Як після перемоги відновити справедливість для жертв війни і як у цьому може допомогти перехідне правосуддя розповідає Наталія Гурковська, фахівець Експертного центру з прав людини.

Перехідне правосуддя доступною мовою – це про справедливість відносно жертв збройного конфлікту.  Справедливість – це чеснота, що встановлює раціональний порядок, де кожний індивідуум та/або орган виконує свою належну та відведену роль, і не заважає один одному.

Справедливість в контексті перехідного правосуддя –  це про відновлення. Процес визнання, судове переслідування, компенсації та прощення минулих злочинів в період відновлення після конфлікту зазвичай називають «перехідним правосуддям». Перехідне правосуддя вже було неодноразово апробоване в інших постконфліктних країнах.

У 2019 році Указом Президента України створена Комісія з правової реформи, а в її складі – робоча група з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Вона розробила Концепцію перехідного правосуддя в Україні.

Концепція в українському варіанті, як і все перехідне правосуддя, передбачає чотири базових компоненти:

відшкодування шкоди постраждалим від конфлікту;

притягнення винних до відповідальності та запобігання безкарності;

забезпечення права на правду про збройний конфлікт;

впровадження заходів з недопущення виникнення конфлікту в майбутньому.

Очевидно, що національна модель такого правосуддя будується на орієнтирах перехідного правосуддя, які передбачені міжнародно-правовими документами:

Ефективне розслідування, кримінальне переслідування винних у вчиненні воєнних злочинів та грубих порушень прав людини (Criminal prosecutions);

Компенсація, відшкодування збитків жертвам конфлікту за спричинену їм фізичну та психічну шкоду (Reparations), відновлення порушених прав, надання їм медичної та психологічної допомоги, юридичних та соціальних послуг;

Право на правду, де правда або істина (Truth-telling) розуміється як об’єктивна та неупереджена документальна реконструкція подій, розсекречення архівів та політика відновлення історичної правди;

Інституційні реформи (Institutional reforms), які можуть виступити як  гарантії неповторення конфлікту: як-то очищення органів влади (люстрація), реформа сектору безпеки, правоохоронних органів, судового сектору, секторів освіти та ЗМІ, або простіше системи перевірки службовців, які зловживають державними посадами.

Ефективне розслідування та кримінальне переслідування – це про визнання та не приховування злочинів; всебічний, об’єктивний, вчасний розгляд кримінального провадження; притягнення винних до відповідальності; неупереджене, справедливе правосуддя, що діє та створене на підставі закону. Судова кримінальна процедура з притягнення до відповідальності є найсильнішим проявом проти безкарності та беззаперечним дзвіночком щодо виконання державних гарантій. Судове переслідування також допомагає уникнути незаконної помсти та відплати, а також відновити верховенство права. Судовий процес має бути прозорим, його перебіг повинен висвітлюватись в ЗМІ та/або мати пряму трансляцію засідань. Ефективне розслідування може передбачати створення гібридних судів.

Компенсація та відшкодування – це перш за все про визнання страждань жертв, в тому числі компенсація помилок держави, що проявляються через відсутність беззаперечного захисту, у тому числі, вчасне нестворення дієвих механізмів з безпеки та оборони; механізм захисту від насильства в минулому та репарації; створення реєстру зруйнованого і пошкодженого майна (рухомого, нерухомого, земельних ділянок); розшук безвісти зниклих тощо; створення комплексного механізму соціальних, медичних, психологічних, юридичних, реабілітаційних послуг; організація та реальне забезпечення тимчасовим житлом; створення законодавства та фахівців з оцінки щодо пропорційності завданої шкоди до розмірів компенсації; передбачення ризиків корупційної складової та унеможливлення існування будь-яких проявів дискримінації під час забезпечення відшкодування; створення матеріального фонду та його забезпеченість без формування зайвих посад та додаткових органів. Щоб відшкодування працювало ефективно, жертви мають бути ідентифіковані, їхні травми – зафіксовані та оцінені, а ресурси для здійснення певної форми платежів або послуг в натуральній формі потерпілій стороні – доступні. При цьому необхідно враховувати, що жодна матеріальна компенсація не покриє емоційні втрати. Відшкодування має стати потужним інструментом, який допоможе жертвам оговтатись від травм.

Право на правду = право на інформацію  – це про встановлення правди про те, що сталося і чому; спосіб для всього суспільства з’ясувати, які саме злочини мали місце і за яких обставин, а також як запобігти їх повторенню в майбутньому, але в некримінальному контексті. Це і відкритість та доступ громадськості до архівних матеріалів подій, державних протоколів та матеріалів із кримінального переслідування; документування воєнних злочинів. Також це передбачає організацію і діяльність комісії з розслідування та встановлення правди. Право на правду – це виконання вимог Додаткового протоколу (I) до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р. з приводу захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (статті 32-34: від відомостей про долю родичів до доступу до останків померлих родичів). Доступ до інформації стане запорукою неможливості створення фейкових новин та запобігання ворожих теорій змов.

Інституційні реформи. Впровадження заходів з превенції конфліктів має бути таким, щоб майбутні покоління назавжди були захищені від лих війни та зловживань, утвердили віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особистості, в рівноправність чоловіків і жінок, рівність прав великих і малих націй. Також створено умови, за яких дотримуються справедливість та повага до зобов’язань, що випливають із договорів та інших джерел міжнародного права; діють програми перевірки державних діячів, спрямовані на відновлення довіри громадськості до інституцій; проведена реформа судової системи, сектору безпеки та правоохоронних органів;

Не існує універсального підходу до формування перехідного правосуддя. Незалежно від того, чий досвід або яку комбінацію алгоритмів застосування перехідного правосуддя не обрала б Україна, найважливіше –  ця концепція має відповідати стандартам прав людини. Оновлена стратегія перехідного правосуддя має вибудовуватись, враховуючи досвід держави з 24 лютого 2022 року та передбачати шлях від війни й перемоги до мирного життя.

 Довідково:

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини (helsinki.org.ua).

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США або УГСПЛ. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та ЕЦПЛ.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.