В умовах війни великого значення для української спільноти набуває формування національної ідентичності через збереження автентичності своїх традицій, через вивчення своєї культури. Український народ віками транслює своє унікальне бачення світу, в тому числі через декоративний розпис. Такої думки дотримується директорка Павлоградського історико-краєзнавчого музею Шаня Анастасія, яка разом з ГО «Молодіжний центр спілкування «Позитивний Павлоград» мають на меті популяризувати Миколаївський розпис – унікальну культурну візитівку Дніпропетровщини.

Скрині з Миколаївським розписом кінця 19 – початку 20 століття  збереглись по селам Дніпропетровської області, а особливо в Новомосковському, Павлоградському, Магдалинівському та Царичанському районах. Не так давно ці скрині мали узагальнюючу назву «Катеринославських», або просто «скринь з Дніпропетровщини».

“Серед науковців та краєзнавців точиться дискусія з приводу назви та географії виникнення даного декоративного розпису. Одні історики стверджують, що він зародився в селі Миколаївка Новомосковського повіту і  перші згадки про розпис, характерний для цієї місцевості, з’явилися приблизно триста років тому. Інші дослідники вважають, що він зародився в селі Ігрені (нині частина м. Дніпра)”, – розповідає Анастасія.

На користь цієї гіпотези, краєзнавець Ігор Лисенко пише наступне: «В селі Ігрень в ті часи була побудована велика лісова пристань. Щоб ви могли уявити, дефіцит деревини в нашому краї був такий, що за дошками в Новомосковськ та Ігрень їздили навіть за 200-250 верст. Цілком логічно, що після відкриття лісової пристані, в Ігрень з усієї округи потяглись столярі, плотники та бондарі. Розвиток виробництва предметів з дерева був шалений. В 1888 році в звіті Новомосковської земської управи вперше згадується і промисел з виготовлення скринь, який годував багато сімей.

Близькість до великих ринків збуту в Новомосковську, Катеринославі та Павлограді поставило виробництво скинь в Ігрені на промислові рейки. За досить короткий час ці скрині, а особливо розмальовані «квітчасті», стали справжньою візитною карткою Катеринославщини. Навіть відомо, що історичні та етнографічні музеї Катеринослава, Києва та Санкт-Петербурга замовляли в свої експозиції скрині Ігренських майстрів.

Цілком ймовірно, що Ігренська школа майстрів художнього розпису стала розповсюджуватись і по іншим селам нашого краю. Звісно не в таких масштабах, але в деяких селах місцеві майстри на замовлення почали виготовляти розмальовані скрині в стилі Ігренського розпису.

Але оригінальним був усе-таки розпис майстрів з Ігрені, тому саме вони представляли Катеринославську губернію на етнографічних виставках та отримували за це нагороди».

“Варто зазначити, що в радянський період цей розпис відносили до школи Петриківського розпису, майстри якого також з кінця 19 століття займались розмальовкою скринь. Але ретельним дослідженням походженням розпису Катеринославських скринь майже не займались, хоча історичних матеріалів достатньо. Цікавим моментом є й те, що коли ви почнете шукати у google «ігренський розпис» - ви нічого не знайдете, проте якщо напишете «миколаївський», то пошук вам видасть більше  десятка публікацій”, – додає директорка музею.

Але не дивлячись на дискус серед краєзнавців та дослідників, унікальність Миколаївського  розпису беззаперечна: темно-зелене тло, сім основних кольорів, зображення квітів проти годинникової стрілки. У цій техніці розмальовували в основному дерев’яні вироби – скрині, а ще – мисники, лави, колиски, тарелі. Як зазначає дослідниця Юр Марина, стильові особливості та символіка Миколаївського/Ігренського розпису на скринях – «вазон» (дерево життя), гілка, квітка, віночок – це традиційні мотиви та елементи. «Вазон» – це розлоге розкішне дерево, кожну гілку якого вінчає пишна квітка з листками, пуп’янками, що «виростає» ніби з посудини. Його розташовували переважно у центрі композиційного поля, інші мотиви слугували доповненням, що у свою чергу впливає на загальну композицію розпису. Найбільш варіантним елементом орнаменту у розписах є квіти. Розмаїття їх конфігурації квітів основане на двох типах: наближених до натурних форм - мальв, руж, півоній, тюльпанів, ромашок, лілій, та абстрагованих – «яблук», «цибульок», «огірочків» (подібних мотивам східних тканин) тощо. Квіти малювали у фас (погляд зверху) і профіль (у розрізі).

 Ще однією важливою складовою орнаментики скринь були грона винограду, які застосовували у оздобленні профільованої лиштви, де він був центральним мотивом, а в оздобленні чола, причілків та віка - доповнюючим у композиції. Кольорова гама розписів у першій третині ХХ ст. має менш розмаїту палітру, основними стають зелений, червоний, синій, чорний, білий, які доповнюють у деталях жовтий, рожевий, світло зелений, бордовий, оранжевий. На основі регіональних традицій, місцевих уподобань та на дотриманні чіткої послідовності технічних прийомів у виконанні елементів орнаменту створювалося гармонійне поєднання холодних і теплих відтінків кольору, контрастних співвідношень насичених кольорів, зокрема, червоного та зеленого.         

 У 2021 році Миколаївський розпис увійшов у десятку кращих елементів культурологічного проєкту «Нематеріальна культурна спадщина Дніпропетровської області». А за рішенням сесії Новомосковської міської ради № 235 від 21.12.16 року Миколаївський розпис було визначено елементом нематеріальної культурної спадщини міста Новомосковська. Незабаром у місті Павлограді ГО «Молодіжний центр спілкування «Позитивний Павлоград» разом з Павлоградським історико-краєзнавчим музеєм проводитимуть майстер-класи задля відтворення та популяризації Миколаївського розпису:

“У Павлоградському музеї збереглись скрині з Миколаївським розписом кінця ХІХ - поч. ХХ ст. Тому ставимо собі за мету популяризувати цей розпис, орієнтуючись на зразки збережені музеями та місцевими жителями, сприяти системному залученню мешканців громади до справи збереження культурних надбань нашого краю та посилити вплив культурної спадщини на рівень самоідентифікації громади.

Плануємо проводити сімейні заходи для мешканців та гостей міста: майстер-класи з  розпису на папері, еко-торбинках, склі- проводитимуть викладачі «Павлоградської школи мистецтв», інтерактивні квести у музеї, пересувні фото –виставки, де  будуть зображенні весільні скрині, акцентуючи увагу на унікальності орнаментальних композицій скринь та символіку розпису. Виставки будуть супроводжуватись  екскурсіями та фото зоною. Оскільки  найбільш поширеним та ефективним каналом розповсюдження інформації для сучасної молоді є інтернет та соцмережі – ми продовжимо випускати  відеоролики в соціальних мережах про  розпис, популяризуючи його”.