та України. Кількість нових випадків ВІЛ також швидко зростає в Центральній Азії та на Кавказі, причому особливо високі темпи росту захворюваності відзначаються в Узбекистані.

У той самий час, характер епідемії постійно змінюється. Розширення доступу до антиретровірусної терапії дозволяє все більшій кількості людей жити з ВІЛ як з хронічною контрольованою захворюваністю. І, разом з чоловіками, серед ВІЛ-інфікованих все частіше зустрічаються жінки та діти.

Сьогодні люди, що живуть з ВІЛ (ЛЖВ), представляють повний спектр соціально-демографічного різномаїття регіону - серед них є викладачі та студенти, адвокати та їх клієнти, батьки і діти, пацієнти та медичні робітники, люди похилого віку та молодь, і навіть новонароджені, співробітники самих різноманітних організацій та установ, безробітні та роботодавці. Ці обставини ускладнюють дискусії стосовно шляхів протидії ВІЛ-інфекції, оскільки епідемія різносторонньо впливає на суспільство. По мірі того, як зростає кількість людей, що живуть з ВІЛ, все більш масового характеру набуває стигма, дискримінація та порушення прав ЛЖВ, що підриває успіхи, досягнуті великою працею в багатьох країнах регіону, і ставить під загрозу досягнення Цілей розвитку тисячоліття.

В звіті також враховані думки представників різноманітних організацій в трьох ключових секторах, котрі, за відсутності відповідних підходів, слугують головним джерелом проблем, що виникають у ЛЖВ в щоденному житті, і в багатьох випадках визначають ступінь їх соціальної вразливості - це охорона здоров'я (лікарі, медсестри та інший медперсонал), освіта (керівники освітніх закладів та викладачі) та робота (роботодавці та колеги). Сукупні дані з цих джерел дозволяють скласти всебічне уявлення про проблеми, пов'язані з ВІЛ, що існують в регіоні, а також намітити міри з їх визначення.

Серед ключових факторів, якими пояснюється непідготовленість роботодавців, співробітників освітніх закладів та медиків (за виключенням персоналу спеціалізованих центрів СНІД) до роботи з ЛЖВ, варто відзначити дефіцит елементарної підготовки в сфері епідеміології та профілактики ВІЛ-інфекції, відверту упередженість по відношенню до пацієнтів зі СНІДом, а також відсутність чітких посадових інструкцій.

В звіті відзначається ще один тривожний факт, установлений в ході дослідження: багато людей, що живуть з ВІЛ, бояться соціальної стигми більше, ніж наслідків ВІЛ-інфекції для здоров'я. Страх стигми та дискримінації слугує основною причиною того, що люди, які живуть з ВІЛ або підлягають ризику інфекції, не зважуються звернутися за послугами з профілактики, підтримки та лікування, навіть в тих випадках, коли вони надаються безкоштовно, а це в свою чергу, знижує ефективність національної відповіді епідемії.

В кінці автори звіту роблять висновок, що обмеження прав ЛЖВ може додатково сприяти розповсюдженню епідемії та погіршити наслідки ВІЛ-інфекції. Таким чином, повага індивідуальних прав людини та покращення стану традиційно маргиналізованих груп населення буде сприяти зниженню рівня передачі ВІЛ, скороченню диспропорцій в стані здоров'я різних груп населення, створенню більш сприятливих соціально-економічних умов та розвитку людського потенціалу.

Звіт закликає зробити конкретні зусилля, направлені на те, щоб охорона здоров'я, соцзабезпечення та інші служби могли враховувати потреби зростаючої кількості ЛЖВ, а також груп населення підвищеного ризику, в тому числі споживачів ін'єкційних наркотиків, робітників секс індустрії, чоловіків, що вступають в статеві контакти з чоловіками, мігрантів та їх партнерів.

Ознайомитись із звітом «Життя з ВІЛ у Східній Європі та СНД: Наслідки соціальної ізоляції» можна тут: http://europeandcis.undp.org/rhdr.aids2008/

Джерело: http://www.undp.org.ua

Контакти

Коментарі

  •   Пiдписатися на новi



Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.