В цій підбірці інформаційних статей, експертка Наталя Гурковська поступово розкриває засади міжнародного гуманітарного права, міжнародного права прав людини та міжнародного правосуддя для формування адекватного суспільного запиту на відповідальність за воєнні злочини та сталий мир. Очікується 10 пізнавальних публікацій.

В цій публікації пропонується розглянути ООНівські механізми з захисту прав людини в розрізі міжнародного гуманітарного права.

В листопаді 1947 року Генеральна Асамблея ООН приймаючи необхідність виконання Статуту щодо дослідження та внесення рекомендацій визнала необхідність створити Комісію з осіб, що користуються авторитетом в питаннях міжнародного права та представляють головні форми цивілізації та основні правові системи світу^[1]. З моменту створення Комісія займається питаннями публічного міжнародного права, а також розглядає питання, що входять в область приватного права, використовуючи методи, за яких Генеральна Асамблея має сприяти прогресивному розвитку міжнародного права та його кодифікації; методи, за яких можливо досягти співпраці різних органів Об’єднаних Націй на виконання завдань; методи залучення до співробітництва тих державних та міжнародних установ, що можуть впливати на завдані цілі;

В 2011 році був створений мандат Спеціального доповідача з питання сприяння встановленню істини, правосуддю, відшкодуванню та гарантіям неповторення^[2]. Спеціальний доповідач приділяє особливу увагу вжитим відповідною владою заходам, покликаним забезпечити встановлення істини, правосуддя, відшкодування, пам’ять та гарантувати неповторення з метою:

• Забезпечення кримінальної відповідальності та правосуддя;
• Сприяння встановленню істини та підтримці пам’яті про скоєні порушення;
• Надання постраждалим правовий захист;
• Реформування національних інститутів та правової бази, сприяння встановленню верховенства права відповідно до міжнародного законодавства у галузі прав людини та відновлення довіри до державних інститутів;
• Забезпечення соціальної згуртованості, побудови нації, зацікавленості, відповідальності та включеності на національному та місцевому рівнях; сприяння зціленню та примиренню;
• Запобігання повторенню кризи та порушенням прав людини в майбутньому.

Мандат продовжений до квітня 2024 року. Спеціальним доповідачем з 2017 року є адвокат, Фабіо Сальвіолі. Одна з резолюцій “Право на встановлення істини” прийнята 18.12.2013 року визнає важливість поваги та забезпечення права на встановлення істини для сприяння припиненню безкарності та заохочення та захисту прав людини. Резолюція визначила ряд змін в державах, що зазнали перехідне правосуддя як позитивну практику, до прикладу:

• створення у низці держав особливих судових механізмів та інших позасудових механізмів, таких як комісії зі встановлення істини та примирення, які доповнюють судову систему, для розслідування порушень прав людини та порушень міжнародного гуманітарного права та позитивно оцінює підготовку та публікацію доповідей та рішень цих органів;
• закликає інші держави розглянути питання про створення особливих судових механізмів і, при необхідності, комісій із встановлення істини та примирення на додаток до судової системи для розслідування та вирішення питань про грубі порушення прав людини та серйозні порушення міжнародного гуманітарного права;
• закликає держави та міжнародні організації надавати запитуючим державам необхідну та відповідну допомогу в реалізації права на встановлення істини за допомогою, зокрема, технічного співробітництва та обміну інформацією про адміністративні, законодавчі, судові та несудові заходи, а також досвідом та передовою практикою, які мають на меті забезпечити захист, заохочення та здійснення цього права, включаючи практику, пов’язану із захистом свідків та зберіганням та веденням архівів;
• закликає також держави та міжнародні організації визнати важливу роль громадянського суспільства у спостереженні за здійсненням рекомендацій комісій щодо встановлення істини та закликає донорів надати в рамках всеосяжного підходу до правосуддя перехідного періоду першочергового значення підготовці, підтримці та зміцненню організацій громадянського суспільства.

Остання тематична доповідь “Процеси увічнення пам’яті в контексті серйозних порушень прав людини та міжнародного гуманітарного права: п’ятий стовп правосуддя перехідного періоду” опублікована 09.07.2020 року. У доповіді розглядається нормативно-правова база щодо зобов’язання застосувати процеси увічнення пам’яті та забезпечити неможливість їх скасування, аналізуються труднощі та можливості, що супроводжують ці процеси в ситуації конфлікту у перехідний період, і вирішується проблема використання пам’яті як зброї у соціальних мережах. У доповіді окремо наголошується на необхідності енергійної, активної та різноспрямованої політики у сфері увічнення пам’яті, щоб адекватно реагувати на минулі злочини та запобігати їх повторенню.

Наразі, на розгляді Ради є доповідь Спеціального доповідача щодо міжнародних правових стандартів, що лежать в основі правосуддя перехідного періоду (A/HRC/54/24). Пан Фабіо Сальвіолі з великою стурбованістю відзначає реальність багатьох процесів правосуддя перехідного періоду, які руйнуються в результаті політичних рішень, що призводять до делегітимізації процесів пошуку істини, безкарності, відсутності всеосяжного відшкодування шкоди жертвам, збереженню інституційних рамок, сприятливих порушень, відсутність або бойкотування програм увічнення пам’яті. Ці недоліки призводять до повторного переслідування жертв та їхніх сімей та серйозно підривають майбутнє суспільства. Суб’єкти, які беруть участь у розробці та реалізації процесів правосуддя перехідного періоду, повинні брати до уваги розглянуті в цій доповіді міжнародно-правові стандарти правосуддя перехідного періоду, щоб уникнути повторення помилок минулого та хворобливих наслідків, які вони мають для жертв. Міжнародні суди з прав людини на регіональному рівні та договірні органи Організації Об’єднаних Націй повинні у межах своєї компетенції приділяти належну увагу розгляду випадків недотримання зобов’язань, що випливають із процесів правосуддя перехідного періоду, та виносити відповідні постанови чи рішення, якщо недотримання призводить до нових порушень договірних зобов’язань.

У березні 2022 року Радою ООН з прав людини була створена незалежна міжнародна комісія Організації Об’єднаних Націй з розслідування порушень в Україні прав людини (далі-Комісія). Основною метою Комісії є встановлення фактів, обставин та першопричин будь-яких порушень та утисків прав людини і міжнародного гуманітарного права в межах агресії росії проти України. Комісія збирає, консолідує та аналізує докази воєнних злочинів, зокрема гендерний вимір, з урахуванням майбутніх судових проваджень.

Якщо більш детально зазначити, то Рада ООН з прав людини наділила Комісію наступним мандатом:

• розслідувати всі передбачувані порушення та утиски прав людини та порушення міжнародного гуманітарного права та пов’язані з ними злочини в контексті агресії російської федерації проти України, встановлювати факти, обставини та першопричини будь-яких таких порушень та утисків;
• здійснювати збір, узагальнення та аналіз доказів таких порушень та утисків, включно за їхнім гендерним аспектом. Забезпечувати систематичну реєстрацію та зберігання всіх відомостей, документів, доказів, включно із записами опитувань, свідченнями свідків та матеріалами судової експертизи, відповідно до стандартів міжнародного права, на випадок будь-яких майбутніх судових розглядів;
• документувати, перевіряти відповідні відомості та докази, у тому числі через налагодження діяльності на місцях, і співпрацювати із судовими та іншими органами, залежно від необхідності;
• виявляти, в міру можливості, осіб та структури, які несуть відповідальність за порушення чи утиски прав людини або порушення міжнародного гуманітарного права чи інші пов’язані з ними злочини в Україні з метою забезпечення притягнення винних до відповідальності;
• виносити рекомендації, зокрема, щодо заходів стосовно притягнення до відповідальності, щоб покласти край безкарності та забезпечити притягнення винних до відповідальності, у тому числі, за необхідності, до індивідуальної кримінальної відповідальності, та забезпечити доступ жертв до правосуддя.

4 квітня 2023 року резолюцією 52/32 Рада з прав людини подовжила мандат Комісії на один рік та зобов’язала Комісію надати усну доповідь із оновленою інформацією Раді з прав людини. Секретаріат Комісії базується у Відні, Австрія. Загальний мандат Комісії не виключає конкретних географічних регіонів. Комісія у своїй діяльності та за своїм мандатом використовує міжнародне гуманітарне право, міжнародне право прав людини та міжнародне кримінальне право, а також розглядає інші зобов’язання з міжнародного права, коли їх застосування буде доречним та застосовує договірне право та звичаєве міжнародне право. Комісія може надавати та отримувати інформацію в контексті своєї взаємодії з національними, регіональними або міжнародними сторонами, що забезпечують притягнення до відповідальності, включно із судовими органами.

Стосовно розслідувань, які проводяться Міжнародним кримінальним судом (МКС), Комісія встановила контакти з Офісом Прокурора МКС.

В вересні 2023 року Комісія прийняла участь у прес-конференції та заявила, що відвідувала Україну понад 10 разів лише в 2023 році. В березневому звіті Комісія зазначила кількість та опис систематичності широкого кола порушень з боку російських збройних сил, зокрема умисні вбивства, незаконне позбавлення волі, тортури, зґвалтування та інші види сексуального насильства, незаконні переміщення та депортацію осіб, які перебувають під захистом та дітей. Багато з цих порушень кваліфікуються як воєнні злочини, а деякі з них, якщо вони будуть підтверджені додатковими доказами, можуть бути прирівняні до злочинів проти людяності, зокрема застосування тортур та напади на цивільну інфраструктуру. 

У документі також широко обговорюються заходи кримінальної та несудової відповідальності, а також необхідність координації дій. Комісія нагадала українській владі убезпечити завершення розслідування тих небагатьох випадків порушень, які Комісія виявила з боку українських збройних сил. Окрім того Комісія визнає, що українська правова система стикається з величезними проблемами щодо забезпечення відповідальності та справедливості для жертв низки злочинів та порушень, пов’язаних з конфліктом, у сфері розслідування, переслідування та судового розгляду. Комісія також зауважила важливість поліпшення координації між різними послугами, які уряд вже надає, але в розпорошеному вигляді, що створює певні перешкоди для забезпечення доступу для постраждалих.

В жовтні 2023 року Комісія передала Генеральній Асамблеї доповідь щодо ситуації у сфері прав людини в Україні, що склалася через російську агресію. Звіт містить випадки вчинення воєнних злочинів з боку російської влади та солдат, а також на жаль і випадки порушення прав людини з боку української влади. Комісія рекомендувала Україні:

a)     В якості попереднього кроку на шляху до впровадження комплексної програми репарацій, створити реєстр жертв, що функціонуватиме як «інституційний портал» для кращої координації державних послуг, доступних жертвам;

b)    Комплексно розглянути питання психічного здоров’я та психосоціальних потреб, що виникли внаслідок цього збройного конфлікту, шляхом вирішення проблем доступу та розподілу ресурсів для відповідних служб, а також посилення їхньої інституційної координації, правового регулювання, моніторингу та оцінки;

c)     Розглянути можливість створення ДНК-реєстру, що сприяло би процесу ідентифікації та виявлення зниклих дітей;

d)    Гармонізувати своє законодавство щодо воєнних злочинів у частинах, де воно не відповідає міжнародним стандартам, та внести зміни до національного Кримінального кодексу з метою уточнення визначення «колабораціонізму» задля уникнення правової невизначеності та завдання шкоди суспільній згуртованості;

e)     Враховуючи як величезне навантаження, так і обмеженість ресурсів, розробити стратегію розслідування та обвинувачення, що визначатиме пріоритетність справ на основі чітких критеріїв та забезпечуватиме дотримання належних процесуальних дій та прозорий моніторинг.

Довідково:

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини (helsinki.org.ua).

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США або УГСПЛ. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та ЕЦПЛ.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.