Міжнародний суд ООН (МС ООН) на разі розглядає дві справи України проти російської федерації: про застосування Міжнародної конвенції про ліквідацію усіх форм расової дискримінації (ICERD) та Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму (ICSFT); про звинувачення у геноциді згідно з Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (CPPCG). Продовжуючи серію статей, в якій висвітлюємо діяльність МС ООН як механізму розслідування порушень прав людини, в цій публікації розкриємо склад учасників процесу.

Сторони

Функція МС ООН полягає у вирішенні спорів між державами. З цього приводу він може розглядати тільки спори між двома або більше державами (ст. 34 Статуту МС ООН). Таким чином, приватні особи, міжнародні та неурядові організації не можуть передавати будь-які спори до МС ООН.

Суд може розглядати спір між державами лише в тому випадку, якщо відповідні держави мають право брати участь у розгляді справи в суді. Держави можуть отримати таку правомочність, ставши учасниками Статуту Суду через членство в ООН або дотримуючись певних умов, встановлених Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки.

По-перше, держави-члени ООН автоматично стають учасниками Статуту Суду, коли вони підписують Статут ООН. Статут Суду додається до Статуту ООН і є його невід’ємною частиною (ст. 94). Підписуючи останній, держави-члени також беруть на себе зобов’язання, що випливають із ного, включаючи зобов’язання виконувати рішення Суду в будь-якій справі, стороною якої вони можуть бути. На сьогоднішній день 193 держави-члени ООН стали сторонами Статуту Суду.

Інший варіант стосується держав, які не є членами Організації Об’єднаних Націй, стають сторонами Статуту Суду на умовах, які в кожному конкретному випадку визначаються Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Рада Безпеки, включаючи прийняття положень Статуту Суду, виконання рішень Суду та участь у його витратах. Швейцарія (з 28 липня 1948 р.), Ліхтенштейн (з 29 березня 1950 р.), Сан-Марино (з 18 лютого 1954 р.), Японія (з 2 квітня 1954 р.) і Науру (з 29 січня 1988 р.) потрапили до цієї категорії раніше вступу до ООН.

Нарешті, Суд також відкритий для держав, які, незважаючи на те, що вони не є ні членами Організації Об’єднаних Націй, ні сторонами Статуту Суду, можуть отримати доступ до Суду, якщо вони відповідають умовам, викладеним у резолюції Ради Безпеки. Згідно з умовами цієї резолюції, Суд відкритий для держав, які подали до його Секретаріату заяву, у якій вони погоджуються визнати юрисдикцію Суду та виконувати його рішення. Заяви можуть стосуватися конкретного спору, який уже існує, або спорів чи видів спорів, які можуть виникнути в майбутньому. Декілька держав використовували такі заяви, щоб подати спір до Суду, перш ніж стати членами ООН: Албанія (1947), Італія (1953, 1955), Камбоджа (1952), Цейлон (1952), Федеративна Республіка Німеччина (1955, 1956, 1961, 1965 та 1971), Фінляндія (1953 і 1954), Японія (1951), Лаос (1952) і Республіка В’єтнам (1952).

4 липня 2018 року таку заяву до Секретаріату Суду подала Палестина.

Представники сторін

Держави не мають постійних представників, акредитованих при МС ООН; їх повсякденне спілкування з Судом зазвичай відбувається через їхнє міністерство закордонних справ або дипломатичне представництво в Нідерландах. Держави-учасниці у справі призначають агента, який представлятиме їх у Суді по справі, або під час відкриття провадження (шляхом заповнення заяви чи повідомлення про спеціальну угоду), або вже після цього. Агентами держав часто є їх посол у Нідерландах або високопосадовець з міністерства закордонних справ. Агенти повинні мати офіційну адресу за місцезнаходженням Суду, куди надсилаються всі повідомлення, що стосуються справи; як правило, це адреса дипломатичного представництва держави, акредитованого в Нідерландах. Агенти представляють державу, яка їх призначила, перед Судом і служать посередниками в усіх комунікаціях із Судом по справі. Вони отримують повідомлення, пов’язані зі справою, від Секретаря та передають Секретарю будь-яку кореспонденцію чи письмові заяви від держави, яка їх призначила; з ними також консультується Президент Суду з питань, що стосуються організації провадження у відповідній справі.

Під час усного провадження агенти відкривають усну аргументацію своєї держави та зачитують її остаточні заяви; вони також можуть самі надати частину аргументів держави. Будь-яка офіційна дія, яка вимагається від уряду, виконується його агентом, який має повноваження діяти від імені уряду.

Агентам іноді допомагає співагент або заступник агента. Агенти також можуть отримати допомогу від радників і адвокатів у підготовці письмових документів і викладі усних аргументів. Держави можуть вільно обирати своїх радників і адвокатів, які не потребують особливих кваліфікацій і можуть мати будь-яке громадянство. Оскільки не існує спеціальної асоціації адвокатів чи професійного органу, члени якого мають право виступати перед Судом, для цього достатньо лише бути призначеним урядом. В інтересах належного відправлення правосуддя Суд, тим не менш, прийняв певні вказівки для використання державами, що постають перед ним, пропонуючи їм утримуватися від призначення агентом, радником або захисником особи, яка засідає як суддя ad hoc в іншій справі Суду або будь-якої особи, яка була членом Суду, суддею ad hoc, Секретарем, заступником Секретаря чи вищою посадовою особою Суду протягом трьох років до їх призначення.

Таким чином, сторони можуть призначати юристів з державної служби (зокрема, свого міністерства юстиції чи міністерства закордонних справ) або залучати зовнішніх юристів, таких як юристи з приватної практики або професори міжнародного права. У результаті групи, що представляють сторони в Суді, часто складаються з юристів з різних регіонів і правових традицій, які працюють (і навіть виступають) однією з двох офіційних мов Суду, англійською або французькою.

Після призначення агенти, радники та адвокати користуються привілеями та імунітетом, необхідними для незалежного виконання своїх обов’язків. Їхні зарплати та гонорари покладаються на сторону, яку вони представляють.

Свідки та експерти

Держави-учасниці у справі, яка розглядається Судом, мають також право викликати свідків і отримати висновок експерта від будь-якої особи. Сторони можуть подавати звіти, підготовлені призначеними ними експертами під час письмового провадження, і можуть клопотати, щоб експерти були заслухані під час усного провадження.

Суд також може за власною ініціативою та після заслуховування сторін призначити фізичну або юридичну особу для проведення дослідження або надання експертного висновку з метою з’ясування певного питання. Суд використовував це повноваження лише кілька разів у своїй історії, у справах, що піднімають фактичні питання технічного чи наукового характеру. У таких випадках Суд може отримати корисну допомогу від експертів у зборі доказів, встановленні об’єктивним і незалежним чином фактів, що стосуються поставлених перед ним питань, і оцінці аргументів, висунутих державами-учасницями справи (наприклад, щоб встановити початкову точку морського кордону, визначити наявність і масштаб шкоди навколишньому середовищу та оцінити суму компенсації внаслідок цього тощо).

Треті держави

Незважаючи на те, що більшість справ, які розглядаються Судом, стосуються лише однієї держави-заявника та однієї держави-відповідача, тим не менш, треті держави можуть приєднатися до справи, яка триває між іншими державами. Така участь є добровільною і може бути ініційована лише такою заінтересованою державою; ані Суд, ані сторони не можуть примушувати третю державу брати участь у розгляді. Крім того, як правило, приєднання третьої держави не потребує згоди сторін у відповідній справі.

Держава має право приєднатися до справи у двох ситуаціях: по-перше, якщо третя держава має юридичний інтерес у спорі, на який може вплинути будь-яке майбутнє рішення Суду (ст. 62 Статуту ООН); по-друге, якщо спір стосується змісту конвенції, учасником якої є така третя держава (ст. 63 Статуту ООН). Держава, яка приєдналася до справи може представляти свою позицію як письмово, так і під час усного провадження.

Нагадаємо, що у справі України проти російської федерації щодо звинувачення у геноциді МС ООН задовільнив рекордну кількість заяв про приєднання до справи від 32 держав-учасниць Конвенції про геноцид (CPPCG).

Міжнародні органи та установи

До МС ООН з проханням надати консультативний висновок можуть звернутися: Генеральна Асамблея або Рада Безпеки – з будь-якого правового питання; інші органи ООН та спеціалізовані установи, уповноважені на це Генеральною Асамблеєю, – з правових питань, що виникають. у межах їх діяльності (ст. 96 Статуту ООН). Список таких уповноважених міжнародних органів та установ публікується на сайті МС ООН.

Крім того, міжнародні органи та установи які, на думку Суду, здатні надати інформацію щодо питання, порушеного під час провадження, можуть подавати письмові чи усні заяви до Суду на прохання Суду або за власною ініціативою.

Стосовно неурядових міжнародних організацій, то вони також можуть за власною ініціативою подати до Суду письмову заяву та/або документ, на які можуть посилатися держави та міжнародні органи та установи, які беруть участь у справі.

Довідково:

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини (helsinki.org.ua).

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США або УГСПЛ. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та ЕЦПЛ.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.