Задля реалізації перехідного правосуддя вирішальне значення має професійне, якісне, повне, всебічне, допустиме, вчасне та належне документування всіх елементів воєнного злочину.

Документування воєнних злочинів на території України проводились задовго до 24 лютого 2022 року, і не лише державними структурами. Міжнародні, національні правозахисники, правозахисні організації та інші організації, у тому числі ЗМІ  дотичні до моніторингу та виявлення, до фіксування та збирання, до документування та архівування, аналізу, тривалий час проявляли зацікавленість та ініціативність.

У липні 2021 році експертна рада з напрацювання пропозицій щодо створення державної системи моніторингу і документування порушень прав людини, міжнародного гуманітарного права та інших порушень, вчинених в ході збройної  агресії Російської Федерації через три місяці запропонувала проєкт Концепції зазначеної державної системи моніторингу і документування.  Проте розбудові цієї системи завадило широкомасштабне вторгнення армії РФ в Україну.  

З лютого 2022 року, крім національних слідчих органів, працюють слідчі Міжнародного кримінального суду, слідчі групи іноземних держав та Комісія ООН з розслідування. Український національний центр розбудови миру сприяє об’єднанню зусиль у зазначеній сфері держави та інститутів громадянського суспільства. Активно включилася до процесу документування правозахисні організації, які утворили  Коаліцію “Україна. 5 ранку”. Вони  збирають, аналізують та систематизують інформацію та документи щодо порушень прав людини та завданої РФ шкоди, узагальнену інформацію передають органам влади та міжнародним установам. У рамках глобальної ініціативи  “Трибунал для Путіна” до вересня поточного року лише Українською Гельсінською Спілкою з прав людини задокументовано 31 956 епізодів злочинів Росії проти України. Більше чверті з них – 8152 пов’язані із людськими втратами чи порушеннями прав цивільного населення. А відповідно до даних Офісу Генерального прокурора за цей час зареєстровано понад 107 тисяч злочинів агресії та воєнних злочинів.

Задля здійснення перехідного правосуддя необхідно пройти етап кримінального переслідування: виявити та публічно, на підставі легальних норм, притягнути до відповідальності всіх причетних до страшних наслідків збройної агресії. Покарання є невіддільна (частина/ознака) та вкрай обов’язковою частиною правосуддя і має бути такого виваженого ступеня та достатності, щоб переконати у невідворотності юридичної відповідальності щодо кожного, хто бодай замислюватиметься над кровопролиттям в майбутньому. Публічне покарання має запобігти забуттю та прощенню.

Щоб правосуддя мало безсумнівний та переконливий успіх у доведеності винуватості необхідно якісно та повно зібрати докази, що є складовими елементами злочинів, у тому числі не виключно відповідно до міжнародних стандартів.

Попри зусилля достатньої кількості процесуальних та окремих документаторів, існує ряд викликів та проблемних обставин, що можуть становити ризики залишення без документування, неприйняття доказів,  спростування протилежною стороною тощо:

-          відсутність доступу на непідконтрольну українській владі територію перешкоджає документуванню частини злочинів, пов’язаних із конфліктом на сході України. При чому доступ відсутній як в української, так і у міжнародної сторони (наприклад місце несвободи - ВК № 120 в смт Оленівці Донецької області (територія ДНР);

-          наявність остраху постраждалих заявити про злочини та/або бути подальшим активним учасником процесу доказування;

-          помилки та фіксування українськими військовими, цивільними власних недоліків та викладення відео, фото, геолокації, розмови в соціальні мережі, інтернет тощо.

Документування переслідує не лише мету подальшого розслідування та притягнення до відповідальності:

1. Фіксація та збір фото, відео з відкритих джерел, інтерв’ювання та подальше цифрове архівування скоріш за все дозволить зберегти історію правдивою, без зайвих домислів, з неможливістю її спотворення  будь-якою зі сторін.  Зібрані вчасно, всебічно та якісно докази завжди несуть у собі сліди істини, від якої не захиститись ані державі-агресору, ані зраднику-політику. Правда завжди змусить порушника як мінімум домовлятись.

2. Задокументовані та поширені особисті історії людей, що зазнали насильство, жорстоке та нелюдське поводження, приниження людської гідності привернуть увагу недотичної частини суспільства до нестерпного збройного конфлікту та дасть можливість створити нові рекомендації та механізми захисту прав людини.

3. Документування та збережені факти руйнування, пошкодження, вбивства та інші воєнні злочини дозволять не лише претендувати, а і реально отримувати відшкодування, будь-то репарації, контрибуції, сатисфакції тощо.

4. Ретельна фіксація дозволить включення точного опису минулого насильства в навчальні/освітні програми, у тому числі задля запобігання повторенню.

Яких мінімальних принципів та правил необхідно дотримуватись, щоб досягнути результату базованого на стандартах прав людини та задовольнити процедурну сторону? Варто пам’ятати, що Міжнародний кримінальний суд, можливі подальші створені спеціальні трибунали не замінять національні системи кримінальної юстиції; скоріше, вони їх доповнюють та задають світові ритм в унісон з українськими подіями, нагадують про боротьбу за життя та незалежність.

Глобальний кодекс поведінки щодо збору та використання інформації про систематичне та пов’язане з конфліктом сексуальне насильство -добровільний кодекс поведінки, який містить чинні мінімальні стандарти щодо безпечного, ефективного та етичного документування й використання інформації про жертву або потерпілого стосовно систематичного сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Кодекс стосується тих, хто документує, розслідує, звітує, досліджує, контролює та іншим чином збирає і використовує таку інформацію. Кодовані правила ґрунтуються на міжнародному праві, включно з фундаментальними правами людини, стосовно порушень таких прав як права на гідність, недоторканність приватного життя, здоров’я, безпеку, доступ до правосуддя, правду та ефективний засіб правового захисту. Як такий, Кодекс відображає універсальні основні стандарти, які не підлягають обговоренню, які повинні застосовуватися всіма учасниками в будь-якому контексті, щоб підтримувати підхід, орієнтований на постраждалих.

Протокол Берклі про розслідування цифрових відкритих джерел визначає міжнародні стандарти для проведення онлайн-досліджень ймовірних порушень міжнародного кримінального права, прав людини та гуманітарного права. Протокол надає вказівки щодо методології та процедур збору, аналізу та збереження цифрової інформації професійним, законним та етичним способом. Публікація також визначає заходи, які онлайн-розслідувачі можуть і повинні вживати, щоб захистити цифрову, фізичну та психосоціальну безпеку себе та інших, у тому числі свідків, жертв і осіб, які першими реагують (таких як громадяни, активісти та журналісти), які ризикують власним силами,  для документування воєнних злочинів і порушень прав людини, щоб винуваті були притягнуті до відповідальності.

Звісно це і Стамбульський протокол, посібник з питань ефективного розслідування і документування фактів катувань та іншого жорстокого, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання: “практичний інструмент, що сприяє рішенню однієї з найважливіших проблем у справі захисту людей від катувань – проблеми результативного документування. Документування дозволяє виявляти докази застосування катувань і жорстокого поводження для того, щоб можна було притягти до відповідальності осіб, що скоїли такі вчинки, в інтересах правосуддя. Методи документування, наведені в даному посібнику, можна використовувати й при інших обставинах, зокрема, під час розслідування і моніторингу прав людини; оцінки ситуацій, що стосуються політичного притулку; захисту осіб, “що зізналися” під катуванням в скоєнні злочинів; для оцінки потреб жертв катувань для надання їм допомоги й т.д. Цей посібник є водночас і міжнародним довідником як для працівників сфери охорони здоров’я, так і для тих, хто надає оцінку їх діям, коли справа стосується працівників охорони здоров’я, яких змушують ігнорувати, викривляти або фальсифікувати дані, що підтверджують застосування катувань”.

У 1995 році під час війни в Боснії і Герцеговині сербські війська вбили приблизно 8000 боснійських мусульман неподалік міста Сребрениця; сьогодні подія відома як геноцид у Сребрениці. Протягом років багато сербів заперечували, що різанина насправді відбулася. Через 10 років Центр гуманітарного права показав відео, зняте під час бійні. На ньому члени сербського напіввійськового формування сміються та жартують, страчуючи боснійських в’язнів. Оскільки багато хто заперечував, що ці масові звірства дійсно відбулись, це відео спростувало домінантний наратив, що призвело до арешту та притягнення до кримінальної відповідальності винних у злочині. У 2004 році вбивства у Сребрениці визнав як геноцид Міжнародний трибунал з колишньої Югославії у справі проти генерала боснійських сербів Радислава Крстича.

У 2015 році визнали цю бійню геноцидом Європарламент та Конгрес США. У липні того ж року Велика Британія винесла на голосування Ради безпеки ООН проєкт резолюції, який визнавав масове вбивство у Сребрениці геноцидом. 

Цей приклад беззаперечно вказує на важливості збереження всіх можливих фактів, обставин, подій воєнних злочинів. Документування не дасть можливості існувати та поширюватись брехливим спотворенням реальної історії боротьби України за незалежність.

Довідково:

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини (helsinki.org.ua).

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США або УГСПЛ. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та ЕЦПЛ.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.