26 січня, у межах онлайн обговорення “Зелена партисипація у Львові. Досвід (пере)завантаження” експерти ГО “Плато” представили case study про актуальний стан використання у Львові інструментів громадської участі. Згідно з дослідженням, за обставин воєнного часу щонайменше третина запроваджених міською радою інструментів залучення перестала бути актуальною, а частка тих, хто їх використовує впала до 60%. Натомість досвід проведення заходів у просторі міського садівництва та городництва “Розсадник” підтверджує потенціал локальних спільнот у використанні механізмів участі та в урізноманітненні функцій зелених громадських просторів. Презентація стала приводом для проведення проблемоорієнтованої дискусії за участі представників експертного середовища, місцевого самоврядування та небайдужих мешканців. Про основні її підсумки – у матеріалі.

На думку організаторів події – громадської організації “Плато” – попри підйом волонтерської активності та значні успіхи українського громадянського суспільства у розвитку культури благодійності, вплив повномасштабного російського вторгнення у сфері демократії участі є радше негативним. Деякі  механізми учасницької демократії діють у громаді суто формально, на противагу їм неформальні практики можуть бути краще реалізовані на місцях і більше відгукуватися мешканцям.

У Львівській міські раді це пов’язують з актуальною спроможністю громади адмініструвати та фінансувати заходи, спрямовані на залучення. Начальник відділу розвитку мікрогромад та громадських ініціатив департаменту міської агломерації Львівської міської ради Орест Файфурка пояснив: “Фінансове забезпечення громадських ініціатив зі сторони міської ради, на жаль, в умовах війни, поставлено на паузу. Разом з тим, ми шукаємо формати, щоб дійсно напрацювати, можливо, якісь інноваційні речі, або адаптувати існуючі інструменти, щоб ми могли спільно з мешканцями впливати і на розвиток громади загалом, і так само допомагати нашим військовим”.

В якості прикладу нового інструменту посадовець наводить “волонтерський бюджет”, ідея якого передбачає співфінансування проєктів за рахунок коштів бюджету громади та коштів, зібраних за рахунок волонтерських ініціатив. Подібну логіку співфінансування у громаді планують застосувати і до майбутніх конкурсів соціокультурних проєктів.

“Мені здається, що це одна з перемог реформи децентралізації, що тепер кожна громада може вирішувати фактично, які інструменти, їй пасують більше, які менше, через які інструменти громадської участі легше, або краще взаємодіяти з мешканцями територіальної громади. Бо в принципі це залежить і від ініціативності органу місцевого самоврядування, але з іншого боку, від зручності користування тим чи іншим інструментом для самого мешканця” – прокоментувала підхід експертка з місцевої демократії та голова львівського осередку ВГО “Громадянська мережа “ОПОРА” Ірина Швець.

Водночас представники громадських об’єднань наголосили на тому, що криза у роботі з інструментами участі у Львові розпочалася ще до початку повномасштабного вторгнення і має іншу природу, аніж брак фінансування. Серед основних проблем, які були озвучені – курс на кількісні, а не якісні індикатори залучення, відсутність інформаційного та консультаційного супроводу процесів. 

До прикладу, еколог та виконавчий директор ГО “Плато” відзначив основною проблемою комунікацію: “Упродовж років існування організації і простору “Розсадник” ми всім пропагуємо використовувати інструменти участі, а також самі випробовували їх. На жаль, зі сторони тих, хто займається модерацією цих інструментів, часто комунікація є відсутньою і було б добре, щоб це можна було контролювати на різних щаблях”. Зокрема, було наведено приклад проігнорованої петиції “Львову потрібен план дій для протидії негоди”, низки формальних робочих груп, до складу яких експертів з числа громадських об’єднань можуть включати та виключати без інформування, способу реагування окремих структурних підрозділів ради на звернення та запити громадян.

Подібна проблема, за словами координаторки проєктів ГО “Екоклуб” Ольги Лящук притаманна і для Рівенської громади: “Ми нещодавно мали дуже сумний досвід з петиціями. Зокрема, із петицією, в якій ми зверталися з проханням розглянути ще раз можливість взяття містом кредиту на придбання дизельних маршруток. Ця петиція набрала необхідну кількість голосів за добу. Але в результаті ми просто отримали лист, в якому не було фактично відповіді. Фактично ця петиція була проігнорована. І ми поки що не маємо уявлення, як можна змінити це ставлення”.

Христина Бойко, директорка Фундації ЗМІН, відзначила, що на другий рік повномасштабної війни, з увагою на попередню ковідну кризу,  рішення, які були колись придумані, мають іншу конотацію, зараз не працюють. “Зараз період, де ми у процесі винаходження нового, але не до кінця можемо ризикувати, мати право на помилку. Це дуже непевний стан, і ми це відчуваємо, як організація, яка взяла на себе відповідальність бути плечем підтримки. Мені видається, що треба шукати форми перетину, які будуть змістовні, неформалізовані, не такі, які просто мають статися і прозвітуватися”. 

Учасники зійшлися на тому, що інституції громадянського суспільства повинні проявляти ініціативу та бути відповідальними за розбудову партисипативного діалогу, підтримувати місцеві ради у цьому процесі, створюючи додану вартість для громади. У цьому простір “Розсадник” демонструє приклад для наслідування.

“Інші мешканці, інші локальні спільноти у межах Львова і не тільки, бачать досягнення “Розсадника” і можливості таких територій. У них формується зацікавленість, вони звертаються по обмін досвідом, цікавляться можливістю створення таких просторів в межах інших парків, або об’єктів благоустрою, у скверах, зелених зонах. Власне, тому досвід “Розсадника” є дуже важливим в цілому та стосовно окремих тем – міського озеленення, роботи садівників тощо” – переконана в.о. начальника управління екології та природних ресурсів Львівської міської ради Галина Микітчак.

Однією з таких тем може бути залучення до діалогу виключених або вразливих груп, містки довіри, до представників яких громадським організаціям завжди будувати легше, ніж державним інституціям. Наталія Гаєцька, волонтерка простору “Розсадник” та переселенка з Маріуполя стверджує: “Для мене, як для переселенки “Розсадник” дав дуже багато як простір, в якому можуть формуватися нові соціальні зв’язки, взаємодії, співпраця і просто якась дружба на основі інтересу до природи, до того, щоб руками щось робити в землі, спостерігати за тим, як воно росте, потім збирати врожай, брати участь. Все це було дуже корисним для людини, яка була у дуже такому морально недоброму стані приїхала до Львова”.

“Ми щиро радіємо, що можемо підтримувати організації, які відновлюють партисипативний діалог, продовжують знайомити містян з інструментами участі, а також роблять ці інструменти, скажімо так, інклюзивним. Залучаючи до свого простору вразливі верстви населення, зокрема, внутрішньо переміщеним особам, ви даєте їм можливість ставати частиною громади і брати участь у житті громади, використовуючи інструменти участі” – звернулася до команди “Плато” програмна фахівчиня Програми сприяння громадській активності «Долучайся!» Оксана Максименко.

За підсумками зустрічі учасники дійшли висновку, що повномасштабна війна негативно вплинула на розвиток партисипативної демократії у Львові та створила потребу переглянути та адаптувати інструменти участі до нових умов. Водночас пропонуючи нові ініціативи та формати залучення мешканців, організації громадянського суспільства можуть стати провідниками на цьому шляху, що здатні підсилити місцеві органи самоврядування у реалізації партисипативних практик.

Захід проведено ГО «Плато» в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст заходу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.